Біографія. Андрій Ілліч Зільберштейн народився 24 вересня 1897 року в Москві. Пізніше батьки переїхали до Харкова, де відбувалося його становлення як педагога та вченого. Навчався в Харківському реальному училищі №1, яке закінчив у 1914 р. Того ж року розпочинає навчання у Петроградському психоневрологічному інституті. У 1920-1923 рр. Андрій Зільберштейн здобував освіту на промисловому факультеті Харківського інституту народного господарства. У 1924-1926 рр. – навчався на правовому факультеті цього ж інституту, одержав спеціальність юриста-криміналіста. Водночас був слухачем двох курсів математичного відділення в Харківському інституті народної освіти.

Наукові інтереси Андрія Зільберштейна були широкомасштабними: педагогіка, психологія, рефлексологія, математика та ін., проте основною сферою діяльності була саме педагогіка. Ще навчаючись у вузах Харкова, він працював заступником голови пролетарського культурно-просвітницького центру, інструктором відділу цього центру, завідувачем відділу й курсів підготовки позашкільних працівників у Харківському відділі народної просвіти. Працював деканом та викладачем у Харківському інституті народної освіти, завідував відділом Української психоневрологічної академії, активно співпрацював з відділом історії педагогіки Українського науково-дослідного інституту педагогіки. У 1922–1934 рр. був заступником редактора журналу «Шлях освіти». Найбільшу частину свого життя віддав Харківському державному педагогічному інституту: з 1939 по 1974 працював завідувачем кафедри педагогіки. Викладав такі курси лекцій: система народної освіти, політико-просвітницька робота, педагогіка, історія педагогіки. Під час війни виконував функції воєнного комісара госпіталю, у 1947 році йому присвоїли вчене звання професора, у 1969 році – нагороджено медаллю А. Макаренка.
Помер педагог 30 червня 1984 року.

Педагогічні погляди. Діяльність педагога була надзвичайно насиченою та плідною. Його перу належить понад 100 наукових праць, що присвячені переважно дидактичним проблемам: наочність у навчанні, активізація пізнавальної діяльності школярів та студентів, проблемне навчання, управління пізнавальною діяльністю учнів у процесі розв’язання ними пізнавальних завдань тощо. А. Зільберштейн увійшов в історію української педагогіки як учений-дидакт, який досліджував головним чином проблему наочності у навчанні. Його праця «Питання наочності у навчанні» (1958) відзначена премією ім. К. Ушинського. Педагог обґрунтував поняття «наочність навчання», визначив роль і значення засобів наочності у навчанні, способи використання наочності, її суть, значення, типологізував засоби наочності. Цим самим підготував грунт для подальшої роботи над цими питаннями іншим дослідникам.

Вагомий внесок зробив у розробку проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Зокрема, він працював над визначенням шляхів та засобів стимулювання активності особистості (школярів та студентів). У полі зору наукових інтересів А. Зільберштейна були й проблеми підготовки спеціалістів у педагогічних вишах. Він виклав їх у таких працях: «Деякі психолого-педагогічні якості особистості вчителя фізкультури та їх формування в умовах вузу. Наукові основи підготовки вчителя» (1969), «Учитель, його призначення і функції в суспільстві. Посібник для студентів-заочників. Вступ до педагогіки» (1972) та ін.

Педагог розробив тематику найактуальніших лекцій з педагогіки вищої школи, а саме: «Основні завдання вищої школи на сучасному етапі», «Роль виховання і навчання у формуванні особистості студента», «Суть процесу навчання у вищій школі», «Лекція як метод навчання у вузі» тощо.

Змістовними є його розвідки з історії педагогіки. Зокрема, вчений глибоко вивчав розвиток системи освіти в Україні, творчу спадщину К. Ушинського, Й.Г. Песталоцці, Л. Толстого, Г. Сковороди, А. Макаренка.

А.І. Зільберштейно підготував 26 кандидатів наук. Науково-педагогічна спадщина вченого розпорошена по різних журналах, газетах і потребує глибокого вивчення та оцінки.

У фондах Педагогічного музею України зберігаються матеріали, пов’язані з життям та діяльністю Андрія Зільберштейна, а також деякі статті вченого у фаховій педагогічній періодиці:
1. Зільбертейн А.І. Ленін про культурну революцію та завдання освіти // Комуністична освіта . 1934. — №1
2. Зільберштейн А.І. К.Д. Ушинський про наочне навчання // Комуністична освіта . 1940. — №10
3. Зильберштейн А.И. О новом учебнике педагогики // Советская педагогика. 1957. — №4
4. Зільберштейн А.І. Організація колективних досліджень з дидактики – невідкладне завдання // Радянська школа. 1962. — №5
5. Зільберштейн А.І. Наполегливо вивчати і творчо застосовувати педагогічну теорію // Дошкільне виховання. 1965. — №2

Підготувала Валентина Єфімова,
науковий співробітник музею.