29 29.07.2019 30 30.07.2019
All day: Олександр Шульгин - 130 років
All day: Олександр Шульгин - 130 років
Close
Сьогодні виповнюється 130 років від дня народження Олександра Шульгина.Народивсявін 30 липня 1889на Полтавщині. Походив з козацького старшинського роду. Закінчив історико-філологічний факультет Петербурзькогоуніверситету.
Олександр Шульгин був визначним полiтиком, талановитим дипломатом та умiлим органiзатором. Метою життя він обрав боротьбу за українську державність. Олександр Якович уособлює в собiцiлу епоху в iсторiї визвольної боротьби українського народу, займаючи відповідальні посади: член Центральної Ради та її Генерального секретарiату, уряду Української Народної Республiки в роки визвольних змагань, посол Української Держави в Болгарії, мiнiстр УНР тощо.
Акцентуючи увагу на освітньо-науковій діяльності ювіляра, потрібно зазначити таке: з 1908 по 1915 він викладав історію й філософію у Санкт-Петербурзькому університеті, згодом ще два роки — асистент у ньому. З 1923 по 1927 — професор Українського вільного університету і Українського високого педагогічного інституту в Празі (викладав загальну історію й філософію історії).
Наукова діяльність Олександра Яковича пов’язана з вивченням новітньої західноєвропейської історії — «Нарис новітньої історії» (1925), «Уваги до розвитку раннього капіталізму» (1930); проблемою генези національності — «Походження модерного національного духу і Жан Жак Руссо» (1937), «Історія та життя» (1957). Низка публіцистичних праць присвячена історії національно-визвольних змагань — «Політика» (1917), «Україна і червоний кошмар» (1927), «Україна проти Москви» (1935), «Без території» (1934), «Державність чи Гайдамаччина» (1934)).
Олександр Шульгин бувдійснимчленом Наукового товариства імені Шевченка, засновником таголовоюУкраїнського академічного товариства в Парижі з 1946по 1960, а такожодниміз організаторів і віце-президентомМіжнародної вільної Академії Науку Парижі(1952—1960). Із 1952 — заступникголови НТШ в Європі.
Помер Олександр Шульгин 4 березня 1960 у Парижі, похований уСарселі.
31 31.07.2019 1 01.08.2019 2 02.08.2019 3 03.08.2019 4 04.08.2019 5 05.08.2019 6 06.08.2019 7 07.08.2019
All day: Пантелеймон Куліш: 200 років
All day: Пантелеймон Куліш: 200 років
Close
200 років тому народився Пантелеймон Куліш – український письменник, перекладач, педагог, історик, етнограф, фольклорист, мовознавець, критик, видавець, культурний діяч. Саме Пантелеймону Кулішу українці завдячують першою фонетичною абеткою, «кулішівкою», яка послугувала основою сучасного українського алфавіту, першим повним перекладом Біблії українською мовою, численними перекладами творів класиків світової літератури та одним з найяскравіших історичних романів в українській літературі – романом «Чорна рада» (1857).
П. Куліш народився в м. Воронежі Чернігівської губернії (нині Сумська обл.) в сім’ї дворянина. Батьки письменника походили з давніх козацьких родів. Вже змалечку Куліш захоплювався українським фольклором, який чув від матері, та виявляв хист до малювання й літератури.
Все своє життя Пантелеймон Олександрович спрямував на розвиток української літератури, історії, мови, культури. Він – упорядник двотомної збірки фольклорно-історичних і етнографічних матеріалів «Записки о Южной Руси» (1856-1857), засновник альманаху «Хата» (1860), активний дописувач журналу «Основа», автор низки повістей, оповідань, п’єс та поетичиних збірок. Окрім літературної, перекладацької та видавничої діяльності, окреме місце в життєписі Пантелеймона Куліш посідає також педагогічна діяльність. Пантелеймон Олександрович працював викладачем в Луцькому дворянському училищі, старшим вчителем 5-ї петербурзької гімназії та лектором Петербурзького університету. Упорядкував український буквар для недільних шкіл «Граматка» (1856), написаний «кулішівкою», що став першим україномовним букварем на Східній Україні.
У фондах Педагогічного музею України зберігаються такі праці П. О. Куліша:
«Крашанка русинам і полякам на Великдень 1882 року» (1882);
Прижиттєві публікації творів в журналі «Основа»;
«Твори і листи П. О. Куліша». Уклад. Куліш А.М. (1908);
Твори П. Куліша. Т. 1-6. (1909-1910);
«Вибрані твори П. Куліша» за ред. О. Дорошкевича (1930);
«Чорна рада» (1944) та ін.
8 08.08.2019 9 09.08.2019
All day: Гутсмутс Йоганн Крістоф Фрідріх: 260 років
All day: Гутсмутс Йоганн Крістоф Фрідріх: 260 років
Close
Гутсмутс Йоганн Крістоф Фрідріх народився 9 серпня 1759 в Кведлінбурзі. Батько Гутсмутса помер, коли хлопчикові було всього 14 років. Тому з раннього віку йому довелося працювати репетитором, щоб допомогти своїй родині і оплатити власне навчання в гімназії. У 1773 він став приватним тьютором у сім’ї лікаря Вільгельма Ріттера, де навчав двох старших синів господаря. У 1770 вступив до університету Галле, де мав намір вивчати теологію, проте зацікавленість привела його на заняття з математики, фізики і сучасних мов (англійської й італійської), а також із педагогіки, яка його серйозно захопила. Через три роки Гутсмутс повернувся в сім’ю Ріттера, де було на той час шестеро дітей.
У 1785 Гутсмутс супроводжує двох синів Ріттера під час вступу до навчально-виховного закладу Schnepfenthal (Шнепфенталь), заснованого священиком і педагогом Крістіаном Готліфом Зальцманом. Дізнавшись про педагогічний талант молодого Гутсмутса, Зальцман пропонує йому місце педагога в своєму закладі. Згодом понад 54 роки (з 1785 по 1839) Гутсмутс був викладачем гімнастики, плавання та географії в Schnepfenthal.
У 1793 з'являється його перша наукова праця – «Гімнастика для молоді» (Gymnastik für die Jugend), що витримала кілька видань і була перекладена шістьма європейськими мовами. Крім того, Гутсмутсу належать підручник з плавання (Kleines Lehrbuch der Schwimmkunst; 1798) та навчальний посібник з ігрових видів спорту під назвою «Ігри для тренування і відпочинку тіла і духу» (Spiele zur Übung und Erholung des Körpers und Geistes; 1796). Ця праця вийшла у двох томах, мала сімсот сторінок, містила ілюстрації різноманітних вправ і пояснення до їх виконання. Загалом було описано 105 різних ігор, згрупованих за тими характеристиками, на розвиток яких вони спрямовані, наприклад, увага, спостережливість, пам’ять тощо. Гутсмутс вважав, що педагогічна гімнастика повинна мати прямий вплив на тіло і опосередкований вплив на розум. На його думку, фізична культура включала три види педагогічного впливу: гімнастичні вправи, ремесло і соціальні дитячо-юнацькі ігри, переважно з м’ячем. Німецька гімнастична система, розроблена Гутсмутсом була асимільована іншими європейськими країнами, такими як Данія і Швеція, Австро-Угорська імперія, Нідерланди і Бельгія, особливо – внаслідок імміграційних процесів після буржуазної революції 1848. Визначна роль Гутсмутса у розвитку європейських концепцій фізкультурної освіти пояснюється його тривалим послідовним служінням справі впровадження фізичної культури і спорту у шкільну освіту.
У 1797 Гутсмутс одружується з дочкою священника Софі Екардт, у шлюбі з якою у нього народилося п'ятеро синів і три доньки. У 1798 сім'я Гутсмутса переїжджає в Ібенхайн, де він прожив все життя, аж до своєї смерті 21 травня 1839. Гутсмутс похований в Ібенхайні на маленькому лісовому цвинтарі, неподалік від першого в Німеччині гімнастичного майданчика.
10 10.08.2019 11 11.08.2019 12 12.08.2019 13 13.08.2019 14 14.08.2019 15 15.08.2019
All day: Омелян Стоцький: 125 років
All day: Омелян Стоцький: 125 років
Close
Омелян Стоцький народився 15 серпня 1894 в с. Богутин на Львівщині в сім’ї священника. 1915 закінчив гімназію у Львові, навчався в Бориславській крайовій школі на бурильному курсі (1924-1926). У 1928 вступив до Львівського університету на філософський факультет. 1933 склав іспит на ступінь магістра німецької філології.
Працював учителем державної гімназії в Станіславі (1932-1934), вчителем німецької мови в державній гімназії № 1 ім. Ст. Конарського в Ряшеві (1935-1939). Омелян Олександрович добре грав на роялі та навчав дітей музики. Знав кілька іноземних мов, надавав перевагу читанню улюблених авторів мовою оригіналу.
Омелян Стоцький з 1945 по 1949 був директором, а потім головним інженером газолінового заводу № 10 тресту «Укргаз» у Східниці. За той час він підняв завод з повоєнної руїни. Будучи на пенсії з 1956, Омелян Стоцький всю свою невичерпну енергію спрямував на створення та розвиток курорту загальносоюзного значення. Він опановував нові для нього науки, в шкільній лабораторії проводив досліди, доводив чиновникам важливість свого відкриття. За ініціативою дослідника геологи та спеціалісти Бориславського нафтопромислу почали буріння свердловин для визначення запасів східницьких мінеральних вод. Після майже 30-річної пошукової роботи Омелян Стоцький знайшов у Східниці 38 джерел мінеральних вод. Вчені встановили: цілющі води Східниці успішно лікують захворювання нирок і печінки, сольовий діатез, підвищену і знижену кислотність шлунку, малокрів'я, цукровий діабет, зміцнюють імунітет. 9 січня 1976 Східниця була офіційно визнана всесоюзним курортом, а у 2005 вона отримала нове звання «Всеукраїнський бальнеологічний курорт імені Омеляна Стоцького».
Омелян Олександрович Стоцький помер 10 січня 1979. Похований у Східниці.
16 16.08.2019 17 17.08.2019 18 18.08.2019 19 19.08.2019 20 20.08.2019 21 21.08.2019 22 22.08.2019 23 23.08.2019 24 24.08.2019 25 25.08.2019
All day: Йоганн Готфрід Гердер - 275 років
All day: Йоганн Готфрід Гердер - 275 років
Close
В цей день, 25 серпня, виповнюється 275 років від дня народження Йоганна Готфріда Гердера – німецького філософа, письменника, педагога.
Й. Гердер народився народився 1744 р у м. Морунгені у Східній Пруссії (нині м. Моронг у Польщі) у сім'ї бідного паламаря лютеранської церкви. У 1760 Гердер став студентом богословського факультету Кенігсберзького університету. Його жартома називали ходячою книжковою лавкою – таким вражаючим був багаж знань 18-річного юнака. У студентські роки на нього звернув увагу І. Кант і посприяв його інтелектуальному розвитку.
Після закінчення університету в 1764 Гердер переїжджає до Риги, де на нього чекала викладацька посада в церковній школі, а пізніше він став пастирським помічником. Працюючи в Ризі, він дотримувався своєї методики викладання: навчання має виходити із світогляду та здібностей учня, не через покарання різкою, не через сліпе запам’ятовування, а через спокійне уявлення, відчуття, самовідкриття, логічне самостійне думання.
Гердер стверджував, що «гуманність – це скарб і нагорода за всі праці людські». Вельми показовим з позицій педагогічної культури є його твердження про те, що «виховання гуманності є справою, якою слід займатися невпинно; в іншому випадку ми всі повернемося до тваринного стану, до тваринної грубості».
Неабияку наукову цінність становлять мовознавчі дослідження Гердера «Дослідження про походження мови» (1772) та історична чотиритомна праця «Ідеї до філософії історії людства» (1784–1791). Історичний погляд на мистецтво дозволив Гердеру зробити висновки про те, що не існує народів більш чи менш талановитих, усі народи мають своє неповторне обличчя, і цією неповторністю визначається місце кожного народу в історії культури.
У праці «Щоденник моєї подорожі в 1769 році» Гердер пророкував Україні велике майбутнє: «Україна стане колись новою Грецією: прекрасне небо цього народу, весела вдача, музичний хист, родюча земля та ін., колись прокинуться: так із багатьох диких народів, якими також були колись греки, постане культурна нація і її межі простягнуться до Чорного моря, а звідти на весь світ».
Помер Йоганн Готфрід Гердер 18 грудня 1803 у Веймарі.
26 26.08.2019 27 27.08.2019
All day: Павло Білецький-Носенко: 245 років
All day: Павло Білецький-Носенко: 245 років
Close
Павло Білецький-Носенко народився 27 серпня 1774 в м. Прилуки Полтавської губернії (нині Чернігівська область) у дворянській сім’ї. Навчався з п’яти років на відділенні для малолітніх Імператорського Шляхетського сухопутного кадетського корпусу у Петербурзі. У 1793 закінчив навчання і його направили в чині поручика до 1-го батальону Катеринославського єгерського корпусу.
У 1801 організував невеликий пансіон для дітей у власному маєтку в селі Лапинцях на Прилуччині, який діяв близько 40 років. За цей час у ньому навчалося понад 100 дітей. Усі предмети в пансіоні Павло Павлович викладав сам, а також намагався дотримуватись демократичних методів у своїй педагогічній діяльності.
Для свого часу Павло Білецький-Носенко був дуже освіченою людиною — досконало володів іноземними мовами, добре знав вітчизняну й світову літературу. В його бібліотеці налічувалося кілька тисяч томів німецькою, латинською, французькою, російською, українською і польською мовами.
У 1807–1809 педагог працював штатним помічником попечителя прилуцького благодійного закладу, з 1810 — штатним наглядачем повітового училища, а згодом, з 1812 — почесним наглядачем училищ усього Прилуцького повіту. Будучи вимогливим і справедливим як до учнів, так і до педагогів, Павло Павлович завжди виступав проти надмірно суворого ставлення до школярів. Білецький-Носенко творчо поєднував педагогічну діяльність з науковою, підтримував тісні контакти з науковими установами, зокрема з Товариством наук при Харківському університеті. В 1838 став співробітником газети «Полтавские губернские ведомости». Протягом 1838–1841 він надрукував на сторінках газети чимало матеріалів з різних галузей знань: «Статистическое описание города Прилуки», «Биография. Полковник Прилуцкий Иван Иеремеевич Нос», «О первых гражданских буквах в России», «Суеверия малороссиян, сохранившиеся в памятниках словесных», «О языке малороссийском», «Историческое предание о Иване Золотаренко» та інші мовознавчі і етнографічні праці, які й сьогодні не втратили свого історико-пізнавального значення.
Історики української лексикографії відзначають, що укладений у 30–40-х роках ХІХ ст. Павлом Павловичем «Словник української мови», є першим повним словником української мови. Його було видано лише в 1966. Твори Білецького-Носенка за життя майже не друкували.
Помер Павло Павлович Білецький-Носенко 11 червня 1856. Похований в Лапинцях.
28 28.08.2019 29 29.08.2019 30 30.08.2019 31 31.08.2019 1 01.09.2019 
