Лідія Деполович. – класичне фото; з експозиції Ковчинського краєзнавчого музею
Лідія Платонівна Деполович народилася 14 (27) листопада 1869 в с. Ковчині Чернігівського повіту в родині парафіяльного священника Платона Деполовича. Вона була третьою дитиною в сім’ї. Дитячі роки Лідії минули в рідному Ковчині, тут вона здобула й початкову освіту. Найпершим учителем для неї став батько, він же був законовчителем і попечителем місцевої школи. Платон Григорович, розумна й шанована в селі людина, дав усім своїм дітям вищу освіту.
Порядність і високі моральні ідеали були глибоко вкорінені в династії Деполовичів, а виховання в сім’ї священника сприяло формуванню особистості Лідії Платонівни та духовної насиченості її педагогічних ідей.
З батьком Платоном Григоровичем і двоюрідною бабусею Параскою Власівною Карпинською. 1900 – 1904. – власник О. Є. Чміль
Лідія Деполович у 1885 вступила до Чернігівської гімназії, яку закінчила в 1893. Свій педагогічний шлях розпочала в Количівці, де вчителювала у 1894–1901. Далі працювала в Ковчинській земській школі (1901–1908), де навчала учнів одразу трьох класів.
Лідія Деполович з учнями Ковчинської земської школи. 1900 – 1908.– з експозиції Ковчинського краєзнавчого музею
У 1909 Лідія Платонівна переїхала до Чернігова. На чернігівський період припадають важливі події її особистого життя. 19 серпня 1909 вона вийшла заміж за Прокопія Чмеля, котрий походив із заможних селян с. Количівки. Через два роки у подружжя народився син Євген. Однак сімейне життя пари не склалося, і майже одразу після народження сина вони припинили стосунки.
Лідія Деполович у період навчання в Чернігівській гімназії. – власник О. Є. Чміль
Лідія Деполович із сином Євгеном. 1913. – власник О. Є. Чміль
Лідія Деполович. Фрагмент. 1912 -1913. – власник О. Є. Чміль
Починаючи з 1909, Л. Деполович викладала у школах Чернігова. Тридцять років – аж до 1922-го – вона працювала вчителем 5-ї радянської школи (з 1922– імені Леніна). Мала величезне педагогічне навантаження – 36 годин щотижня. Потім працювала в 18-й Українській школі ім. Коцюбинського. Тут навчала дітей початкової ланки, завідувала шкільною бібліотекою й вела видавничий гурток.
Л.Деполович з учнями 18-ї Української школи ім. М. Коцюбинського. Чернігів, 1922 – 1926.– власник О. Є. Чміль.
Педагогічний стаж її на 1923-й складав 30 років. Надбань і спостережень накопичилось чимало, тож Лідія Платонівна взялася за написання підручників. У середині 1920-х вона уклала свій перший авторський буквар «Нумо читати!», який побачив світу Державному видавництві України в 1926 накладом у 50 тис. примірників і був рекомендований як базовий підручник для початкової освіти. На час появи свого першого підручника Лідії Платонівні було вже 57, а видавнича діяльність для неї тільки починалася!
Л.Деполович вдосконалювала буквар усе своє життя. У методичних порадах вчителеві початкової школи, які видавалися впродовж 1933–1945 під загальною назвою «Як навчати грамоті за букварем», вона детально викладала методи роботи з підручником для якомога якіснішого засвоєння матеріалу учнями. Вона виступала за нову початкову школу та критично ставилась до старих методів навчання грамоті. Методистка вважала за необхідне зосередити головну увагу на особистості вихованця. Наполягала на організації активної та свідомої діяльності учнів, спрямованій на засвоєння навчального матеріалу.
У 1927 Л.Деполович переїхала до Києва, де продовжила займатися вчительською діяльністю, а також складанням та впорядкуванням посібників для навчання грамоти. Вона співпрацювала з відомими педагогами того часу – О.Астрябом, прихильником розвивального навчання, і О.Музиченком, одним із засновників національної системи освіти в Україні. Разом з О.Астрябом у 1928 уклала «Математичний задачник». У співавторстві з О.Музиченком упродовж 1930–1937 було видано кілька букварів. Так, 1930 вийшла з друку їхня спільна «Робоча книжка для першого року навчання (для села)», наступного 1931 – «Робітна книжка для першого року навчання (Буквар)», у 1933 з’явився «Буквар», впорядкований О.Ф. і Ю.О. Музиченками та Л.Деполович. Вона також створювала підручники для навчання дорослих. Її «Буквар для шкіл грамоти» видавали у 1936–1963 рр.
Вершиною науково-методичної діяльності Л.Деполович став авторський буквар 1938-го року. До 1956 його видавали аж 19 разів! Загальний тираж склав понад 12 мільйонів примірників! Методика навчання читанню й послідовність вивчення літер були настільки вдалими, що цей буквар адаптували для навчання незрячих дітей (1948). Букварна частина, розроблена Л.Деполович, стала основою українського букваря, який видавали в Канаді від початку 1950-х до 1965 (10 видань).
Надгробок на могилі Л.Деполович. – фото С. Спутая. 2019
Під час нацистської окупації України Л.Деполович залишалася в Києві цілком самотньою, без засобів до існування. Та найбільше її гнітила невідомість – з початком війни перервався зв’язок із сином. На початку 1942 почався масовий від’їзд населення з Києва. Люди тікали до провінції, де вижити було трохи легше. Вона знаходилась в Києві з кількох причин. По-перше, на той час вона була тяжко хвора й немічна. По-друге, їхати не було куди: чернігівський будинок Деполовичів згорів ще в серпні 1941.
Л.Деполович померла 20 березня 1943 на 74-му році життя в окупованому Києві. Авторку букваря поховали на Солом’янському кладовищі. Гідним вшануванням пам’яті Лідії Деполович стало спорудження в 2017 надгробка на її могилі. Довгий час місце поховання авторки букваря вважалося невідомим. На могилі зберігся величний металевий хрест і пам’ятна табличка. На могилі встановлено скромну стелу з чорного граніту з портретом Лідії Платонівни і лаконічним написом, що повторює текст таблички: «Лідія Деполович; 1869–1943; Авторка букваря». На горизонтальній поверхні, ніби на письмовому столі, лежить гранітний буквар. Зі зворотного боку стели напис: «Лідії Платонівні від нащадків i вдячних земляків».
Пам’ять про видатну педагогиню, авторку українського букваря свято бережуть її земляки. У Ковчині, де народилася й виросла Л.Деполович, одна з кращих вулиць названа її ім’ям, а в місцевому історико-краєзнавчому музеї розгорнуто експозицію, присвячену родині Деполовичів. 27 січня 2010 розпорядженням Кабінету Міністрів України ім’я Л.Деполович було присвоєно Ковчинському навчально-виховному комплексу.
У 2008 Куликівською районною радою започаткована Премія імені Лідії Деполович, яку щороку вручають кращим працівникам районних загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів. Протягом 2008–2018 рр. Премії імені Лідії Деполович було удостоєно 25 найкращих педагогів Куликівського району.
Одна з табличок по вул. Л.Деполович. – фото С. Спутая
Ковчинська школа. – фото С. Спутая. 2007
В українській сучасній історіографії дослідженням про Л.Деполович займаються: Сергій Спутай – директор Інституту радіолокаційних технологій (Київ), член Національної спілки краєзнавців України, а також Наталія Халімон – кандидат педагогічних наук, голова Куликівської об’єднаної територіальної громади, членкиня Національної спілки краєзнавців України. На початку 2015 Н.Халімон захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему «Педагогічна і науково-методична діяльність Л. П. Деполович».
Наталія Халімон і Сергій Спутай – укладачі біографії Л.Деполович. – фото С. Спутая. 2019
Ми дякуємо Сергію Спутаю, який особисто подарував Педагогічному музею України у вересні цього року видання про Лідію Деполович.
Сергій Спутай та директор Педагогічного музею України Олександр Міхно (25.09.2019, Київ)
А саме:
«Учителем школа стоїть…» (2012) – книга про історію і вчителів Ковчинської школи. В ній представлена біографія Лідії Деполович, інформація про її науково-педагогічну діяльність, фотографії, копії документів, відомості про батька – П. Деполовича.
3. «Лідія Платонівна Деполович: Біографія. Щоденникові записи. Фотографії» (2019). Автори дослідили родовід Л.Деполович, починаючи від кінця XVIII ст. Унікальними є щоденникові записи, які наразі вперше опубліковані повністю. Представлені усі відомі на сьогодні фотографії Л.Деполович та членів її родини.
4. Інформаційний плакат (А1) про життя і науково-методичну спадщину Л.Деполович.
Праці Л.Деполович, що зберігаються у фондахПедагогічного музею України:
Деполович Л.Д. Буквар для шкіл грамоти. 3-тє вид. — Київ: Радянська школа, 1947. — 112 с.
Деполович Л.Д. Буквар для шкіл грамоти. 4-те вид. — Київ: Радянська школа, 1948. — 116 с.
Деполович Л.Д. Буквар для шкіл грамоти. 5-те вид. — Київ: Радянська школа, 1958. — 114 с.
Деполович Л.П. Буквар для шкіл дорослих. 6-те вид. — Київ: Радянська школа, 1963. — 104 с.
Деполович Л.П. Буквар. — Київ, Москва: Радянська школа, 1945. — 96 с.
Деполович Л.П. Буквар.11-те вид.— Київ: Радянська школа, 1948. — 96 с.
Деполович Л.П. Буквар.12-те вид.— Київ: Радянська школа, 1949. — 96 с.
Деполович Л.П. Буквар.13-те вид.— Київ: Радянська школа, 1950. — 96 с.
Деполович Л.П. Буквар.14-те вид.— Київ: Радянська школа, 1951. — 96 с.
Деполович Л.П. Буквар.15-те вид.— Київ: Радянська школа, 1952. — 96 с.
Деполович Л.П. Буквар.17-те вид.— Київ: Радянська школа, 1954. — 96 с.
Деполович Л.П. Буквар.18-те вид.— Київ: Радянська школа, 1955. — 96 с.
Музиченко О.Ф. і Ю.О., Деполович Л.П. Робітна книжка для першого року навчання (буквар) .— Харків: Радянська школа, 1931. — 56 с.
Музиченко О.Ф. і Ю.О., Деполович Л.П. Як навчати грамоти за букварем .— Харків, Київ: Радянська школа, 1934. — 79 с.
Як навчати грамоти за букварем Т. Гуревич і Л. Деполович. Методичний лист.— Харків: Радянська школа, 1933. — 40 с.
Як навчати грамоти за букварем Т. Гуревич і Л. Деполович. Методичний лист.— Харків, Київ: Радянська школа, 1938. — 36 с.
У стаціонарній експозиції Педагогічного музею України відвідувачі можуть побачити унікальний експонат – рукописний буквар Л.Деполович.
Він власноруч зроблений вчителькою Старомихайлівської школи Донецької області Г.Євдокимовою в 1944. В інвентарній книзі зазначено, що «Буквар Л.Деполович» було передано музеєм народної освіти м. Донецька, (акт від 13.11.84). Пропонуємо вам ознайомитися з ним в електронній формі pdf
Дидактична система, закладена Л.Деполович у 20-30-х рр. ХХ ст., справила значний вплив на розвиток української педагогіки, а її думки та ідеї з проблем індивідуалізації процесу навчання, диференційованого та особистісно-орієнтованого навчання, ігрової діяльності на уроці, необхідності збереження здоров’я дітей, використання між предметних зв’язків у навчанні і вихованні є актуальним в сучасній школі.
Лідія Деполович відома передусім як авторка букварів, читанок, методичних посібників. Її «Буквар» 1938 року видання впродовж 1930-60-х рр. перевидавався 19 разів загальним накладом понад 12 мільйонів примірників. Щоб їх поставити на одній книжковій полиці, довелося б майструвати полицю завдовжки в 100 кілометрів. Методика навчання читанню й послідовність вивчення літер були настільки вдалими, що цей буквар адаптували також для навчання незрячих дітей (1948).
Література:
Лідія Платонівна Деполович (1869–1943): (біобібліогр. покажч.) / упоряд. і вступ. стаття Н. М. Халімон, С. М. Спутай; наук. ред. О. Б. Коваленко; бібліогр. ред. О. М. Устіннікова. – Чернігів: Десна Поліграф, 2017. – 32 с. («Відомі особистості Куликівщини»; Вип. 1).
Халімон Н. М. Педагогічна і науково-методична діяльність Л. П. Деполович (1869– 1943 рр.): дис. … канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Халімон Наталія Миколаївна. – Київ, 2014. – 219 с.
Лідія Платонівна Деполович (1869–1943): Біографія. Щоденникові записи. Фотографії/ упоряд. Сергій Спутай, Наталія Халімон; наук. ред. Олександр Коваленко. – Київ: Логос, 2019. –118 с.
