My Calendar

Events in Май 2021

Понедельник Вторник Среда Четверг Пятница Суббота Воскресенье
26.04.2021
27.04.2021
28.04.2021
29.04.2021(1 event)

All day: Вільяма Штерна: 150 років

All day
29.04.2021

150 років від дня народження Вільяма Льюїса Штерна (William Lewis Stern; 1871–1938), німецького психолога і філософа, одного з піонерів диференціальної психології та психології особистості.

Вільям Льюїс Штерн народився 29 квітня 1871 в Берліні. В 1893 отримав ступінь доктора філософії в Берлінському університеті. Викладав в університеті Бреслау з 1897 по 1916. У 1916 призначений професором психології в Гамбурзькому університеті, і залишався на цій посаді до 1933. Після приходу нацистів до влади емігрував спочатку в Нідерланди, а в 1934 – в США, де працював на посаді професора в Дюкському університеті до своєї смерті.

У 1912  Штерн увів поняття коефіцієнту інтелекту або ай-к'ю чи айк'ю (англ. IQ –intelligence quotient). Він спрямував увагу на серйозні недоліки розумового віку як показника в шкалах Біне. Штерн запропонував використовувати як показник інтелекту частку від ділення розумового віку на хронологічний. Ай-к'ю вперше був використаний у шкалі інтелекту Стенфорда-Біне у 1916.

Досліджуючи мовлення дітей, Штерн дійшов висновку, що в розвитку мовлення дитина робить одне значне відкриття – відкриття значення слова, відкриття того, що кожен предмет має свою назву, яке вона робить приблизно в півтора року. Цей період, про який вперше заговорив Штерн, став потім відправною точкою для дослідження мовлення практично у всіх учених, що займалися цією проблемою.

Виділивши 5 основних етапів у розвитку мовлення у дітей, Штерн не лише детально описав їх, фактично розробивши перші нормативи в розвитку мовлення у дітей до 5 років, а й спробував виділити основні тенденції, що визначають цей розвиток, головною з яких є перехід від пасивної до активної мови і від слова до речення. Велике значення мало дослідження Штерном своєрідності аутистичного мислення, його складності і вторинності щодо реалістичного, а також його аналіз ролі малювання в психічному розвитку дітей. Головним тут є відкриття Штерном ролі схеми, що допомагає дітям перейти від уявлень до понять. Ця ідея Штерна допомогла відкриттю нової форми мислення – наочно-схематичного або модельного мислення, на основі якого й розроблено багато сучасних концепцій розвивального навчання дітей.

Оригінальною ідеєю В. Штерна було введення поняття «серйозна гра» для опису специфічної поведінки підлітка, пов'язаної з прагненням зрозуміти себе, свої сили, можливості. Серйозну гру Штерн розглядав як сукупність цілого ряду характерних саме для підлітків форм поведінки, що є «проміжними формами між дитячою грою і серйозною і відповідальною діяльністю дорослого». Пробуючи себе в різних видах діяльності, приміряючи їх на себе, підліток зовсім не ставиться до цього як до гри або як до проб. Можна сказати, що таким експериментуванням підліток намагається подолати розрив між його потенційними і реальними можливостями. Нерідко при цьому, зазначає В. Штерн, підліток вчиняє дії, які, як йому здається, наближають його до світу дорослих (починає пити, палити), але які, по суті, є деструктивними.

Помер Вільям  Штерн 27 березня 1938 в Даремі (США).

30.04.2021
01.05.2021
02.05.2021
03.05.2021
04.05.2021
05.05.2021
06.05.2021
07.05.2021(1 event)

All day: Рабіндранат Тагор: 160 років

All day
07.05.2021

160 років від дня народження Рабіндраната Тагора (রবীন্দ্রনাথ ঠাকুর; 1861–1941), бенгальського й індійського пись­менника, філософа, громадського діяча, педагога, автора гімнів Індії і Бангладеш

 Тагор народився 7 травня 1861 у відомій аристократичній сім'ї, навчався у престижних навчальних закладах: спочатку в Східній семінарії у Калькутті, потім – у Бенгальській академії, де він вивчав мистецтво, історію та культуру Індії. У 1878 батько відправив Тагора на навчання до Англії, там він займався літературою та музикою у Лондонському університеті. Проте вже через півтора року Тагор покинув навчання і повернувся додому.

1883 Рабіндранат одружується із Мріналіні Деві, якій було всього 10 років. Однак вона стала для Тагора справжнім другом. Вони мали 5 дітей: двох синів і трьох доньок.

Творчість Тагора відіграла вирішальну роль у становленні сучасної бенгальської мови. Він справив вплив на всі літератури Індії.

Тагор помер 7 серпня 1941 р.

Українською мовою твори Тагора переклали М. Бажан, В. Мисик, Д. Паламарчук.

1913 Тагор отримав Нобелівську премію з літератури «за глибоко відчуті, оригінальні і прекрасні вірші, в яких з винятковою майстерністю відбилося його поетичне мислення, що стало, за його власними словами, частиною літератури Заходу».

Був Рабіндранат і педагогом-просвітником. 1901 у родовому маєтку в Бенгалії, Сантінікетан, він заснував «експериментальну школу». Тагор викладав, писав есе на педагогічні теми. Незважаючи на те, що сам він не отримав академічної університетської освіти, Тагор усе життя стверджував, що «освіта — це ключ до незалежності будь-якої країни».

Педагогічні погляди Тагора в узагальненому вигляді можна представити такими ідеями.

  • Освоєння західного раціонально-наукового знання у всіх сферах і набуття здатності застосовувати його для пізнання власної країни, її природи, історії, культури, життя народу, так само як і пізнання всього світу.
  • Вибудовування моделі навчання в тісному зв'язку з життям і його вимогами, відповідними індійській специфіці.
  • Активне використання індійських освітніх традицій і форм навчання та виховання в процесі освоєння наукового знання; пріоритет освіти рідною мовою на всіх рівнях.
  • Гнучке поєднання самостійності учня з діалогічною взаємодією з учителями; демократичний стиль навчання.
  • Формування вільної творчої особистості, яка, перебуваючи в рідному соціокультурному просторі і усвідомлюючи цінність своєї культурної спадщини, відкрита світовим науковим і культурним досягненням і спілкуванню з іншими народами і цивілізаціями.

 

08.05.2021
09.05.2021(1 event)

All day: Володимир Гнатюк: 150 років

All day
09.05.2021

9 травня відзначаємо 150 років від дня народження класика української етнографії, відомого фольклориста, мовознавця, перекладача ‒ Володимира Гнатюка. Це була непересічна постать в історії української науки та культури. Вчений колосальної працездатності, справжній ентузіаст своєї справи, ерудит, науковець знаний не лише в Україні, а далеко за її межами. Володимир Гнатюк ‒ член Всеукраїнської академії наук, етнографічної комісії НТШ, наукових товариств Чехії, Словаччини, Австрії, Німеччини, Швейцарії та Фінляндії. Його праці публікувалися на сторінках поважних закордонних видань. Автор близько тисячі наукових розвідок. Самих лише етнографічних збірників вчений підготував і видав 58 томів! Володимир Гнаюк вперше в українській фольклористиці та етнографії поставив вивчення фольклору на науково-методологічну основу.

Народився  9 травня 1871 у с. Велеснів (нині Тернопільської обл.). Збирати етнографічні та фольклорні матеріали Гнатюк почав ще учнем Бучацької гімназії (1880).  Серйозне ж зацікавлення українським фольклором виникло вже під час навчання в Львівському університеті (1894) після знайомства з Михайлом Грушевським, Олександром Колесою та Іваном Франком. З Франком мав дружні стосунки і вважав його своїм учителем. Михайло Драгоманов звернув увагу вченого на майже не досліджену етнографами територію – Закарпаття. Результатом вивчення етнографії цього регіону стала фундаментальна праця Гнатюка – шеститомник «Етнографічні матеріали з Угорської Руси» (1898–1912).

Крім українського, Володимир Гнатюк досліджував фольклор та етнографію майже всіх слов’янських народів: білорусів, росіян, поляків, чехів, словаків, болгар, сербів, хорватів. Уважно стежив і за розвитком фольклористики в Західній Європі. Завдяки йому в українському перекладі з’явилися такі шедеври світового фольклору, як фінський епос "Калевала" (1902), арабські казки "Тисяча й одна ніч" (1906), німецькі "Казки братів Грімм" (1899).

Детальніше про накову, культурну та громадську діяльність вченого, його праці можна ознайомитися за покликаннями: http://www.nbuv.gov.ua/node/4764 ;

http://tnpu.edu.ua/volodimir-gnatyuk.php?clear_cache=Y

10.05.2021
11.05.2021
12.05.2021
13.05.2021
14.05.2021(2 events)

All day: Василь Стефаник: 150 років

All day
14.05.2021

Сьогодні - 14 травня - виповнюється 150 років від дня народження письменника та громадського діяча - Василя Стефаника (1871–1936).
 
Народився Василь Стефаник 14 травня І871 року на Станіславщині (нині — Івано-Франківщина).
 
Навчався у Русівській початковій школі (з 1878), Снятинській міській школі (з 1880), потім в польських гімназіях у Коломиї (з 1883 року) та Дрогобичі (з 1891).
У вересні 1903 році відвідав Наддніпрянську Україну: був присутнім на відкритті пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві й зустрічався з Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським та ін.
 
З 1903 року постійно жив у селі: до 1909 року — у Стецеві, а потім до кінця життя — у Русові. Був заступником депутата австрійського парламенту, а пізніше виконував обов’язки депутата аж до розпаду Австро-Угорської імперії 1918 року.
 
Василь Стефаник брав участь у роботі ЗУНР, у складі делегації ЗУНР відвідав Київ під час проголошення соборності українських земель 22 січня 1919 року. Друкувався у «Вапліте», «Червоний шлях», «Плуг». Відгуком на літературну дискусію, написав новелу «Межа» (1926 рік), яка мала присвяту «М. Хвильовому» і була надрукована у «Літературно-науковому віснику».
Помер В. Стефаник 7 грудня 1936 року.
 
Стефаник — один із представників «Покутської трійці» (умовне об’єднання трьох українських письменників: Василя Стефаника, Леся Мартовича та Марка Черемшини. Іван Франко брав активну участь у становленні та формуванні таланту Стефаника.
 
Василь Стефаник розпочав свою літературну діяльність поезіями в прозі (1896-1898 рр.). У жовтні 1897 року на сторінках чернівецького часопису «Праця» була надрукована новела «Виводили з села», пізніше — новели «У корчмі», «Стратився», «Синя книжечка» та «Сама саміська». Ці твори ввійшли до його першої збірки «Синя книжечка» (1899 рік). Найвідоміші твори письменника «Камінний хрест» (1900 рік), «Дорога» (1901 рік), «Моє слово» (1905 рік), «Земля» (1926 рік).
 
Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році» 150 років з дня народження Василя Стефаника відзначається на державному рівні.

All day: Роберт Оуен: 250 років

All day
14.05.2021

Роберт Оуен набув популярності як фабрикант-філантроп, його життя було сповнене сміливих рішень і  великодушних пожертвувань на користь суспільства. Головну мету виховання він бачив у створенні системи освітньо-виховних закладів, які охоплюють різновікові дитячі групи обох статей.

 

Оуен народився в родині дрібного ремісника в невеликому англійському містечку Ньютаун. Після закінчення початкової школи став помічником учителя, а в десятирічному віці почав самостійне життя. У віці 20 років він стає управляючим однієї з найбільших паперопрядильних фабрик Манчестера. У 1800 став на чолі Нью-Ленаркської фабрики свого тестя в Шотландії. Саме тут Оуен розпочав свою новаторську діяльність, а саме: підняв вік працевлаштування для дітей з 10 років, а не як раніше з 5-6, зменшив робочий час з 15 до 10 годин, відкрив школи для дітей робітників фабрики та ін. В Нью-Ланарку він організував Інститут виховання характеру, який об’єднував ясла для дітей від 1 до 3 років, дошкільний заклад для 4-6-літніх дітей, початкову школу та майданчик для ігор.

 Оуен був впевнений, що людина є «продуктом» обставин і намагався створити для робітників задовільні умови життя, навчити їх "раціонально" мислити, а також виховати в такому дусі і підростаюче покоління. 

У 1824 Оуен виїхавши до США, де реалізував свій план кооперативної громади. З цією метою в 1825 він купує 30 тис. акрів землі разом з будівлями і засновує сільськогосподарське товариство "Нова Гармонія". Згідно з конституцією общини, власність проголошувалась суспільною, встановлювалась загальна трудова повинність відповідності до якої розподілялись її продукти. Але цей експеримент виявився невдалим. Товариство проіснувало лише три роки.

Повернувшись до Англії, у 1832 Оуен розпочинає нова справу, яка теж закінчується невдачею, але має велике соціально-політичне значення: він робить спробу організації «Біржі трудового обміну». На жаль, вона виявилася збитковою. 

Роберт Оуен був одночасно і теоретиком, і практиком. Він виступав за створення нового суспільства за допомогою просвітництва й законодавства.

Оуен зробив значний внесок у розвиток світової педагогіки. Він розвинув ідею поєднання навчання з продуктивною працею. Створив оригінальну систему виховання і спробував експериментально її довести.

Помер Роберт Оуен 17 листопада 1858 в рідному містечку Ньютаун.

15.05.2021
16.05.2021
17.05.2021
18.05.2021
19.05.2021
20.05.2021
21.05.2021(1 event)

All day: Георгій Де-Метц: 160 років

All day
21.05.2021

Георгій Де-Метц відомий як видатний фізик, декан фізико-математичного факультету (19131917), ректор (1917) Університету Св. Володимира, один з організаторів і ректор Київського політехнічного інституту (1919), автор численних підручників і методичних посібників для студентів. З 1929 р. власні підручники видавав українською мовою.

Менш відомо, що вчений часто бував у Педагогічному музеї, оскільки за його безпосередньою участю в музеї був організований зразковий фізичний кабінет.

Створений кабінет 1906 р. комісією, до складу якої входили професори Київського університету Г. Де-Метц, С. Слєсаревський, О. Яніцький та ін. Особлива заслуга у створенні кабінету належить Г. Де-Метцу, який визначав напрями діяльності та організацію роботи у ньому. Протягом 14 років (1906-1920) кабінетом незмінно завідував С. Слєсаревський. Кабінет став науково-методичним центром не тільки для київських учителів, але й для учителів фізики інших міст України, які часто відвідували кабінет, знайомилися з його обладнанням, проводили досліди з приладами, слухали оглядові лекції з різних наукових питань, обговорювали проблеми викладання фізики в школах.

Відповідно до статуту кабінет мав за мету

  • слугувати зразком для обладнання фізичних кабінетів у середніх навчальних закладах;
  • знайомити викладачів фізики з новими приладами, які демонстрували і критично обговорювали;
  • слугувати посередником між технічними фірмами і середніми навчальними закладами щодо поширення фізичних приладів;
  • організовувати публічні лекції з фізики систематично і з окремих питань; сприяти педагогічній і науковій праці викладачів фізики;
  • піклуватися про ремонт зіпсованих приладів у різних навчальних закладах.

Роботу київського зразкового фізичного кабінету було популяризовано на Петроградському з’їзді викладачів фізики, хімії і космографії у 1914, де з доповіддю виступив С. Слєсаревський. Там же під його керівництвом було організовано виставку приладів і демонстрування дослідів київськими вчителями (43 прилади для шкільного демонстраційного експерименту та 25 обладнаних лабораторних робіт).

Досвід роботи цього кабінету не втратив свого значення й сьогодні.

На жаль, у зв’язку із закриттям Педагогічного музею радянською владою на початку 1920-х років подальша доля кабінету невідома.

У фондах Педагогічного музею України зберігається праця Георгія Де-Метца – «Курс опытной физики. Теплота. Изд.3» (К.,1915).

Помер Г. Де-Метц 9 березня 1947 у Києві й похований на Лук’янівському цвинтарі.

22.05.2021
23.05.2021
24.05.2021
25.05.2021(1 event)

All day: Олександр Бабенко: 140 років

All day
25.05.2021

Фізик-методист і художник-карикатурист

Олександр Калістратович Бабенко народився 25 травня 1881 в селі Ясинуватці Чигиринського повіту Київської губернії, тепер Олександрійського району Кіровоградської області. Навчався у Златопільській чоловічій гімназії, потім  на фізико-математичному факультеті Київського університету, а також в Київському художньому училищі.

В молоді роки, під псевдонімом «Москіт», О.Бабенко розміщував свої малюнки майже у всіх періодичних виданнях революційного напрямку, які виходили в Києві, активно співробітничав у «Шершні», що видавався у 1906 (виконав для журналу сім малюнків). Проте саме в цей час він припиняє художню творчість і  зосереджується виключно на фізиці. Чому так сталося, можна лише здогадуватися.

У 1907 закінчив університет і до 1929-го викладав фізику в середніх навчальних закладах Вінниці і Вінницької області. У 1932 Олександр Калістратович очолив кафедру фізики Київського педагогічного інституту ім. М.Горького (нині НПУ ім. М. Драгоманова).

О. Бабенко є автором понад ста праць з методики викладання фізики у середній школі, зокрема монографій «Електромагнітна індукція», «Звук», «Коливання і хвилі». За його редакцією видано фундаментальну працю «Нариси з методики викладання фізики в середній школі» (1952-1959).

Помер О. Бабенко 30 вересня 1959,  похований в Києві на Байковому цвинтарі.

26.05.2021
27.05.2021
28.05.2021
29.05.2021
30.05.2021
31.05.2021
01.06.2021(1 event)

All day: Іван Скуленко: 120 років

All day
01.06.2021

1 червня виповнюється 120 років від дня народження історика, музеєзнавця, краєзнавця, першого директора Софійського заповідника (1934-1937) – Івана Скуленка (1901-1990).

Народився Іван Скуленко в селі Давидівка Полтавської губернії. Навчався у Миргородській художньо-промисловій школі, був музикантом у духовому оркестрі війська гетьмана Скоропадського та у пересувному цирку. У 1921-1925 pоках навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, після закінчення якого отримав призначення на роботу в Лаврський музей.

У 1934 році Софійський собор було перетворено на Софійський заповідник, який включили до Всеукраїнського музейного містечка ( створене на базі Києво-Печерської лаври у 1926 р.). Першим директором Софійського заповідника став саме Іван Скуленко, в ті часи він намагався вберегти Софію. Проте 11 червня 1937 року його було заарештовано. Звинувачення: «націоналістична пропаганда під час лекцій та екскурсій» та «займався шкідництвом в «Музейному містечку». Вирок: 10 років виправно-трудових таборів. У 1939 році справу було переглянуто та припинено (після зміни керівництва НКВС).

По поверненню до Києва працював у Музеї українського мистецтва, у 1941-1945 роках перебував в діючій армії. Після демобілізації був призначений заступником директора Музею українського мистецтва, з 1947 року - помічник вченого секретаря Історичного музею.

Іван Скуленко – дослідник та знавець історії Києва, колекціонер поштових марок, один з тих, хто заклав підвалини музейної, дослідницької, екскурсійної діяльності та ремонтно-реставраційних робіт у Софійському музеї. Після виходу на пенсію (1961 рік) ще довго цікавився історією Києва, питаннями музейної роботи та був одним з найкращих знавців та популяризаторів пам'яток Києва.

Помер Іван Скуленко 13 лютого 1990 в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Світлину на картинці запозичено з фейсбук сторінки Софійський музей

02.06.2021
03.06.2021
04.06.2021
05.06.2021
06.06.2021