All day
21.11.2024
Павло Молоков–Журський (1894 –1937), учений-агроном, геолог, педагог, краєзнавець
Павло Молоков-Журський народився 21.11.1894 у с. Михайлівка Кропивницького р-ну Кіровоградської обл. Навчався у Олександрійській учительській семінарії, з якої 1912 р. його виключили за участь у революційному гуртку. 1914 р. закінчив Чорноліську лісну школу (фахова школа, заснована 1888 р. в с. Водяне, нині Кропивницького району Кіровоградської області; діє досі) й розпочав трудову діяльність викладачем комерційного училища у Єлисаветграді (нині Кропивницький). Через початок Першої світової війни виїхав до Сімферополя й працював лісовим кондуктором Таврійсько-Катеринославського округу.
В 1920/1921 н.р. учителював у м. Вознесенську (нині Миколаївської області). У 1923/1924 н.р. у м. Корсуні (нині м. Корсунь-Шевченківський на Черкащині) викладав українську мову і літературу на Вищих трирічних педагогічних курсах, створив краєзнавчий гурток, вів роботу з вивчення історії краю. У 1924 р. закінчив Кримський сільськогосподарський інститут.
У 1924–27 рр. у Єлисаветграді викладав українську мову і літературу та агробіологічні дисципліни в педагогічному технікумі (застосовував ланкову форму навчання), організував краєзнавчий гурток, збирав відомості про місцевих діячів. Автор ювілейних статей про педагогів Сергія Смолінського та В. Харцієва.
З 1927 р. – у Кременчуці: викладач у педагогічному технікумі; організатор округового краєзнавчого музею, що розміщувався при педтехнікумі в трьох великих кімнатах й мав такі головні розділи: місцевих культурних діячів, археологічний, сільськогосподарський. Створив студентський краєзнавчий гурток і керував його діяльністю, зокрема розробив план вивчення гуртківцями колективних об’єднань Кременчуччини (комун і артілей), з-поміж питань якого значне місце відведено дослідженню стану освіти: школа (охоплення нею дітей, роль учителя, позашкільне значення школи), самоосвіта (групова, індивідуальна), дошкільне виховання (в яких формах організоване, сили). Один із організаторів Кременчуцького краєзнавчого товариства, діяльність якого висвітлював у журналі «Краєзнавство» (1928, №2-3, 6-10); автор праць, виданих під егідою товариства: «Риби Кременчуччини» (1928), «Гірські породи і мінерали Кременчуччини» (1929), «Географічне положення, природа й підсоння м. Кременчука» («Кременчук (короткий довідник)», 1929).
З 1932 р. – науковий співробітник Українського науково-дослідного інституту геології у Києві.
З 1935 р. – у Криму: науковий працівник лісового дослідного пункту Кримської обласної науково-дослідницької станції в м. Судак. Заарештований у квітні 1937 р. у справі «Спілки визволення України» за звинуваченням у «контрреволюційній пропаганді» й відправлений до Сімферопольської в’язниці. Засуджений до розстрілу. Винним себе не визнав. Розстріляний 31.10.1937 р. Місце поховання невідоме. Реабілітований у 1989 р.
Текст: Олександр Міхно