125 років від дня народження Олександра Бадана-Яворенка(1894—1937), українського політичного діяча, журналіста, історика, педагога

Олександр Іванович Бадан-Яворенко народився 1 березня 1894 в с. Вілька Мазовецька (нині с. Волиця Жовківського ройону Львівщини). Під час Першої світової війни служив в австро-угорському війську. 1919 переїхав до Чехословаччини і отримав громадянство, того ж року перебрався до Відня. Особистий секретар В. Винниченка під час його приїзду в Україну (1920). Здобув правничу, філософську та дипломатичну освіту в університетах Кракова, Відня й Праги. Працював держслужбовцем, адвокатом у Словаччині та Закарпатській Україні. Належав до соціал-демократичної партії, від 1924 —Комуністичної партії Чехословаччини.

1926 переїхав до УСРР, жив у Харкові. Працював у Держплані, викладав історію Заходу в Комуністичному університеті імені Артема. Член Державної комісії для розробки правил правопису української мови (1926), учасник правописної конференції (1927).

У 1927—1930 —вчений секретар Народного комісаріату освіти УСРР; як керівник канцелярії М. Скрипника виконував не лише свої безпосередні обов’язки, але й особисті і політичні доручення наркома. Зокрема, він редагував «Статті і промови» М. Скрипника, а також правив тексти його виступів на численних партійних і радянських зібраннях.

Автор педагогічних статей у журналі «Радянська освіта»: «Шкільництво на Західній Україні, Буковині та Закарпатті» (1928, № 1), «Культурно-освітня справа на Закарпатській Україні» (1928, № 7—8) та ін.

З 1931— завідувач сектору іноземних словників видавництва «Українська радянська енциклопедія»  (за його редакцією у 1932 в Харкові видано «Словник чужомовних слів»), професор всесвітньої історії харківських вишів (1930—1933).

Заарештований 1933, засуджений до 10 років позбавлення волі. Утримувався на Соловках. 1937 засуджений до розстрілу. Вивезений із Соловків і страчений поблизу залізничної ст. Медвежа Гора в урочищі Сандармох (нині станція в Республіці Карелії, РФ). Реабілітований 1959.