160 років від дня народження Рабіндраната Тагора (রবীন্দ্রনাথ ঠাকুর; 1861–1941), бенгальського й індійського пись­менника, філософа, громадського діяча, педагога, автора гімнів Індії і Бангладеш

 Тагор народився 7 травня 1861 у відомій аристократичній сім'ї, навчався у престижних навчальних закладах: спочатку в Східній семінарії у Калькутті, потім – у Бенгальській академії, де він вивчав мистецтво, історію та культуру Індії. У 1878 батько відправив Тагора на навчання до Англії, там він займався літературою та музикою у Лондонському університеті. Проте вже через півтора року Тагор покинув навчання і повернувся додому.

1883 Рабіндранат одружується із Мріналіні Деві, якій було всього 10 років. Однак вона стала для Тагора справжнім другом. Вони мали 5 дітей: двох синів і трьох доньок.

Творчість Тагора відіграла вирішальну роль у становленні сучасної бенгальської мови. Він справив вплив на всі літератури Індії.

Тагор помер 7 серпня 1941 р.

Українською мовою твори Тагора переклали М. Бажан, В. Мисик, Д. Паламарчук.

1913 Тагор отримав Нобелівську премію з літератури «за глибоко відчуті, оригінальні і прекрасні вірші, в яких з винятковою майстерністю відбилося його поетичне мислення, що стало, за його власними словами, частиною літератури Заходу».

Був Рабіндранат і педагогом-просвітником. 1901 у родовому маєтку в Бенгалії, Сантінікетан, він заснував «експериментальну школу». Тагор викладав, писав есе на педагогічні теми. Незважаючи на те, що сам він не отримав академічної університетської освіти, Тагор усе життя стверджував, що «освіта — це ключ до незалежності будь-якої країни».

Педагогічні погляди Тагора в узагальненому вигляді можна представити такими ідеями.

• Освоєння західного раціонально-наукового знання у всіх сферах і набуття здатності застосовувати його для пізнання власної країни, її природи, історії, культури, життя народу, так само як і пізнання всього світу.
• Вибудовування моделі навчання в тісному зв'язку з життям і його вимогами, відповідними індійській специфіці.
• Активне використання індійських освітніх традицій і форм навчання та виховання в процесі освоєння наукового знання; пріоритет освіти рідною мовою на всіх рівнях.
• Гнучке поєднання самостійності учня з діалогічною взаємодією з учителями; демократичний стиль навчання.
• Формування вільної творчої особистості, яка, перебуваючи в рідному соціокультурному просторі і усвідомлюючи цінність своєї культурної спадщини, відкрита світовим науковим і культурним досягненням і спілкуванню з іншими народами і цивілізаціями.