У липні цього року виповнюється 60 років від часу публікації праці Василя Сухомлинського «Система роботи директора школи» (Київ, 1959). Книга є однією з найважливіших праць вченого і презентує директорський досвід Василя Олександровича у керівництві педагогічним процесом. На сторінках цієї праці В. О. Сухомлинський визначає основні складові діяльності директора як управлінця, презентує власні методи роботи з педагогічним колективом, зокрема у питанні підвищення фахової кваліфікації вчителя та забезпечення ефективності уроку.

Сьогодні, 25 липня, виповнюється 150 років від дня народження Михайла Косача. Михайло Петрович Косач (1869 – 1903) – відомий вчений-фізик, метеоролог, письменник та перекладач, громадський діяч, брат Лесі Українки.

Михайло Косач прожив занадто коротке (35 років), але плідне життя й увійшов в історію української науки та культури як талановитий учений, людина енциклопедичних знань. Михайло Косач знаний як приват-доцент, очільник кафедри фізики та географії Харківського університету, завідувач  мереологічної станції при універститеті, викладач Торунської жіночої гімназії (Естонія) та Харківського ветеринарного інституту, засновник літературного моложіжного гуртка «Плеяда»,автор наукових праць з фізики та математики, низки оповідань та перекладів, етнографічної праці «Кобзарські думи» (1905). Сфера зацікавлень Михайла Косача - метеорологія, геофізика, динаміка атмосфери, походження атмосферних електричних явищ, фізика Х-променів. Промовистим є той факт, що перед виїздом Лесі Українки на лікування до Берліна, Михайло Косач сконструював апарат, який виконав рентгенівський знімок її хворих ноги і руки. Відтак зробив відкриття одночасно з Рентгеном. Косач-учений був знаним і шанованим в колі науковців того часу, а відтак був запрошений з доповідями на Всеросійську виставку до Нижнього Новгорода (1896),Всеросійський з’їзд природників і лікарів (1898), працював асистентом професора О. І. Садовського в  Тартуському університеті (Естонія). Паралельно цікавився і гуманітарною сферою – письменництвом, перекладами, етнографією.

Помер передчасно і несподівано від дизентерії на 35-му році життя. Похований в Києві, на Байковому кладовищі.

Цікаві факти про життя М. П. Косача та його дружні стосунки з сестрою Лесею Українкою можна знайти за посиланням: https://www.zwiahel.info/museum/room7/2

Сьогодні виповнюється 130 років від дня народження Олександра Шульгина.Народивсявін 30 липня 1889на Полтавщині. Походив з козацького старшинського роду. Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзькогоуніверситету.

Олександр Шульгин був визначним полiтиком, талановитим дипломатом та умiлим органiзатором. Метою життя він обрав боротьбу за українську державність. Олександр Якович уособлює в собiцiлу епоху в iсторiї визвольної боротьби українського народу, займаючи відповідальні посади: член Центральної Ради та її Генерального секретарiату, уряду Української Народної Республiки в роки визвольних змагань, посол Української Держави в Болгарії, мiнiстр УНР тощо.

Акцентуючи увагу на освітньо-науковій діяльності ювіляра, потрібно зазначити таке:  з 1908 по 1915 він викладав історію й філософію у Санкт-Петербурзькому університеті, згодом ще два роки — асистент у ньому. З 1923 по 1927 — професор Українського вільного університету і Українського високого педагогічного інституту в Празі (викладав загальну історію й філософію історії).

Наукова діяльність Олександра Яковича пов’язана з вивченням новітньої західноєвропейської історії — «Нарис новітньої історії» (1925), «Уваги до розвитку раннього капіталізму» (1930); проблемою генези національності — «Походження модерного національного духу і Жан Жак Руссо» (1937), «Історія та життя» (1957). Низка публіцистичних праць присвячена історії національно-визвольних змагань — «Політика» (1917), «Україна і червоний кошмар» (1927), «Україна проти Москви» (1935), «Без території» (1934), «Державність чи Гайдамаччина» (1934)).

Олександр Шульгин бувдійснимчленом Наукового товариства імені Шевченка,  засновником таголовоюУкраїнського  академічного товариства в Парижі з 1946по 1960, а такожодниміз організаторів і віце-президентомМіжнародної вільної Академії Науку Парижі(1952—1960). Із 1952 — заступникголови НТШ в Європі.

Помер Олександр Шульгин 4 березня 1960 у Парижі, похований уСарселі.