160 років від дня народження Рабіндраната Тагора (রবীন্দ্রনাথ ঠাকুর; 1861–1941), бенгальського й індійського пись­менника, філософа, громадського діяча, педагога, автора гімнів Індії і Бангладеш

 Тагор народився 7 травня 1861 у відомій аристократичній сім'ї, навчався у престижних навчальних закладах: спочатку в Східній семінарії у Калькутті, потім – у Бенгальській академії, де він вивчав мистецтво, історію та культуру Індії. У 1878 батько відправив Тагора на навчання до Англії, там він займався літературою та музикою у Лондонському університеті. Проте вже через півтора року Тагор покинув навчання і повернувся додому.

1883 Рабіндранат одружується із Мріналіні Деві, якій було всього 10 років. Однак вона стала для Тагора справжнім другом. Вони мали 5 дітей: двох синів і трьох доньок.

Творчість Тагора відіграла вирішальну роль у становленні сучасної бенгальської мови. Він справив вплив на всі літератури Індії.

Тагор помер 7 серпня 1941 р.

Українською мовою твори Тагора переклали М. Бажан, В. Мисик, Д. Паламарчук.

1913 Тагор отримав Нобелівську премію з літератури «за глибоко відчуті, оригінальні і прекрасні вірші, в яких з винятковою майстерністю відбилося його поетичне мислення, що стало, за його власними словами, частиною літератури Заходу».

Був Рабіндранат і педагогом-просвітником. 1901 у родовому маєтку в Бенгалії, Сантінікетан, він заснував «експериментальну школу». Тагор викладав, писав есе на педагогічні теми. Незважаючи на те, що сам він не отримав академічної університетської освіти, Тагор усе життя стверджував, що «освіта — це ключ до незалежності будь-якої країни».

Педагогічні погляди Тагора в узагальненому вигляді можна представити такими ідеями.

• Освоєння західного раціонально-наукового знання у всіх сферах і набуття здатності застосовувати його для пізнання власної країни, її природи, історії, культури, життя народу, так само як і пізнання всього світу.
• Вибудовування моделі навчання в тісному зв'язку з життям і його вимогами, відповідними індійській специфіці.
• Активне використання індійських освітніх традицій і форм навчання та виховання в процесі освоєння наукового знання; пріоритет освіти рідною мовою на всіх рівнях.
• Гнучке поєднання самостійності учня з діалогічною взаємодією з учителями; демократичний стиль навчання.
• Формування вільної творчої особистості, яка, перебуваючи в рідному соціокультурному просторі і усвідомлюючи цінність своєї культурної спадщини, відкрита світовим науковим і культурним досягненням і спілкуванню з іншими народами і цивілізаціями.

Роберт Оуен набув популярності як фабрикант-філантроп, його життя було сповнене сміливих рішень і  великодушних пожертвувань на користь суспільства. Головну мету виховання він бачив у створенні системи освітньо-виховних закладів, які охоплюють різновікові дитячі групи обох статей.

Оуен народився в родині дрібного ремісника в невеликому англійському містечку Ньютаун. Після закінчення початкової школи став помічником учителя, а в десятирічному віці почав самостійне життя. У віці 20 років він стає управляючим однієї з найбільших паперопрядильних фабрик Манчестера. У 1800 став на чолі Нью-Ленаркської фабрики свого тестя в Шотландії. Саме тут Оуен розпочав свою новаторську діяльність, а саме: підняв вік працевлаштування для дітей з 10 років, а не як раніше з 5-6, зменшив робочий час з 15 до 10 годин, відкрив школи для дітей робітників фабрики та ін. В Нью-Ланарку він організував Інститут виховання характеру, який об’єднував ясла для дітей від 1 до 3 років, дошкільний заклад для 4-6-літніх дітей, початкову школу та майданчик для ігор.

 Оуен був впевнений, що людина є «продуктом» обставин і намагався створити для робітників задовільні умови життя, навчити їх "раціонально" мислити, а також виховати в такому дусі і підростаюче покоління. 

У 1824 Оуен виїхавши до США, де реалізував свій план кооперативної громади. З цією метою в 1825 він купує 30 тис. акрів землі разом з будівлями і засновує сільськогосподарське товариство "Нова Гармонія". Згідно з конституцією общини, власність проголошувалась суспільною, встановлювалась загальна трудова повинність відповідності до якої розподілялись її продукти. Але цей експеримент виявився невдалим. Товариство проіснувало лише три роки.

Повернувшись до Англії, у 1832 Оуен розпочинає нова справу, яка теж закінчується невдачею, але має велике соціально-політичне значення: він робить спробу організації «Біржі трудового обміну». На жаль, вона виявилася збитковою. 

Роберт Оуен був одночасно і теоретиком, і практиком. Він виступав за створення нового суспільства за допомогою просвітництва й законодавства.

Оуен зробив значний внесок у розвиток світової педагогіки. Він розвинув ідею поєднання навчання з продуктивною працею. Створив оригінальну систему виховання і спробував експериментально її довести.

Помер Роберт Оуен 17 листопада 1858 в рідному містечку Ньютаун.

Георгій Де-Метц відомий як видатний фізик, декан фізико-математичного факультету (1913–1917), ректор (1917) Університету Св. Володимира, один з організаторів і ректор Київського політехнічного інституту (1919), автор численних підручників і методичних посібників для студентів. З 1929 р. власні підручники видавав українською мовою.

Менш відомо, що вчений часто бував у Педагогічному музеї, оскільки за його безпосередньою участю в музеї був організований зразковий фізичний кабінет.

Створений кабінет 1906 р. комісією, до складу якої входили професори Київського університету Г. Де-Метц, С. Слєсаревський, О. Яніцький та ін. Особлива заслуга у створенні кабінету належить Г. Де-Метцу, який визначав напрями діяльності та організацію роботи у ньому. Протягом 14 років (1906-1920) кабінетом незмінно завідував С. Слєсаревський. Кабінет став науково-методичним центром не тільки для київських учителів, але й для учителів фізики інших міст України, які часто відвідували кабінет, знайомилися з його обладнанням, проводили досліди з приладами, слухали оглядові лекції з різних наукових питань, обговорювали проблеми викладання фізики в школах.

Відповідно до статуту кабінет мав за мету

• слугувати зразком для обладнання фізичних кабінетів у середніх навчальних закладах;
• знайомити викладачів фізики з новими приладами, які демонстрували і критично обговорювали;
• слугувати посередником між технічними фірмами і середніми навчальними закладами щодо поширення фізичних приладів;
• організовувати публічні лекції з фізики систематично і з окремих питань; сприяти педагогічній і науковій праці викладачів фізики;
• піклуватися про ремонт зіпсованих приладів у різних навчальних закладах.

Роботу київського зразкового фізичного кабінету було популяризовано на Петроградському з’їзді викладачів фізики, хімії і космографії у 1914, де з доповіддю виступив С. Слєсаревський. Там же під його керівництвом було організовано виставку приладів і демонстрування дослідів київськими вчителями (43 прилади для шкільного демонстраційного експерименту та 25 обладнаних лабораторних робіт).

Досвід роботи цього кабінету не втратив свого значення й сьогодні.

На жаль, у зв’язку із закриттям Педагогічного музею радянською владою на початку 1920-х років подальша доля кабінету невідома.

У фондах Педагогічного музею України зберігається праця Георгія Де-Метца – «Курс опытной физики. Теплота. Изд.3» (К.,1915).

Помер Г. Де-Метц 9 березня 1947 у Києві й похований на Лук’янівському цвинтарі.

Фізик-методист і художник-карикатурист

Олександр Калістратович Бабенко народився 25 травня 1881 в селі Ясинуватці Чигиринського повіту Київської губернії, тепер Олександрійського району Кіровоградської області. Навчався у Златопільській чоловічій гімназії, потім  на фізико-математичному факультеті Київського університету, а також в Київському художньому училищі.

В молоді роки, під псевдонімом «Москіт», О.Бабенко розміщував свої малюнки майже у всіх періодичних виданнях революційного напрямку, які виходили в Києві, активно співробітничав у «Шершні», що видавався у 1906 (виконав для журналу сім малюнків). Проте саме в цей час він припиняє художню творчість і  зосереджується виключно на фізиці. Чому так сталося, можна лише здогадуватися.

У 1907 закінчив університет і до 1929-го викладав фізику в середніх навчальних закладах Вінниці і Вінницької області. У 1932 Олександр Калістратович очолив кафедру фізики Київського педагогічного інституту ім. М.Горького (нині НПУ ім. М. Драгоманова).

О. Бабенко є автором понад ста праць з методики викладання фізики у середній школі, зокрема монографій «Електромагнітна індукція», «Звук», «Коливання і хвилі». За його редакцією видано фундаментальну працю «Нариси з методики викладання фізики в середній школі» (1952-1959).

Помер О. Бабенко 30 вересня 1959,  похований в Києві на Байковому цвинтарі.