Міхно, О. П. (2024). ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ: ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОГО МУЗЕЮ УКРАЇНИ У 2020-2024 рр.: За матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії Національної академії педагогічних наук України, 19 вересня 2024 р. Вісник Національної академії педагогічних наук України, 6(2), 1-5.

Педагогічний музей України

Events in Май 2021

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Вебінар «Педагогічна мапа Києва: вулиця Юрія Шевельова»

Традиції та інновації: діяльність Педагогічного музею України У 2020-2024 рр.

Семінар-практикум «Подорож у країну мінералів»

В Одеському художньому музеї відбудеться Осіння дитяча програма

Презентація нової книги Зірки Мензатюк «Планета диваків»

«Дивосвіт Музею» – дитячий конкурс до Міжнародного дня музеїв

Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України

Вебінар «Педагогічна мапа Києва: вулиця Литвиненко-Вольгемут»

Лекція Радомира Мокрика «Шістдесятники. Від колоніалізму до незалежності»

Заняття з вексилології для дітей

All day: Вільяма Штерна: 150 років

All day: Рабіндранат Тагор: 160 років

All day: Володимир Гнатюк: 150 років

All day: Василь Стефаник: 150 років

All day: Роберт Оуен: 250 років

All day: Георгій Де-Метц: 160 років

All day: Олександр Бабенко: 140 років

All day: Іван Скуленко: 120 років

Національної академії педагогічних наук України

Posted on 04.11.2024 by admin

Версия
Скачать 2
Размер файла 1.69 MB
Дата создания 04.11.2024
Завантажити

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

Вебінар «Педагогічна мапа Києва: вулиця Юрія Шевельова»
Posted on 7 ноября, 2024 Posted by admin
Традиції та інновації: діяльність Педагогічного музею України У 2020-2024 рр.
Posted on 4 ноября, 2024 Posted by admin
Семінар-практикум «Подорож у країну мінералів»
Posted on 3 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
В Одеському художньому музеї відбудеться Осіння дитяча програма
Posted on 3 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Презентація нової книги Зірки Мензатюк «Планета диваків»
Posted on 3 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова

«Дивосвіт Музею» – дитячий конкурс до Міжнародного дня музеїв
Posted on 9 апреля, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України
Posted on 17 июня, 2018 Posted by Валентина Єфімова
Вебінар «Педагогічна мапа Києва: вулиця Литвиненко-Вольгемут»
Posted on 30 января, 2024 Posted by admin
Лекція Радомира Мокрика «Шістдесятники. Від колоніалізму до незалежності»
Posted on 22 августа, 2022 Posted by Валентина Єфімова
Заняття з вексилології для дітей
Posted on 27 августа, 2024 Posted by Валентина Єфімова

7 All day: Рабіндранат Тагор: 160 років All day 07.05.2021 160 років від дня народження Рабіндраната Тагора (রবীন্দ্রনাথ ঠাকুর; 1861–1941), бенгальського й індійського письменника, філософа, громадського діяча, педагога, автора гімнів Індії і Бангладеш Тагор народився 7 травня 1861 у відомій аристократичній сім'ї, навчався у престижних навчальних закладах: спочатку в Східній семінарії у Калькутті, потім – у Бенгальській академії, де він вивчав мистецтво, історію та культуру Індії. У 1878 батько відправив Тагора на навчання до Англії, там він займався літературою та музикою у Лондонському університеті. Проте вже через півтора року Тагор покинув навчання і повернувся додому. 1883 Рабіндранат одружується із Мріналіні Деві, якій було всього 10 років. Однак вона стала для Тагора справжнім другом. Вони мали 5 дітей: двох синів і трьох доньок. Творчість Тагора відіграла вирішальну роль у становленні сучасної бенгальської мови. Він справив вплив на всі літератури Індії. Тагор помер 7 серпня 1941 р. Українською мовою твори Тагора переклали М. Бажан, В. Мисик, Д. Паламарчук. 1913 Тагор отримав Нобелівську премію з літератури «за глибоко відчуті, оригінальні і прекрасні вірші, в яких з винятковою майстерністю відбилося його поетичне мислення, що стало, за його власними словами, частиною літератури Заходу». Був Рабіндранат і педагогом-просвітником. 1901 у родовому маєтку в Бенгалії, Сантінікетан, він заснував «експериментальну школу». Тагор викладав, писав есе на педагогічні теми. Незважаючи на те, що сам він не отримав академічної університетської освіти, Тагор усе життя стверджував, що «освіта — це ключ до незалежності будь-якої країни». Педагогічні погляди Тагора в узагальненому вигляді можна представити такими ідеями. Освоєння західного раціонально-наукового знання у всіх сферах і набуття здатності застосовувати його для пізнання власної країни, її природи, історії, культури, життя народу, так само як і пізнання всього світу. Вибудовування моделі навчання в тісному зв'язку з життям і його вимогами, відповідними індійській специфіці. Активне використання індійських освітніх традицій і форм навчання та виховання в процесі освоєння наукового знання; пріоритет освіти рідною мовою на всіх рівнях. Гнучке поєднання самостійності учня з діалогічною взаємодією з учителями; демократичний стиль навчання. Формування вільної творчої особистості, яка, перебуваючи в рідному соціокультурному просторі і усвідомлюючи цінність своєї культурної спадщини, відкрита світовим науковим і культурним досягненням і спілкуванню з іншими народами і цивілізаціями. Read more

9 All day: Володимир Гнатюк: 150 років All day 09.05.2021 9 травня відзначаємо 150 років від дня народження класика української етнографії, відомого фольклориста, мовознавця, перекладача ‒ Володимира Гнатюка. Це була непересічна постать в історії української науки та культури. Вчений колосальної працездатності, справжній ентузіаст своєї справи, ерудит, науковець знаний не лише в Україні, а далеко за її межами. Володимир Гнатюк ‒ член Всеукраїнської академії наук, етнографічної комісії НТШ, наукових товариств Чехії, Словаччини, Австрії, Німеччини, Швейцарії та Фінляндії. Його праці публікувалися на сторінках поважних закордонних видань. Автор близько тисячі наукових розвідок. Самих лише етнографічних збірників вчений підготував і видав 58 томів! Володимир Гнаюк вперше в українській фольклористиці та етнографії поставив вивчення фольклору на науково-методологічну основу. Народився 9 травня 1871 у с. Велеснів (нині Тернопільської обл.). Збирати етнографічні та фольклорні матеріали Гнатюк почав ще учнем Бучацької гімназії (1880). Серйозне ж зацікавлення українським фольклором виникло вже під час навчання в Львівському університеті (1894) після знайомства з Михайлом Грушевським, Олександром Колесою та Іваном Франком. З Франком мав дружні стосунки і вважав його своїм учителем. Михайло Драгоманов звернув увагу вченого на майже не досліджену етнографами територію – Закарпаття. Результатом вивчення етнографії цього регіону стала фундаментальна праця Гнатюка – шеститомник «Етнографічні матеріали з Угорської Руси» (1898–1912). Крім українського, Володимир Гнатюк досліджував фольклор та етнографію майже всіх слов’янських народів: білорусів, росіян, поляків, чехів, словаків, болгар, сербів, хорватів. Уважно стежив і за розвитком фольклористики в Західній Європі. Завдяки йому в українському перекладі з’явилися такі шедеври світового фольклору, як фінський епос "Калевала" (1902), арабські казки "Тисяча й одна ніч" (1906), німецькі "Казки братів Грімм" (1899). Детальніше про накову, культурну та громадську діяльність вченого, його праці можна ознайомитися за покликаннями: http://www.nbuv.gov.ua/node/4764 ; http://tnpu.edu.ua/volodimir-gnatyuk.php?clear_cache=Y Read more

14 All day: Василь Стефаник: 150 років All day 14.05.2021 Сьогодні - 14 травня - виповнюється 150 років від дня народження письменника та громадського діяча - Василя Стефаника (1871–1936). Народився Василь Стефаник 14 травня І871 року на Станіславщині (нині — Івано-Франківщина). Навчався у Русівській початковій школі (з 1878), Снятинській міській школі (з 1880), потім в польських гімназіях у Коломиї (з 1883 року) та Дрогобичі (з 1891). У вересні 1903 році відвідав Наддніпрянську Україну: був присутнім на відкритті пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві й зустрічався з Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським та ін. З 1903 року постійно жив у селі: до 1909 року — у Стецеві, а потім до кінця життя — у Русові. Був заступником депутата австрійського парламенту, а пізніше виконував обов’язки депутата аж до розпаду Австро-Угорської імперії 1918 року. Василь Стефаник брав участь у роботі ЗУНР, у складі делегації ЗУНР відвідав Київ під час проголошення соборності українських земель 22 січня 1919 року. Друкувався у «Вапліте», «Червоний шлях», «Плуг». Відгуком на літературну дискусію, написав новелу «Межа» (1926 рік), яка мала присвяту «М. Хвильовому» і була надрукована у «Літературно-науковому віснику». Помер В. Стефаник 7 грудня 1936 року. Стефаник — один із представників «Покутської трійці» (умовне об’єднання трьох українських письменників: Василя Стефаника, Леся Мартовича та Марка Черемшини. Іван Франко брав активну участь у становленні та формуванні таланту Стефаника. Василь Стефаник розпочав свою літературну діяльність поезіями в прозі (1896-1898 рр.). У жовтні 1897 року на сторінках чернівецького часопису «Праця» була надрукована новела «Виводили з села», пізніше — новели «У корчмі», «Стратився», «Синя книжечка» та «Сама саміська». Ці твори ввійшли до його першої збірки «Синя книжечка» (1899 рік). Найвідоміші твори письменника «Камінний хрест» (1900 рік), «Дорога» (1901 рік), «Моє слово» (1905 рік), «Земля» (1926 рік). Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році» 150 років з дня народження Василя Стефаника відзначається на державному рівні. Read more All day: Роберт Оуен: 250 років All day 14.05.2021 Роберт Оуен набув популярності як фабрикант-філантроп, його життя було сповнене сміливих рішень і великодушних пожертвувань на користь суспільства. Головну мету виховання він бачив у створенні системи освітньо-виховних закладів, які охоплюють різновікові дитячі групи обох статей. Оуен народився в родині дрібного ремісника в невеликому англійському містечку Ньютаун. Після закінчення початкової школи став помічником учителя, а в десятирічному віці почав самостійне життя. У віці 20 років він стає управляючим однієї з найбільших паперопрядильних фабрик Манчестера. У 1800 став на чолі Нью-Ленаркської фабрики свого тестя в Шотландії. Саме тут Оуен розпочав свою новаторську діяльність, а саме: підняв вік працевлаштування для дітей з 10 років, а не як раніше з 5-6, зменшив робочий час з 15 до 10 годин, відкрив школи для дітей робітників фабрики та ін. В Нью-Ланарку він організував Інститут виховання характеру, який об’єднував ясла для дітей від 1 до 3 років, дошкільний заклад для 4-6-літніх дітей, початкову школу та майданчик для ігор. Оуен був впевнений, що людина є «продуктом» обставин і намагався створити для робітників задовільні умови життя, навчити їх "раціонально" мислити, а також виховати в такому дусі і підростаюче покоління. У 1824 Оуен виїхавши до США, де реалізував свій план кооперативної громади. З цією метою в 1825 він купує 30 тис. акрів землі разом з будівлями і засновує сільськогосподарське товариство "Нова Гармонія". Згідно з конституцією общини, власність проголошувалась суспільною, встановлювалась загальна трудова повинність відповідності до якої розподілялись її продукти. Але цей експеримент виявився невдалим. Товариство проіснувало лише три роки. Повернувшись до Англії, у 1832 Оуен розпочинає нова справу, яка теж закінчується невдачею, але має велике соціально-політичне значення: він робить спробу організації «Біржі трудового обміну». На жаль, вона виявилася збитковою. Роберт Оуен був одночасно і теоретиком, і практиком. Він виступав за створення нового суспільства за допомогою просвітництва й законодавства. Оуен зробив значний внесок у розвиток світової педагогіки. Він розвинув ідею поєднання навчання з продуктивною працею. Створив оригінальну систему виховання і спробував експериментально її довести. Помер Роберт Оуен 17 листопада 1858 в рідному містечку Ньютаун. Read more

21 All day: Георгій Де-Метц: 160 років All day 21.05.2021 Георгій Де-Метц відомий як видатний фізик, декан фізико-математичного факультету (1913–1917), ректор (1917) Університету Св. Володимира, один з організаторів і ректор Київського політехнічного інституту (1919), автор численних підручників і методичних посібників для студентів. З 1929 р. власні підручники видавав українською мовою. Менш відомо, що вчений часто бував у Педагогічному музеї, оскільки за його безпосередньою участю в музеї був організований зразковий фізичний кабінет. Створений кабінет 1906 р. комісією, до складу якої входили професори Київського університету Г. Де-Метц, С. Слєсаревський, О. Яніцький та ін. Особлива заслуга у створенні кабінету належить Г. Де-Метцу, який визначав напрями діяльності та організацію роботи у ньому. Протягом 14 років (1906-1920) кабінетом незмінно завідував С. Слєсаревський. Кабінет став науково-методичним центром не тільки для київських учителів, але й для учителів фізики інших міст України, які часто відвідували кабінет, знайомилися з його обладнанням, проводили досліди з приладами, слухали оглядові лекції з різних наукових питань, обговорювали проблеми викладання фізики в школах. Відповідно до статуту кабінет мав за мету слугувати зразком для обладнання фізичних кабінетів у середніх навчальних закладах; знайомити викладачів фізики з новими приладами, які демонстрували і критично обговорювали; слугувати посередником між технічними фірмами і середніми навчальними закладами щодо поширення фізичних приладів; організовувати публічні лекції з фізики систематично і з окремих питань; сприяти педагогічній і науковій праці викладачів фізики; піклуватися про ремонт зіпсованих приладів у різних навчальних закладах. Роботу київського зразкового фізичного кабінету було популяризовано на Петроградському з’їзді викладачів фізики, хімії і космографії у 1914, де з доповіддю виступив С. Слєсаревський. Там же під його керівництвом було організовано виставку приладів і демонстрування дослідів київськими вчителями (43 прилади для шкільного демонстраційного експерименту та 25 обладнаних лабораторних робіт). Досвід роботи цього кабінету не втратив свого значення й сьогодні. На жаль, у зв’язку із закриттям Педагогічного музею радянською владою на початку 1920-х років подальша доля кабінету невідома. У фондах Педагогічного музею України зберігається праця Георгія Де-Метца – «Курс опытной физики. Теплота. Изд.3» (К.,1915). Помер Г. Де-Метц 9 березня 1947 у Києві й похований на Лук’янівському цвинтарі. Read more

25 All day: Олександр Бабенко: 140 років All day 25.05.2021 Фізик-методист і художник-карикатурист Олександр Калістратович Бабенко народився 25 травня 1881 в селі Ясинуватці Чигиринського повіту Київської губернії, тепер Олександрійського району Кіровоградської області. Навчався у Златопільській чоловічій гімназії, потім на фізико-математичному факультеті Київського університету, а також в Київському художньому училищі. В молоді роки, під псевдонімом «Москіт», О.Бабенко розміщував свої малюнки майже у всіх періодичних виданнях революційного напрямку, які виходили в Києві, активно співробітничав у «Шершні», що видавався у 1906 (виконав для журналу сім малюнків). Проте саме в цей час він припиняє художню творчість і зосереджується виключно на фізиці. Чому так сталося, можна лише здогадуватися. У 1907 закінчив університет і до 1929-го викладав фізику в середніх навчальних закладах Вінниці і Вінницької області. У 1932 Олександр Калістратович очолив кафедру фізики Київського педагогічного інституту ім. М.Горького (нині НПУ ім. М. Драгоманова). О. Бабенко є автором понад ста праць з методики викладання фізики у середній школі, зокрема монографій «Електромагнітна індукція», «Звук», «Коливання і хвилі». За його редакцією видано фундаментальну працю «Нариси з методики викладання фізики в середній школі» (1952-1959). Помер О. Бабенко 30 вересня 1959, похований в Києві на Байковому цвинтарі. Read more