Конференція «Історія та філософія освіти в незалежній Україні: виміри історичної пам’яті (український і зарубіжний дискурси)»

Круглий стіл «Школа знань Арона Резніка: традиції та інновації» (до 105-річчя від дня народження А. Резніка)

Видання Педагогічного музею України на “Книжковому Арсеналі”

Вебінар «Динаміка мовної норми в науково-освітньому дискурсі початку ХХІ ст. Шкільний підручник як текст»

Українські читанки (колекція читанок з фондів Педагогічного музею України)

Участь у міжнародній виставці «Буквар як дзеркало суспільства» / «ABC-book as a mirror of society»

Презентація наукових видань Інституту книгознавства НБУ ім. В. Вернадського

Вебінар «Педагогічна мапа Києва: вулиця Миколи Пимоненка»

(Не)конференція «Від практичного досвіду грінченкознавства до освітньої програми: “Біографістика і текстологія” як виклик часу»

Микола Мурашко (1844-1909), засновник Київської рисувальної школи

Events in Май 2020

Читанка: перша книга після букваря (електронні копії читанок ХХ ст. з фондів Педагогічного музею України)

«Коротка історія педагогіки» Августина Волошина

Олександр Щербина (1874–1934), український учений-тифлолог, філософ, психолог, педагог (до 150-річчя від дня народження)

Історія освіти на шпальтах «Педагогічної газети»

100річні книжкові і100рії

«Журнальний столик»

До 100-річчя від дня народження Олександра Бугайова (1923–2009), українського педагога, фахівця з методики викладання фізики

Українська освіта під пресом радянської ідеології (на прикладі програм наукових та освітньо-виховних заходів 1960–70-х рр.)

Національної академії педагогічних наук України

Читанка: перша книга після букваря (електронні копії читанок ХХ ст. з фондів Педагогічного музею України)
«Коротка історія педагогіки» Августина Волошина
Олександр Щербина (1874–1934), український учений-тифлолог, філософ, психолог, педагог (до 150-річчя від дня народження)
Історія освіти на шпальтах «Педагогічної газети»
100річні книжкові і100рії
«Журнальний столик»
До 100-річчя від дня народження Олександра Бугайова (1923–2009), українського педагога, фахівця з методики викладання фізики
Українська освіта під пресом радянської ідеології (на прикладі програм наукових та освітньо-виховних заходів 1960–70-х рр.)

Конференція «Історія та філософія освіти в незалежній Україні: виміри історичної пам’яті (український і зарубіжний дискурси)»
Круглий стіл «Школа знань Арона Резніка: традиції та інновації» (до 105-річчя від дня народження А. Резніка)
Видання Педагогічного музею України на “Книжковому Арсеналі”
Вебінар «Динаміка мовної норми в науково-освітньому дискурсі початку ХХІ ст. Шкільний підручник як текст»
Українські читанки (колекція читанок з фондів Педагогічного музею України)
Участь у міжнародній виставці «Буквар як дзеркало суспільства» / «ABC-book as a mirror of society»
Презентація наукових видань Інституту книгознавства НБУ ім. В. Вернадського
Вебінар «Педагогічна мапа Києва: вулиця Миколи Пимоненка»
(Не)конференція «Від практичного досвіду грінченкознавства до освітньої програми: “Біографістика і текстологія” як виклик часу»
Микола Мурашко (1844-1909), засновник Київської рисувальної школи
Відкриття історико-мистецького музею «Незламна Україна» у Ліцеї № 157 м. Києва
Вебінар «Олекса Тихий (1927-1984) та його педагогічна візія»
Гостьова лекція на тему «Використання аудіодискрипції у позакласній та позашкільній діяльності»
Вебінар «Педагогині: Марійка Підгірянка»
Микола Миронов (1901–1998), український педагог

Posted on 31st Май 2024 by admin

30.05.2024 Олександр Міхно, д. пед. н., директор Педагогічного музею України, взяв участь у роботі Всеукраїнської науково-практичної конференції «Історія та філософія освіти в незалежній Україні: виміри історичної пам’яті (український і зарубіжний дискурси)», виступивши на пленарному засіданні з доповіддю «Реалізація офіційної політики пам’яті у біографічних онлайн-проєктах Педагогічного музею України та Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського». […]

Posted on 31st Май 2024 by admin

28 травня 2024 р. на базі КЗ «Гайворонський ліцей №2», що на Кіровоградщині, було проведено круглий стіл, приурочений 105-ій річниці від дня народження відомого педагога Арона Борисовича Резніка «Школа знань Арона Резніка: традиції та інновації». У зібранні взяла участь Лариса Гайда, провідна наукова співробітниця Педагогічного музею України, з повідомленням «Кабінети-музеї педагогів – важлива складова освітньо-культурологічної спадщини […]

Posted on 29th Май 2024 by admin

З 30 травня по 2 червня 2024 р. видання нашого музею можна буде придбати на стенді “Видання музеїв України ”: секція С1.3 у лівому крилі першого поверху Мистецького арсеналу. Перелік книг: Освіта дітей з інвалідністю: педагогічна преса про вітчизняний та зарубіжний досвід (кінець ХІХ – 30-ті рр. ХХ ст.) Метод проєктів в українській школі 1920–1930-х […]

Posted on 28th Май 2024 by Валентина Єфімова

28 травня 2024 р. Олександр Міхно, д. пед. н., директор Педагогічного музею України, взяв участь у роботі вебінару «Динаміка мовної норми в науково-освітньому дискурсі початку ХХІ ст. Шкільний підручник як текст», виступивши з доповіддю «З історії підручника з української мови для 4-7 класів середньої школи (1960-1980-ті роки)».

Posted on 27th Май 2024 by admin

Читанка — перший після букваря підручник для самостійного читання учнями в початковій школі. Художні твори, вміщені в читанках, безпосередньо впливають на дитину: збагачують її духовний світ, виховують та сприяють розвитку моральних цінностей.

Posted on 23rd Май 2024 by admin

23.05.2024 р. науковці Педагогічного музею України взяли участь у черговій робочій zoom-нараді країн-учасниць міжнародної музейної виставки «Буквар як дзеркало суспільства» («ABC-book as a mirror of society»). Під час зустрічі Педагогічний музей України та Ризький шкільний музей презентували проєкти макетів оформлення матеріалів виставки та пропонували нові ідеї щодо контенту виставки. Зокрема, учасники наради підтримали пропозицію від […]

Posted on 23rd Май 2024 by admin

22.05.2024 Олександр Міхно, д. пед. н., директор Педагогічного музею України взяв участь у презентації наукових видань Інституту книгознавства НБУ ім. В. Вернадського, яка відбулася у переповненій читальній залі Інституту. Отримуючи у дарунок музею книгу «Атрибуція й експертиза книжкових пам’яток: з досвіду Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського» (науковий зедактор Галина Ковальчук), О. Міхно […]

Posted on 21st Май 2024 by admin

21.05.2024 відбувся вебінар «Педагогічна мапа Києва: вулиця Миколи Пимоненка» Під час вебінару учасники дізналися про життєвий шлях і творчу, зокрема педагогічну, діяльність Миколи Пимоненка (1862-1912), про його викладання у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка та Київському політехнічному інституті, про його учнів – видатних українських художників Казимира Малевича й Михайла Жука, про репродукції картин художника у […]

Posted on 21st Май 2024 by admin

21.05.2024 науковці Педагогічного музею України взяли участь у (не)конференції «Від практичного досвіду грінченкознавства до освітньої програми: “Біографістика і текстологія” як виклик часу», яка відбулася у Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка. Організатор — факультет української філології, культури і мистецтва Faculty of Ukrainian Philology, Culture and Art Під час заходу спікери Ірина Руснак (декан факультету), Тетяна […]

Posted on 21st Май 2024 by admin

20 травня 1844 у Глухові на Сумщині народився Микола Мурашко, український художник і педагог, засновник і викладач Київської рисувальної школи. Про особливості методики викладання в школі та її видатних вихованців – у нашому відео

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

Конференція «Історія та філософія освіти в незалежній Україні: виміри історичної пам’яті (український і зарубіжний дискурси)»
Posted on 31 мая, 2024 Posted by admin
Круглий стіл «Школа знань Арона Резніка: традиції та інновації» (до 105-річчя від дня народження А. Резніка)
Posted on 31 мая, 2024 Posted by admin
Видання Педагогічного музею України на “Книжковому Арсеналі”
Posted on 29 мая, 2024 Posted by admin
Вебінар «Динаміка мовної норми в науково-освітньому дискурсі початку ХХІ ст. Шкільний підручник як текст»
Posted on 28 мая, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Українські читанки (колекція читанок з фондів Педагогічного музею України)
Posted on 27 мая, 2024 Posted by admin

Сімейне свято «ВОДА-party»
Posted on 16 августа, 2022 Posted by Валентина Єфімова
Вистава «SИN» за оповіданням Валер’яна Підмогильного
Posted on 21 ноября, 2022 Posted by Валентина Єфімова
«Природничий музей» комунального закладу середньої освіти «Орієнтир»
Posted on 8 июня, 2021 Posted by Валентина Єфімова
Майстер-класи: Кульчицька в гостях у Левицького
Posted on 13 июня, 2022 Posted by Валентина Єфімова
Школа писанкарства
Posted on 2 апреля, 2019 Posted by Валентина Єфімова

1 All day: Дрогобицький учительський інститут: 80 років All day 01.05.2020 80 років томубув заснованийДрогобицький учительський інститут (згідно з постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 15.04.1940). Згодом йогореорганізовано у педагогічний інститут(1952),аіз 1998 – це Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка.Під час Другої світової війни інститут не діяв, а з 1944 відновив роботу з такими факультетами: історичний; фізико-математичний; мови і літератури зі спеціальностями: «Українська мова і література», «Російська мова і література». В1954 навчальний заклад отримав ім’я Івана Франка, а в1960 до Дрогобицького педагогічного інституту приєднано Львівський педагогічний інститут.Ректор університету(з 2012), доктор філософських наук, професорНадія Скотна, переконана, щона життя мають право сильні сучасні університети європейського рівня і в цьому напрямку наполегливо працює педагогічний колектив, студенти. Сьогодні Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка – це потужний освітянський навчально-науковий центр, учасник «Альянсу університетів за демократію». Тривалий досвід – готувати високопрофесійних вчителів, а їх за весь час було понад 40 тисяч,і наявність професійних викладачів – дають упевненість у подальшому розвитку закладу. Read more

4 All day: Вільям Кінгтон Кліфорд: 175 років All day 04.05.2020 175 років від дня народження Вільяма Кінгтона Кліфорда (William Kingdon Clifford;1845–1879), англійського математика, філософа Кінгдон Кліфорд народився 4 травня 1845 в Ексетері, Велика Британія. Закінчив Триніті-коледж в Кембриджському університеті (1868), отримавши декілька відзнак за успіхи в навчанні. У 1871 році за рекомендацією Джеймса Максвела стає професором математики і механіки Лондонського університетського коледжу. Член Лондонського королівського товариства (1874). Основні наукові праці вченого стосуються алгебри та геометрії. Кліфорд розвинув геометрію руху, для вивчення якої застосував кватерніони та бікватерніони, що можуть бути застосовані також для вивчення руху в неевклідовій геометрії. Вивчав неевклідову геометрію — праці Рімана та Лобачевського, якого назвав Коперником геометрії. Запровадив означення паралельних прямих, яке має сенс і в Рімановій геометрії. Одну із спеціальних алгебр названо алгеброю Кліфорда. Кліфорд один з основоположників векторного аналізу. Запровадив (1878) сучасні терміни «дивергенція» і «ротор». У праці «On the space theory of matter» (1870) висунув передову на той час ідею, що матерія і сила тяжіння є проявами викривлення простору-часу. Цей принцип був покладений в основу загальної теорії відносності. У XX столітті на працях Кліфорда було розвинуто теорію просторів Кліфорда — Кляйна. Відомий як і популяризатор фізико-математичних наук («The сommonіense of the exact sciences» («Здоровий глузд точних наук»), 1885). П’ятитомне зібрання творів Кліфорда було видано посмертно (1882). Є у доробку професора Кліфорда і казки для дітей, опубліковані в збірці «The Little People» (1874). https://archive.org/details/littlepeople00pollgoog Помер учений 3 березня 1879 в Мадейрі, Португалія. Детальніше з біографією та працями вченого можна ознайомитись за посиланням http://mathshistory.st-andrews.ac.uk/Biographies/Clifford.html Read more All day: Юрій Тищенко: 140 років All day 04.05.2020 Тищенко Юрій Пилипович (1880-1953) – український видавець, письменник, журналіст, перекладач, суспільний діяч. Працював під псевдонімами С. Ю., Юрій Азовський, Галайда, Федір Гарах, Павло Лаврів (Лавров), Ю. Сірий тощо. Народився 4 травня в с. Салтичія Запорізької обл. в селянській родині. Після закінчення народної школи та вчительської семінарії на початку 1900-х заробляв приватними уроками, вчителював у народних школах Бердянського повіту. З 1902 викладав історію, літературу та географію у двокласній школі при залізничному депо на станції Долгінцеве. З липня 1907 за сприяння В.Винниченка працював у страховому товаристві "Дністер" у Львові. Юрій Пилипович був член Української соціал-демократичної робітничої партії, співпрацював з тижневиком "Земля і воля". Також був членом редакційної комітету «Літературно-наукового вісника» (1912-1913); завідувачем редакції ілюстрованої щотижневої газети для селян і робітників «Село» («Засів») (1909-1912). Юрій Тищенко – один із засновників видавництва «Українська хата» (1909), редактор видавництва «Лан» (1909—1913), директор видавничого товариства «Дзвін» (1911—1924), організатор (1908) та завідувач книгарні ЛНВ у Києві (1911—1913) та її філій у Харкові (1909) та Катеринодарі (1911). Юрій Тищенко є автором науково-популярних та дитячих книжок, літературно-критичних, публіцистичних, науково-популярних, біографічних статей та оповідань на шпальтах ЛНВ, «Села» («Засіву»), «Ради», «Рідного краю», «Дзвінка», «Дзвону», «Молодої України», «Світла», «Української хати». Протягом 1917-1918 – голова пресового бюро та редактор "Вісника Генерального секретаріату України" (1917), співзасновник видавництва "Український учитель", журналів "Світло" та "Українська школа". 1918 Юрій Тищенко був відряджений Міністерством народної освіти до Австро-Угорщини та Німеччини для організації видання підручників для народних шкіл. Після тривалої еміграції у 1936 р. переїздить до Ужгорода, де співпрацював з газетою "Українське слово" та виданнями "Просвіти". 1938 відкрив власну книгарню в Перечині. Згодом Юрій Пилипович змушений знов тікати до Праги, де заснував власне видавництво. Упродовж 1939-1945 в серіях "Життя і чин" та "Наукова бібліотека ЮТ (Юрія Тищенка)" було видано "Поезії Тараса Шевченка", праці М.Антоновича, Д.Дорошенка, І.Огієнка, Н.Полонської-Василенко, Д. Чижевського, В. Щербаківського, Д.Донцова, А.Животка та ін. У травні 1945 Юрій Тищенко залишає Прагу та перебуває у таборах для переміщених осіб. В 1950 під загрозою депортації до СРСР переїхав до США. Помер Юрій Пилипович 5 грудня 1953 у Нью-Йорку. Деякі з перекладів Юрія Сірого (Юрія Тищенка) зберігаються у фондах Педагогічного музею України. З ними ви можете ознайомитися на нашому сайті, у розділі «Публікації», де представлені каталоги, в яких розміщено варіанти видань з фондів музею http://pmu.in.ua/books/. Read more

10 All day: Ерне Фінаці: 160 років All day 10.05.2020 160 років від дня народження Ерне Фінаці (Ernő Fináczy; 1860–1935), угорського педагога Ерне Фінаці народився 10 травня 1860 у Будапешті. Закінчив Королівський католицький університет (класична філологія факультету мистецтв, 1877–1880). Після базового іспиту (1880) проходив практику в університетській практичній школі, далі працював в Королівській угорській середній школі в Панцові (1881–1884). Докторський ступінь здобув на факультеті мистецтв Будапештського королівського університету (1881). Е. Фінаці вивчав французькі та німецькі середні школи в закордонних подорожах за кордон (1888–1889). Він був викладачем Національної ради народної освіти (1891–1904), а потім виконавчим віце-президентом цієї організації (1905–1918), одним із засновників Угорського педагогічного товариства (1891), президентом товариства (1904 та 1925), а далі до своєї до смерті був його постійним почесним президентом. Як учений, Е. Фінаці спочатку займався класичною філологією, згодом виключно педагогікою, в межах якої переважно досліджував теорію освіти, угорську та загальну історію освіти.Цінуючи його наукову працю, в 1901 Е. Фінацізапросили на факультет мистецтв Королівського Угорського університету Будапешта на кафедру педагогіки, де він з великим успіхом викладав протягом трьох десятиліть до своєї відставки (1930). Ерне Фінаці поділяв науку про освіту на теоретичну (теоретична педагогіка; дидактика) і практичну (функціонування середньої школи; проблеми професійної підготовки вчителів та методика навчання учнів). Він – автор численних навчальних посібників з історії освіти, особливо угорської. Як історик освіти, Е. Фінаці досліджував загальні аспекти теорії та дидактики освіти. Основні особливості його наукових праць: дослідження на основі оригінальних джерел, детальна реконструкція та справді неупереджена інтерпретація минулого освіти, філософський підхід. Звідси його здатність бачити педагогічні явища не ізольовано, а цілісно; він прагнув зрозуміти процес виникнення і поширення педагогічних ідей як проявів певної епохи. Керуючись своїм уявленням про історію педагогіки, вчений стверджував, що минуле освіти – це історія морального вдосконалення людства, де освіта відіграє провідну роль. Помер Енре Фінаці 26 лютого 1935 року в Будапешті. Read more

13 All day: Йозеф Шафарик: 225 років All day 13.05.2020 Павел Йозеф Шафарик народився 13 травня 1795 в с. Кобелярово, Королівство Угорщина, нині Словаччина. В 1814 Шафарик закінчив євангелістський ліцей у Кежмарку. В тому ж році вийшла друком його перша збірка віршів – «Татранська муза зі слов'янською лірою». Продовжив навчання в Єнському університеті, проте не закінчивши курсу, залишив навчання. В цей період писав багато віршів, які зробили його відомим у Словаччині та Чехії. Працював з 1817 вихователем в Братиславів родині Гашпара Кубіні. З 1819 –директор гімназії у місті Новий Сад, де викладав математику, фізику, логіку, поезію, класичну літературу. У 1823 разом з Янном Колларом видав зібрання народних словацьких пісень. У 1826 написав працю «Історія слов'янських мов і літератур для всіх говірок». Це перша спроба створення історії літератури і мов слов'янських народів. В 1833 Шафарик переїхав до Праги, де працював редактором «ЧасописуЧеського музею», ж.«Свєтозор». Понад 10 років працювавцензором книг, був позаштатнимпрофесоромслов'янської філологіїКарлового університету в Празі, а з 1841 став хранителем бібліотекиКарлового університету, а з 1848 – її директором.У 1848 виступив одним з організаторів Слов'янського з'їзду в Празі, у якому взяли участь представники українських організацій Галичини. Був основоположником багатьох галузей славістики. Досліджував етногенез слов'янських народів, їхні мови, фольклор та історію. До головних наукових праць Шафарика належать: «Історія слов'янської мови та літератури за всіма наріччями» (1826), «Про походження слов'ян» (1828), «Слов'янські старожитності» (1836–1837), «Слов’янський народопис» (1842) та ін. Шафарик був одним з перших європейських учених, який науково визначив територію та етнічні українські межі, обгрунтував самостійність української мови та зробив систематичний огляд української літератури. Помер Шафарик 26 липня 1861, похований у Празі. Read more

16 All day: Володимир Щербина: 170 років All day 16.05.2020 Щербина Володимир Іванович (1850-1936) – український історик, педагог, архівіст, краєзнавець, громадський діяч. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (УАН). Народився 16 травня в Києві у сім'ї лікаря. Протягом 1862-1862 навчався в Другій київській гімназії, а після її закінчення вступив на історико-філологічний факультет Університету св. Володимира (1868-1873). Після закінчення університету з метою вдосконалення знань у галузі педагогіки В. Щербина поїхав до Петербурга, де з 1876 по 1879 рік викладав російську мову та історію в петербурзьких військовій та жіночій гімназіях. З поверненням на батьківщину(1879), Володимир Іванович зосередився на науковій роботі в архівах міста: ретельно вивчав історію Києва і Київщини, досліджував актуальні і маловивчені аспекти історії України. Протягом 1879–1920 років учителював у жіночих та чоловічих гімназіях, був членом київського історико-архівного гуртка, також співпрацював з київською Археографічною комісією і був членом Історичного Товариства Нестора Літописця. В 1901 за дорученням Історичного товариства Нестора-Літописця і Московського археологічного Товариства Володимир Іванович із Леонідом Добровольським здійснив наукову подорож на Правобережжя (Бердичівський, Уманський, Васильківський повіти) для збирання стародруків і рукописів, обстеження територій та фіксації історичних пам'яток. У цій експедиції було оглянуто і сфотографовано 34 об'єкти церков, костьолів і монастирів. Наукову і педагогічну роботу Володимир Іванович завжди поєднував із громадською діяльністю, з 1920 р. працював у Національній бібліотеці при УАН, в Архівному управлінні і згодом у спеціалізованих ділянках УАН: в Археографічній комісії, керував Комісією Києва і Правобережжя, був членом кафедри історії України. За ініціативою М. Грушевського, Володимир Іванович очолив Комісію історії Києва та Правобережжя (1924), члени якої досліджували київські некрополі та топоніміку. Під його керівництвом було складено збірник "Старий Київ", а згодом видано збірку "Київ та його околиці в історії та пам'ятках". 1926 року з нагоди 50-річчя літературно-наукової діяльності Щербини, УАН видала монографію «Нові студії з історії Київа Володимира Івановича Щербини», що містить і бібліографію його праць. 1930 року, коли вченому виповнилося 80 років, він вийшов на пенсію. Помер Володимир Щербина у 1936 році, похований на Звіринецькому кладовищі. Read more

19 All day: 100річні книжкові і100рії - Петро Огоновський "Учебник фізики для низших кляс середних шкіл" All day 19.05.2020 100річні книжкові і100рії 100 років тому у Львові вийшов друком підручник Петра Огоновського «Учебник фізики для низших кляс середних шкіл. Видання III. Зладив Др. Володимир Левицький». Петро Михайлович Огоновський (1853-1917) - український учений, педагог, громадський діяч. У 1866-1873 навчався у Бережанській гімназії, потім у Львівському та Віденському університетах. Працював учителем української гімназії у Львові, викладав математику і фізику. У 1906-1910 очолював товариство «Просвіта». Петро Огоновський написав один із перших підручників українською мовою для загальноосвітньої школи, а саме «Учебник фізики для низших кляс середних шкіл» (1897). У підручнику автором зібрана та систематизована низка фізичних явищ, їхні причини та наслідки. Книжка поділена на 9 розділів: «наука о теплї; наука о маґнетизмі; наука о електричности; наука о звуцї, наука о сьвітлї; наука о руху і рівновазі тїл (Механїка); механіка течий; механік аґазїв; основи космоґрафії і математичної ґеоґрафії». Петро Огоновський пише в своєму підручнику, що «кожде явище мусить мати свою причину». Пропонуємо ознайомитися з електронною копією цього видання у pdf-форматі (https://goo.gl/c4uTK3). Read more

28 All day: Ілля Мечников: 175 років All day 28.05.2020 175 років від дня народження Іллі Мечникова (1845–1916), українського, росiйського та французького науковця, лауреата Нобелівської премії (1908) Ілля Ілліч Мечников народився 15 травня 1845 в с. Іванівка (Харківської губернії. За два роки закінчив чотирирічний курс природничого відділення фізико-математичного факультету Харківського університету (1864). Молодий учений займався науковою діяльністю в Неаполі, в Грессенському, Новоросійському (1867–1868) і Петербурзькому (1868–1870) університетах. У 1870–1882 – завідував кафедрою зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету в Одесі; у 1886–1887 завідував організованою ним першою в Росії (і другою в світі) Одеською бактеріологічною станцією (тепер – Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології ім. І. І. Мечникова МОЗ України) – для боротьби з інфекційними захворюваннями; у 1888–1916 – завідував лабораторією при інституті Луї Пастера у Парижі, з 1905 – його директор. Основні наукові праці Мечникова присвячено еволюційній ембріології, мікробіології, імунології та геронтології. Широко відомими стали праці І. Мечникова про тривалість життя та причини старіння. Він створив власну науку про довголіття – «ортобіоз». Учений вважав, що старість як хворобу можна лікувати режимом харчування і гігієнічними заходами. Свої філософські погляди природодослідника учений виклав у книгах: «Етюди про природу людини» (1903), «Етюди оптимізму» (1907), «Сорок років пошуку раціонального світогляду» (1913). Іще за життя І. Мечникова його прізвище стало в один ряд з іменами таких світил науки, як Луї Пастер, Роберт Кох, Джозеф Лістер, Пауль Ельріх та ін. Саме Мечников одним із перших розкрив таємниці захисних сил людського організму. Світову славу Ілля Мечников отримав ще за життя. У 1908 році вручення вченому Нобелівської премії в науковому середовищі було сприйнято як запізніле визнання його досягнень. Більшу половину свого життя легендарний вчений, який був невід'ємною частиною світового наукового прогресу, провів в Україні. Помер Ілля Мечников 15 липня 1916 в Парижі. Його ім’ям названо Обласну клінічну лікарню ім. Мечникова. у м. Дніпро. Read more All day: Омелян Партицький: 180 років All day 28.05.2020 180 років від дня народження Омеляна Партицького (1840–1895), українського мовознавця, етнографа, історика, педагога Омелян Партицький народився 28 травня 1840 у с. Тейсарова на Жидачівщині (Львівщина). Початкову освіту здобув у Стрию, навчався в Бернардинській гімназії, згодом – у Львівському університеті, який закінчив у 1863. Відтоді фактично до кінця свого життя працював учителем у гімназіях і семінаріях – учителем української мови і літератури в гімназіях Чернівців і Тернополя, а з середини 1868– у Львівській чоловічій і паралельно викладав в жіночій вчительській семінаріях. Окрім учительської роботи, О. Партицький активно займався редакторською та видавничою діяльністю. Він виступив засновником і став редактором «Газети шкільної» (1875–1879). З початку 1880 аж до 1885, ставши засновником, займається виданням літературно-наукового часопису «Зоря», який згодом був трансформований у «Літературно-науковий вісник» Наукового Товариства ім. Шевченка.Але найбільше уваги О. Партицький приділяв педагогічній роботі. Впродовж 1875–1879 надрукував на шпальтах «Газети шкільної» цілий ряд статей про виховання: «Гадки про виховання домашнє», «Якими средствами педагогічними ділати треба проти лінивства», «Листи о вихованю». В цих та інших педагогічних статтях О. Партицький, доводив, що основним структурним елементом виховного ідеалу є насамперед родинне виховання Окрім цього педагогу належить упорядкування на видання читанок для народних шкіл та граматик: «Руска читанка для нижчих кляс середніх шкіл» (1871), «Руский буквар для шкіл людових» (1876), «Руска читанка для третьої кляси шкіл народних» (1878), «Граматика руского язика для ужитку в школах людових» (1880). Остання з точки зору методики викладання української мови була одним із найкращих видань граматик української мови того часу. Будучи активним громадським діячем і професійним педагогом, О. Партицький став одним із ініціаторів-засновників студентського благодійного товариства «Дружескій Лихвар» (1871) та «Руського Товариства Педагогічного»; організував культурно-просвітню організацію «Просвіта», ставши її почесним членом, а в 1874 виконував обов’язки голови товариства. В останні роки життя у педагога погіршилося здоров’я і він був змушений часто їздити на лікування до Одеси, а 21 січня 1895 Омелян Партицький раптово помер. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Read more