#ПедагогічнийКалендар2022 

25 січня виповнюється 150 років від дня народження українського державного, громадського і культурно-освітнього діяча Миколи Скрипника (1872–1933).

Народився Микола Скрипник 25 січня 1872 року у слободі Ясинуватій Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині м. Ясинувате Донецької області). Після закінчення Барвінківської двокласної школи вступив до реального училища в Ізюмі. У 1900 році склав екстерном іспити за програмою реального училища в Курську і вступив до технологічного інституту в Санкт-Петербурзі.

З кінця 1917 року Скрипник жив і працював в Україні, обіймаючи найвищі державні посади: народного секретаря торгівлі і промисловості (з грудня 1917), голови народного секретаріату та народного секретаря зовнішніх справ (з березня 1918), народного комісара спочатку держконтролю, а потім внутрішніх справ (1919-1921), народного комісара юстиції і генерального прокурора (1922-1927). В 1927 році очолив Народний комісаріат освіти, яким керував до 1933 року.

Освітянську діяльність Миколи Скрипника можна розглядати як ключ до розуміння процесів розвитку української національної культури, науки та освіти у непрості 20-30-ті роки ХХ ст.

У фондах Педагогічного музею України зберігається добірка номерів педагогічного часопису «Радянська освіта» 1920-1930-х років (Скрипник був редактором цього журналу), в якому публікувалися численні статті та виступи. Скрипника. Теми цих виступів та статей дають уявлення про Скрипника – наркома освіти як про неординарну особистість, керівника з власним баченням пекучих освітніх проблем і шляхів їх вирішення: «Організувати справу дитячої бібліотеки», «За перебудову роботи школи», «Наші літературні справи», «Оглядайся на задні колеса!», «Реконструкція українського національного культурного процесу».

Головною метою Миколи Скрипника було проведення політики українізації, створення нової соціалістичної школи, але на національному ґрунті. У статтях «За єдину систему народньої освіти», «Перебудовними шляхами» Скрипник постійно порівнює російську та українську освітні системи і намагається довести, що саме українська система є більш досконалою, щиро вболіває за успіхи в охопленні все більшої кількості дітей та дорослих початковою освітою.

7 липня 1933 року, після ранкового засідання політбюро ЦК КП(б)У, на якому від Миколи Скрипника вкотре вимагали «справжнього» покаяння за допущені «помилки» у здійсненні національної політики, він покінчив життя самогубством.

З деякими статтями та виступами Миколи Скрипника можна ознайомитися у віртуальній виставці «До 145-річчя від дня народження Миколи Скрипника (1872-1933) на сайті Педагогічного музею України: https://cutt.ly/VI10Bwq

190 років від дня народження Льюїса Керрола (1832–1898), англійського письменника

«Кращий спосіб пояснити – це самому зробити!»

Цей вислів належить творцю казок про Алісу – Льюїсу Керролу, який народився 27 січня 1832 в селищі Дерсбері (графство Чешир) у родині священника. Початкову освіті здобу вдома, а у дванадцять років його віддали у школу – спершу річмондську, а потім у знамениту Реґбі. У дев’ятнадцятирічному віці Чарльз Латвідж Доджсон (справжнє ім’я) вступив до Оксфордського університету у коледж Христової церкви. Закінчив його з відзнакою за двома факультетами: математики та класичних мов. У цьому ж коледжі він і попрацював професором сорок сім років (з 1851 по 1898).

У 1861 Керрол прийняв духовний сан і став дияконом англіканської церкви. Мав багато захоплень: малював олівцем або вугіллям, мріяв стати художником. Навіть відіслав серію своїх малюнків у «Гумористичний додаток до «Таймс». Пізніше справою свого життя він назве фотографію. На думку фахівців, Керрол був одним із найкращих фотографів XIX ст. Прославився i як чудовий винахідник. Винайшов: книжкову суперобкладинку, дорожні шахи, триколісний велосипед, електричну ручку, мнемонічну систему для запам’ятовування імен та дат, а ще ніктографію –  інструмент для письма в темряві.  Йому приписують винаходи величезної кількості іграшок та сюрпризів, замінника клею і багато іншого. Також вiн вигадував математичні головоломки i сам же їх вирішував. У 1893 Керрол випустив окремою книгою свої «Математичнi курйози». Увійшов в історію літератури як автор «нісенітниць», в тому числі віршиків для дітей, в яких було «запечене» їх ім’я, акровірші.

У 1862 на пікніку, прогулюючись з трьома cестричками, Лорiною, Алісою і Едіт Лідделл, доньками декана коледжу, в якому письменник працював, він розповів їм неймовірну історію про маленьку дівчинку, яка опинилася в країні чудес. Так народились його найвідоміші твори  «Аліса в країні чудес», опублікована у 1865, та «Аліса в Задзеркаллі», яка вийшла у 1871 під псевдонімом, оскільки він соромився за свій витвір. Її переклали 125 мовами світу, зняли 40 екранізацiй, включаючи анімаційні версії, а художники з усього світу намалювали  понад мільйон картин, на яких зображені епізоди з легендарної казки.  Серед них – Сальвадор Далі, який створив 13 акварелей до різних ситуацій з книги. Аліса в Країні Чудес увійшла до списку 12-ти «символів англійської культури», складеного Міністерством культури і спорту Великобританії.

Льюїс Керрол помер 1898 у віці 66  років. Коли скласти докупи всі його книжки, то набереться близько двохсот томів –­ ціла  бібліотека.  На його честь названий астероїд – 6984 Льюїскеррол. 
Усім охочим дізнатись більше про життя і творчість Льюїса Керрола, радимо  переглянути матеріали «Вічна казка Льюїса Керрола»  від Сумська обласна бібліотека для дітей https://sodb.sumy.ua/img/metod/dovidka/201701.pdf