125 років від дня народження Павла Молокова-Журського (1894 –1937), українського вченого-агронома, лісовода, геолога, педагога, краєзнавця

Молоков-Журський Павло Петрович народився 21 листопада 1894 в сім’ї робітника в козацькому селі Михайлівка Олександрійсь­кого повіту Херсонської губернії (тепер Олек­сандрівський район Кіровоградської області). В 1912, навчаючись у вчительській семінарії, стає керівником гуртка соціал-революціонерів, за що його виключили з семінарії. В 1914 закінчив Чорноліську лісну школу і розпочав трудову діяльність викладачем семирічного Єлисаветградського комерційного училища. Проте в цьому ж році йому довелося змінити місце роботи, і він став лісовим кондуктором Таврійсько-Катеринославського округу.

З вересня 1920 до червня 1921 працював учителем у м. Вознесенську (нині Миколаївської області). В 1923 переїжджає до м. Корсуня Шевченківського району Київської області, де викладає українську мову і літературу на Вищих педагогічних курсах, створює тут краєзнавчий гурток, веде роботу з вивчення історії краю. У 1924–1927 проживає в місті Єлисаветграді (з 1924 – Зінов’євськ, нині – Кропивницький), працює викла­дачем української мови і літератури вищих трирічних педагогічних курсів (з 1925 – педагогічного технікуму). П. Молоков-Журський ще з часів навчання захоплювався театральним мистецтвом, пізніше грав в ама­торських виставах, відвідував Зінов’євський робітничо-селянський театр ім. Шевченка. Збереглося його фото разом з корифеями українського театру Марком Кропивницьким та Панасом Саксаганським (1920-ті).

З 1927 – у Кременчуці, де працює викладачем в педагогічному технікумі; організовує округовий краєзнавчий музей, що тимчасово розміщувався при педтехнікумі в трьох великих кімнатах. З 1927 по 1929 рік під його авторством вийшли книги «Риби Кременчуччини», «Гірські породи і мінерали Кременчуччини», «Кременчук (короткий довідник)». Автор статей в республіканському журналі «Краєзнавство», зокрема «Дослідження комун і артілей Кременчуччини», «Кременчуцька беконна фабрика» тощо.

На початку 1930-х років, в умовах жорстокого наступу на політику українізації, краєзнавство поступово почало згортатися, а його активні діячі стали жертвами репресій. Тож в 1935 П. Молоков-Журський виїжджає до Криму, в м. Судак. Тут Павло Петрович обіймає посаду наукового працівника лісового опорного пункту Кримської обласної науково-дослідної станції. В квітні 1937 його заарештовано за сфабрикованим обвинувачення у справі СВУ. 29 жовтня судова трійка засудила П. Молокова-Журського до розстрілу. На третій день вирок було виконано. Відомості про місце розстрілу і поховання відсутні. Було Павлу Молокову-Журському тоді 43 роки.