Педагогічний музей України

Національної академії педагогічних наук України

  • Головна
  • Виставки
    • Борис Грінченко: 160
    • Костянтин Ушинський: 200
    • Сковорода: 300
    • Віртуальні виставки
      • Ювілеї педагогів
      • Ювілеї навчальних закладів
      • Ювілеї книжкових та періодичних видань
      • Шкільна документація: ретроспектива
      • Інтерактивна виставка «Шляхами шкільного краєзнавства»
      • Київ Сухомлинського
      • Виставки 2011-2014
  • Новини
  • Фонди
    • Фотобанк
      • Фотобанк — 2023
      • Фотобанк — 2022
      • Фотобанк — 2021
    • Доступні фонди
      • Сухомлинський серед зірок
  • Публікації
  • Музейна педагогіка
    • Електронна бібліотека
    • Освітні програми музеїв
    • Навчальні програми для гуртків
    • Матеріали конференцій, семінарів
    • Шкільні музеї
    • Меморіальні музеї при навчальних закладах України
    • Музейні експедиції
  • Музеї педагогів
  • Про музей
    • Звернення директора
    • Історія музею
    • Ідея створення
  • Контакти
  • English

Публікації

Книги

books

 

Статті

articles

 

 

  • Popular
  • Recent
  • Random
  • «Школа – моє життя»

    Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
  • V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

    Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
  • «Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

    Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
  • КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

    Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
  • Каталог музеїв при навчальних закладах України

    Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
  • Підсумки Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв закладів освіти «Край, в якому я живу»

    Posted on 26 марта, 2023 Posted by admin
  • Всеукраїнський конкурс екскурсоводів «Край, в якому я живу»

    Posted on 26 марта, 2023 Posted by Валентина Єфімова
  • Міський семінар-практикум «Музейна справа в закладах освіти м. Києва»

    Posted on 26 марта, 2023 Posted by Валентина Єфімова
  • ХІV Луньовські читання «Проблеми охорони та збереження музейних пам’яток в період воєнних дій та інших надзвичайних ситуацій: історія та сьогодення»

    Posted on 26 марта, 2023 Posted by Валентина Єфімова
  • Міжнародна студентська конференція «Перспективи популяризації історичної спадщини та культурного туризму в Україні»

    Posted on 26 марта, 2023 Posted by Валентина Єфімова
  • Виставка «Шлях до Перемоги» в Харківській ЗОШ № 150

    Posted on 10 мая, 2015 Posted by admin
  • Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена 145-й річниці від дня народження Григорія Ващенка «Виховання громадянина-патріота в умовах реалізації завдань концепції «Нова українська школа»

    Posted on 7 февраля, 2023 Posted by Валентина Єфімова
  • Майстер-клас по виставці «Помічник, супутник, друг»

    Posted on 23 марта, 2021 Posted by Валентина Єфімова
  • Чаювання на Булгаковській Веранді «Художник і влада. Булгаков і Сталін»

    Posted on 18 марта, 2018 Posted by Валентина Єфімова
  • Таємниці Андріївського узвозу

    Posted on 3 ноября, 2017 Posted by Валентина Єфімова
  • Назад
  • Вперед
Март 2023
ПнПонедельник ВтВторник СрСреда ЧтЧетверг ПтПятница СбСуббота ВсВоскресенье
2727.02.2023 2828.02.2023 101.03.2023 202.03.2023 303.03.2023 404.03.2023 505.03.2023

All day: Наталя Забіла: 120 років

All day: Наталя Забіла: 120 років

05.03.2023All day

5 березня виповнюється 120 років від дня народження відомої української письменниці, поетеси та перекладачки Наталі Забіли.

Наталя Забіла походила з дворянського роду з великими мистецькими традиціями. Серед її предків – поет-романтик – Віктор Забіла та  відомий академік-скульптор – Парамон Забіла (дід поетеси).

«Для дітей треба писати так само добре, як і для дорослих, тільки трохи краще», – говорила письменниця Наталя Забіла. Відтак її перу належить близько 200 творів для дітей – вірші, казки, оповідання, повісті, п’єси, драматичні поеми. Великою популярністю серед дітей користуються збірки: «Ясоччина книжка» (1934), «Під ясним сонцем» (1949), «Веселим малюкам» (1959), «У широкий світ» (1960), «Стояла собі хатка» (1974) та ін. Крім того, Наталя Забіла була редакторкою дитячого журналу «Барвінок» (1945-1947), головою комісії дитячої літератури у Спілці письменників України та входила до редколегії «Дитвидаву». У 1972 поетеса стала першим лавреатом премії імені Лесі Українки за п’єсу «Перший крок» та  драматичну поему «Троянові діти».

Окреме місце в життєтворчості діячки посідає педагогіка. Маючи педагогічну освіту, Наталя Львівна певний час викладала у школі в селі Старий Люботин на Харківщині. Роки вчителювання та педагогічний досвід не минули безслідно для творчої особистості. У 1933 Наталя Забіла укладає для молодших школярів «Читанку» для другого классу, 1939 – «Читанку» для третього класу. У 1945 у видавництві «Радянська школа» виходить її «Читанка» для першого класу у співавторстві з М. Пригарою. Ці підручники користувалися популярністю серед вчителів і перевидавалися кілька разів.

Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 2021 року № 1982-IX “Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках” ювілей Наталі Забіли відзначається на державному рівні.

З У фондах Педагогічного музею України зберігаються численні художні твори для дітей Н. Забіли та одна з її читанок.

Фото: ЦДАМЛМ України

Read more

606.03.2023 707.03.2023 808.03.2023 909.03.2023

All day: Григорій Цеглинський: 170 років

All day: Григорій Цеглинський: 170 років

09.03.2023All day

170 років від дня народження Григорія Цеглинського (1853-1912), українського педагога, письменника, громадського діяча, директора української гімназії в Перемишлі.

Народився Григорій Цеглинський 9 березня 1853  в Калyшi. Початкову освіту отримав у Коломиї. Продовжував навчання у вищих класах Станіславської (тепер Івано-Франківськ) гімназії. Тут його учителем був відомий український лексикограф Євген Желехівський, котрий своїми уроками з української мови і літератури великою мірою причинився до розвитку зацікавлень юнака рідною словесністю. Далі студіював українську та класичну філологію на філософському факультеті Віденського університету. По його закінченні (1879) учителював в Академічній гімназії у Львові, розпочав громадську та літературну діяльність, працював у культурно-освітнix товариствах, укладав шкільні підручники для гімназії. Упродовж 1882–1888 був референтом театру «Української Бесіди» товариства «Руська бесіда» у Львові.

З 1887 до 1895 – керівник паралельних українських класів при польській гімназії у Перемишлі. З 1895, коли таких класів стало вісім, і до 1910 – директор новозаснованої Державної Української чоловічої гімназії, де сам викладав класичні мови (латинську і грецьку), а також українську мови і літературу. Викладач цієї гімназії, професор Олекса Ярема, так висловив свій погляд на педагогічну діяльність директора: «Досконалити розум, сталити характер, а в серцях своїх учнів розпалювати невгасний вогонь великої ідеї – ось програма виховної діяльности Г.Цеглинського». Згодом Г. Цеглинський створив «Український Інститут для дівчат у Перемишлі» (1905) та «Селянську Бурсу ім. М.Шашкевича» (1907).

Діяльна особистість і непересічний організаторський хист Г. Цеглинського проявився і в різних ділянках громадсько-культурного життя Перемишля. Він був серед  керівництва перемишльської філії «Просвіти», одним із організаторів місцевих фінансових і кооперативно-економічних установ – «Віри» (1894), «Українські щадниці» (ощадної каси) (1906), брав активну участь у діяльності «Народного дому» та інших товариств і громадських організацій.

Як педагог-практик і теоретик Цеглинський був добре обізнаним у
проблемах тогочасного шкільництва, тому не міг не торкнутися цього питання і у своїй драматичній творчості. Глибоко занепокоєний важким становищем, він приділяв велику увагу проблемі виховання молодої української інтелігенції – освіченої, моральної і патріотично налаштованої. Вважав, що для українського руху важливим є розвиток шкільної освіти для жінок і відобразив цю проблему у п’єсі «Торгівля жемчугами» (1895).

Від 1907 Г. Цеглинський жив у Відні, де був послом від Перемишля у парламенті. Помер у Відні 23 жовтня 1912. Його тіло перевезли до Перемишля і перепоховали на місцевому українському цвинтарі 27 жовтня 1912.

Read more

1010.03.2023 1111.03.2023 1212.03.2023
1313.03.2023 1414.03.2023 1515.03.2023 1616.03.2023 1717.03.2023 1818.03.2023 1919.03.2023
2020.03.2023 2121.03.2023 2222.03.2023 2323.03.2023

All day: 180 років від дня народження Юліна Целевича (1843–1892), українського історика історика, педагога

All day: 180 років від дня народження Юліна Целевича (1843–1892), українського історика історика, педагога

23.03.2023All day

Юлiан Андрiйович Целевич народився 23 березня 1843 у с.Павельчi (нині с.Павлівка Тисменицького р-ну Івано-Франківської області) у сiм'ї священника. Впродовж 1853-1861  навчався у Станіславської гімназії, далі у 1861-1865 - в духовній семінарії при Львівському університеті, де відвідував лекції відомого австрійського історика, згодом професора Віденського університету, Г.Цайсберга. З 1865 по 1868 студіював у Віденському університеті, навчаючись у професорів Й.Ашбаха, М.Бідінгера, О.Егера та ін. Завершивши навчання на філософському відділенні, склав випускні іспити за кваліфікацією філософа і екзамени на вчителя історії та географії. Викладав у гімназіях Львова і Станіслава, де відзначився як громадський діяч і став улюбленцем студентської молоді.

Активний діяч українського національно-культурного відродження. Голова товариств «Просвіта», «Січ», член «Рідної школи» та Українського педагогічного товариства. У березні 1892, коли Товариство імені Тараса Шевченка реорганізовувалося в наукове, обраний головою НТШ. Перший упорядник наукового видання «Записки НТШ», яке мало авторитет не лише в Галичині, але й у всій Європі.

Залишив по собі багатогранну творчу спадщину. Будучи дослідником за покликанням, він спрямував свою наукову діяльність на вивчення окремих аспектів історії Галичини та Закарпатської України в контексті загальноукраїнського історичного процесу. Автор українських шкільних підручників. Серед найважливіших праць: «Дещо за поселеннє Угорської України русинами і за унію церкви православної угорських русинів з Римом» (1868), «Опришки» (1882-1891), «Облога міста Львова в р. 1672» (1883), «Історія Скиту Манявського» (1887).

Раптова смерть 24 грудня 1892 на 49-му році життя оповила сумом всю Галичину. Його поховали при величезному зібранні народу у Львові на Личаківському кладовищі, де згодом вдячні шанувальники таланту поставили пам'ятний обеліск. Пізніше його учень Богдан Барвінський присвятив своєму вчителеві працю «Доктор Юліан Целевич. Його наукова діяльність на полі української історіографії і етнографії в світлі зовнішніх і новітніх дослідів».

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 180 років від дня народження Юліана Целевича відзначається на державному рівні.

Джерела:

  • Юліан Андрійович Целевич – видатний просвітницький діяч: https://osvita.ua/vnz/reports/culture/11269/
  • Целевич Юліан Андрійович: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Tselevych_Y
  • Целевич Юліан. Коротка біографія: https://sites.google.com/site/xatachytalnya1/pismenniki-prikarpatta/celevic-ulian

Read more

2424.03.2023

All day: Едуард Клапаред: 150 років

All day: Едуард Клапаред: 150 років

24.03.2023All day

150 років від дня народження Едуарда Клапареда (Edouard Claparede; 1873-1940), швейцарського психолога, одного із піонерів дитячої психології, педагога

Едуард Клапаред народився 24 березня 1873 в Женеві. Закінчив Університет Женеви 1892, отримавши ступінь бакалавра, а 1897 захистив дисертацію на ступінь доктора медицини. Впродовж року займався клінічною та експериментальною роботою в госпіталі Сальпетрієр у Парижі. Після студіювання природничих наук і медицини присвятив себе психології, яку вивчав у Теодора Флурнуа.

У 1901 Е. Клапаред і Т. Флурнуа заснували журнал «Психологічний архів» («Archives de Psychologie»), редактором якого Е. Клапаред залишався до кінця життя. Клапаред зробив вагомий внесок у міжнародне співробітництво психологів завдяки діяльності Міжнародного психологічного конгресу. У 1908 він брав участь у першому Міжнародному психоаналітичному конгресі в Зальцбурзі, а в 1912 особисто познайомився із Зиґмундом Фройдом.

У 1912 Е. Клапаред заснував Інститут Руссо, задуманий ним як центр інноваційних досліджень і практичних розробок у сфері освіти. Клапаред займався проблемами експериментальної психології (особливо проблемами сну), клінічною неврологією, зоопсихологією; згодом зосередився на проблемах психічного розвитку дитини. Найвідоміша праця Клапареда «Психологія дитини та експериментальна педагогіка» (1905) була перекладена десятьма мовами. Клапаред запропонував розділити дитячу психологію на прикладну і теоретичну, вважаючи, що в них різне коло проблем. Завданням теоретичної дитячої психології він вважав дослідження законів психічного життя та етапів психічного розвитку дітей, а прикладну дитячу психологію поділяв на психогностику і психотехніку. Психогностика мала на меті діагностику, вимірювання психічного розвитку дітей, а психотехніка була спрямована на розробку методів навчання і виховання.

Вважаючи, що психічний розвиток не потребує додаткових стимулів чи чинників, які б його підштовхували, Клапаред розвивав ідею про саморозвиток, саморозгортання тих задатків, що існують у дитини вже при народженні. Механізмами цього саморозвитку є гра та наслідування. Клапаред  (як пізніше і його учень Жан Піаже) фактично ототожнював розвиток мислення з психічним розвитком, а тому критерієм поділу дитинства на періоди для нього слугував перехід від одного виду мислення до іншого.

Мета освітньої концепції Клапареда - «поставити дитину в центр навчальних програм і методів викладання». Вчений наголошував: «...нам потрібні методи й програми, що обертаються навколо дитини, а не дитина, що абияк обертається навколо програм, складених без урахування її потреб та інтересів».

Помер Едуард Клапаред 29 вересня 1940 в Женеві.

Read more

2525.03.2023 2626.03.2023
2727.03.2023 2828.03.2023 2929.03.2023 3030.03.2023 3131.03.2023 101.04.2023 202.04.2023

Педагогічні цитати

У «діаманта» все від Бога і нічого від середнього навчального закладу

— Дон Амінадо

Хмарка

30подій_ПедагогічнийМузей_Україні 30років_незалежності_України Bиставки Анонси виставок Віртуальні виставки Заходи Педагогічного музею Конференції Конференції та семінари Мистецький арсенал Музейна педагогіка Музеї Дніпра Музеї Львова Музеї педагогів Новини Новини Педагогічного музею Освіта у музеї Освітні програми Педагогічна мапа Києва Різдво у музеї Свята у музеї Сухомлинський Сухомлинський_серед_зірок аудіофонди_педмузею вебінари відео доступні_фонди_пму доступні фонди діти і музей конференція краєзнавчий музей краєзнавчі музеї майстер-клас матеріали конференцій та семінарів музей для дітей музейні знахідки музей і діти музей і школа музеї Києва музеї Харкова освітні програми музеїв сковорода 300 шкільний музей шкільні музеї ювілеї книжкових та періодичних видань ювілеї педагогів
Copyright © 2023 Педагогічний музей України - Національна академія педагогічних наук України.
| Yegor WordPress Theme
Back to Top
Translate »