Леонард Леопольдович Гіршман народився 25 березня 1839 в латвійському місті Тукумсі, наприкінці 1840-х родина переїхала до Харкова. Навчався майбутній лікар у 1-ій Харківській гімназії та в 16 років закінчив її з золотою медаллю і вступив на медичний факультет Харківського університету. Після його закінчення для продовження навчання вирушив до Гейдельберзького університету – найстарішого наукового центру Німеччини.

У цей період офтальмологія якраз бурхливо розвивалася в Європі. Леонард Леопольдович відзначав згодом: «Не захопитися офтальмологією там, де я навчався, було неможливо». Побував він і у Франції, Австрії, Італії. Це була справжня «жива» наука: практикуючись в лабораторіях знаменитих європейських вчених, Л. Гіршман аналізував складні теоретичні проблеми офтальмології і шукав їх вирішення.

Після 5 років перебування за кордоном Леонард Гіршман повертається до Харкова, якому  присвятив усе своє життя. Через деякий час Гіршмана вже називають «найкращим окулістом» країни. «Коли я почав свою практичну діяльність, я виявився першим – і багато років єдиним – фахівцем в обширній області всього південного сходу Російської імперії. Не важко було стати відомим там, де я виявився єдиним», – скромно зазначав потім сам лікар.

На початку ХХ ст. Харкову була вкрай необхідна лікарня для лікування очних хвороб. Очні хвороби були дуже поширені. Микола Сумцов писав: «Харків в один літній день дає більше пилу, ніж буває її в величезному Парижі протягом року, і до того ж шкідливого, з домішкою кам’яного вугілля, що завдає важкі очні захворювання».

Харківська очна лікарня імені Л. Гіршмана (рідкісний випадок, коли ім’я було присвоєно ще за життя вченого) була відкрита в 1908,  а в 1912 відкрилося нове велике приміщення лікарні. У ньому Леонард Леопольдович пропрацював все життя. До знаменитого лікаря їхали не тільки з усіх куточків Російської імперії, а й з Італії, Індії, Персії. За своє життя харківський окуліст особисто прийняв близько мільйона людей.

Девізом Леонарда Гіршмана була латинська фраза “Premium humanitas, alterum scientia” (“Перш за все – людяність, потім – наука”). «Немає останньої години роботи, є останній хворий» – ця цитата лікаря стала крилатою. Після ранкових лекцій і занять зі студентами, він проводив амбулаторний прийом, обхід стаціонарних хворих, операції. Якщо не встигав прийняти людей в лікарні – продовжував прийом у себе вдома. Чи не рідкісними були дні, коли такий прийом в домашніх стінах тривав і до першої години ночі. Він не брав грошей з тих, хто не міг оплатити лікування, більш того – сам допомагав їм матеріально.

Активний організатор Харківського медичного товариства, Л. Гіршман організував також відділення піклування про сліпих, а в 1887 - училище для сліпих. Там їх учили і різним ремеслам: шити одяг і взуття, плести кошики, а також – налагоджувати музичні інструменти і робити масаж. Сьогодні – це харківська школа-інтернат ім. В. Короленка.

Помер Леонард Гіршман 21 січня 1921 р. у Харкові.

Ім’я Л. Гіршмана в Харкові носить не тільки лікарня, а й НДІ очних хвороб, спеціалізована бібліотека для сліпих і слабозорих і центральна вулиця, яка з’єднує Сумську і Пушкінську. А на території 14-ї офтальмологічної міської клініки стоїть бронзовий пам’ятник. На гранітному постаменті – фігури Леонарда Гіршмана і маленької дівчинки, яка прозріла, завдяки операції доктора. Ця дівчинка з натхненним поглядом – немов збірний образ, всіх тих, кому Л. Гіршман допоміг побачити цей світ.

 

Самуїл Йосипович Шатуновський народився 25 березня 1859 в с. Велика Знам’янка (нині Запорізька область).

У 1877 закінчив повний курс Херсонського реального училища, а в 1878 — додатковий (8-й) клас (у Ростові). Не маючи гімназійної освіти, він був позбавлений можливості, за тодішніми правилами, вступити до університету.

Вступає до Петербурзького технологічного інституту, згодом переходить до Інституту інженерів шляхів сполучення. Але техніка мало цікавила юнака. Покинувши технічну освіту, записується як вільний слухач до Петербурзького університету, де читали лекції видатні математики П. Чебишов та його учні: О. Коркін, Є. Золотарьов, Ю. Сохоцький. Через брак коштів не зміг оформити своє офіційне становище в університеті.

1884—1885 р. виїздить до Швейцарії, де слухає лекції відомого алгебриста В. Вебера.

Але знову ж таки за браком коштів мусить вернутися до Росії. Проводить приватні уроки в Катеринославській та Бесарабській губерніях, перебуваючи далеко від бібліотек та наукових центрів. Незважаючи на це, він тоді ж пише свої перші наукові роботи. З 1892 починає співпрацювати з журналом «Вестник опытной физики и элементарной математики» (ВОФЕМ). Зокрема публікує цікаві статті з елементарної математики «Про вимірювання прямолінійних відрізків і побудову їх за допомогою циркуля та лінійки» та «Методи побудови задач прямолінійної тригонометрії». На перші наукові робити Шатуновського звернули уваги одеські математики, які запросили його до Одеси, куди він переїздить 1893.

З 1895 виступає з повідомленнями з питань обґрунтування математики на засіданнях математичного відділення Новоросійського товариства природознавців, стає його членом 1897, а згодом секретарем (1898—1914).

С. Ярошенко, І. Слешинський, І. Тимченко, В. Каган надавали велику підтримку С. Шатуновському, допомагали при влаштуванні на роботу. В 1905 вони виклопотали йому спеціальний дозвіл міністерства на складання магістерського іспиту, який Шатуновський в 1904 успішно склав і був зарахований приват-доцентом (1905—1920) кафедри чистої математики Одеського (Новоросійського) університету, де читав лекції до його розформування, одночасно викладаючи також на Вищих жіночих курсах, в училищі Х. Гохмана, читає публічні лекції.

У 1917 він друкує докторську дисертацію на тему «Алгебра як учення про порівняння по функціональних модулях», де виклав теорію Ґалуа на нових засадах і 1919 захищає її.

З 1920 С. Шатуновський викладає в Інституті народної освіти, з 1921 — професор, з 1922 — завідувач кафедри алгебри.

1922—1925 — професор та завідувач кафедри математики Одеського політехнічного інституту, викладає там також на робфаці і в Хіміко-фармацевтичному інституті.

С. Шатуновський очолював секцію математичного аналізу та алгебри Одеської науково-дослідчої кафедри математики при Інституті народної освіти. Подарував математичному кабінету ІНО власну математичну бібліотеку.

С. Шатуновський ув одним із засновників і діяльних співробітників одеського видавництва «Матезис» (Mathesis) (1904—1925). Перекладав і редагував чимало видань для цього видавництва. За лекціями Шатуновського був створений підручник «Вступ до аналізу». (Матезис, 1923).

Основні наукові дослідження Шатуновського належать до алгебри, теорії чисел, математичного аналізу та проблем обґрунтування математики. Працював над узагальненням поняття границі. Був одним із перших основоположників конструктивних напрямів сучасної математики.

У 1897—1898 роках Шатуновський, незалежно від Гільберта та одночасно з ним, виклав власне аксіоматичне обґрунтування теорії площин, а також обґрунтування поняття об’єму багатогранника як деякого інваріанту без залучення теорії границь. Надалі інтерес до проблем обґрунтування математики став визначальним у творчості вченого.

Із статтею про С. Шатуновського можна ознайомитись за посиланням

http://www.mathnet.ru/links/a9bf13d57d9d50874ba61dbc2804fcfc/rm7108.pdf

З книгами видавництва «Матезис» можна ознайомитись за посиланням

http://www.mathesis.ru/books/2/yearasc/

Посилання на статті у ВОФЕМ:

http://www.vofem.ru/ru/authors/901/