My Calendar

Events in Январь 2022

Понедельник Вторник Среда Четверг Пятница Суббота Воскресенье
27.12.2021
28.12.2021
29.12.2021
30.12.2021
31.12.2021
01.01.2022
02.01.2022
03.01.2022
04.01.2022
05.01.2022
06.01.2022
07.01.2022
08.01.2022(1 event)

All day: Карл Роджерс: 120 років

All day
08.01.2022

Карл Ренсом Роджерс – американський  психолог, один із творців і лідерів гуманістичної психології.

Карл Роджерс народився 8 січня 1902 в  передмісті Чикаго. У 1919 вступив до Вісконсинського університету, де предметом вивчав наукове землеробство, однак на другому курсі активно зайнявся релігійною діяльністю. У 1922 став учасником конференції Всесвітньої студентської федерації в Пекіні.  Саме після цієї поїздки його увагу почала привертала психологія. Він почав розуміти, що його головна мета – допомагати людям, які потребують духовної підтримки, – котру можна досягти й поза церквою. Він також переконався, що робота психолога – цілком пристойне заняття, що може забезпечити гідне існування.

Роджерс закінчив Педагогічний коледж Колумбійського університету і влаштувався на роботу клінічного психолога в Центр допомоги дітям у м. Рочестері, де працював 12 років. Його практична діяльність була імпровізаційною; Роджерс не входив до жодної психологічної школи.

 У 1945 відкрив консультаційний центр в Чиказькому університеті, працюючи в якому мав змогу спілкуватися з багатьма людьми, які зверталися до нього по допомогу. На посаді директора центру Роджерс працював до 1957.

Як один із засновників і лідерів гуманістичної психології К. Роджерс сформулював «основну гіпотезу про побудову помічних відносин», або, як її ще називають, славнозвісну роджеріанську тріаду. Це особлива позиція терапевта щодо свого пацієнта, що містить відповідь на основне питання: «Як я можу допомогти?». Динамічні процеси, процеси глибинної зміни особистості, на яких і базується феномен психологічної допомоги, мають відповідати трьом умовам: щирість терапевта, заснована на реальному знанні власних почуттів; безумовне, безоцінне прийняття іншого як індивіда; емпатійне розуміння переживань іншого, яке дає змогу бачити особистий досвід людини з її погляду.

К. Роджерс припустив, що відносини у психотерапії є лише одним із видів людських відносин і що одна й та ж закономірність діє у всіх видах відносин. І логічно припустити те, що, скажімо, якщо батьки у спілкуванні з дитиною створять клімат помічних відносин, то дитина буде більш самоврядною, соціалізованою і зрілою. Тією ж мірою, якою вчитель створить цю атмосферу, учень стає активніше самонавчатися, стає більш творчим, дисциплінованим, менш тривожним, стурбованим і керованим іншими. Відповідно, позитивні зміни так само можуть статися і в такій широкій сфері соціальних відносин, як «керівник - підлеглий» і т. д.

К. Роджерс в ході своєї терапевтичної практики та досліджень в 1950-і роки, прийшовши до відкриття феномену безоцінного прийняття іншого,
справедливоназвавйого«культурноюінновацією».

Помер Карл Роджерс у 1987 в Каліфорнії.

 

09.01.2022
10.01.2022(1 event)

All day: Петро Могила: 425 років

All day
10.01.2022

425 років від дня народження Петра Могили (1597–1647), українського політичного, церковного і освітнього діяча

Петро Могила народився 10 січня 1597 (за ін. даними 21 (31) грудня 1596). Втілюючи в життя власну концепцію ролі освіти в підвищенні культурного рівня православного духовенства, П. Могила заснував при Лаврі школу для молодих монахів (1631). У 1632 за рахунок об’єднання Київської братської школи з Лаврською, утворився Києво-Братський колегіум, що незабаром став називатися Могилянським колегіумом.

З іменем П. Могили пов'язане створення цілої мережі освітніх закладів в Україні. За його участі були відкриті філіал Києво-Могилянської колегії – Слов'яно-греко-латинська академія у Вінниці, колегії в Кременці, Гощі, Яссах.

Понад 20 років П. Могила очолював книговидавничу справу в Україні. Він надав роботі Лаврської друкарні такого потужного розмаху й гуманістичного змісту, якого ще досі не знало українське книгодрукування. Завдяки зусиллям П. Могили та його сподвижників у Києво-Печерській лаврі та Києво-Могилянській колегії були зроблені перші кроки до формування української літературної мови. Сам митрополит, який володів одинадцятьма мовами, не написав жодної книжки грецькою чи румунською мовами. З дев'ятнадцяти його творів лише один написаний польською, решта – тогочасною українською або церковнослов'янською.    

Для розуміння особливостей педагогічного мислення вченого велике значення має вивчення організації навчального процесу, форм, змісту й методів навчання в заснованому ним колегіумі.     Заняття в усіх класах починались одночасно. Учні сиділи на заняттях в певному порядку (за успіхами), визначеному вчителем. Ще до його приходу старші учні (аудитори) вислуховували задані уроки й робили в «Нотатах» відмітки про рівень засвоєння попереднього навчального матеріалу. Після приходу вчителя доповідали йому про успіхи кожного учня. Вчитель, шляхом опитування окремих учнів, перевіряв правильність відміток, після чого розпочиналося вивчення нового матеріалу. Окрім лекцій, практикували бесіди, диспути, взаємне навчання учнів, диктанти, різні види письмових робіт, самостійні й домашні роботи, написання віршів, промов, читання декламацій, участь у драматичних виставах. Після перерви на обід усі знову збиралися на заняття для закріплення й повторення вивченого матеріалу. По закінченню навчального дня розходилися по домівках, а сироти йшли до бурси.

Статут визначав поведінку дітей у школі й дома. За його виконанням у школі наглядали вчителі й чергові учні, вдома – батьки й родичі. По суботах проводилися підсумкові заняття з пройдених тем; по неділях – моральні бесіди, під час яких учням роз'яснювали норми поведінки, тлумачили свята православного календаря. При цьому використовувалися твори українських просвітителів, зокрема й самого П. Могили.

Помер Петро Могила на початку 1647. Усе своє майно заповів Колегіуму: будинки, цінності, бібліотеку, село, хутір, 81 тисячу злотих, навіть посуд і митру. А частину грошей, особисті речі і своє митрополиче вбрання, прикрашене коштовностями, – бідним студентам на одяг.

11.01.2022(1 event)

All day: Вільям Джеймс: 180 років

All day
11.01.2022

Вільям Джеймс – американський  психолог і філософ, один із засновників філософії прагматизму та функціоналізму як напряму в психології; двічі ставав президентом Американської психологічної асоціації — у 1894 та 1904.

Народився Вільям Джеймс 11 січня 1842 у Нью-Йорку.

З 1872 - асистент, з 1885 - професор філософії, а в 1889-1907 - професор психології Гарвардського університету, де в 1892 організував першу в США лабораторію прикладної психології.  

Джеймс був одним із перших популяризаторів психологічної науки серед педагогів і намагався переказувати доступною для вчителів мовою теоретичні положення, які містяться в тих чи інших психологічних теоріях.

Типовим прикладом такого популяризаторського підходу є книга В. Джеймса  «Бесіди з учителями про психологію» («Talks to Teachers on Psychology, 1899), основою для якої стали прочитані ним публічні лекції з психології для вчителів  у Гарвардському університеті 1892 р. Вчений писав: «Моїм головним бажанням було змусити вчителів зрозуміти духовне життя учня ... і я не досяг би своєї основної мети, якби на цю книжку стали дивитися як на путівник Бедекера або підручник арифметики». «І в цьому вигляді, у якому я тепер записав свої лекції, — зауважує В. Джеймс, — вони містять у мінімальному обсязі те, що вважається науковим у психології; вони надзвичайно популярні і відповідають практичним вимогам».

Спираючись на працю «Бесіди з учителями про психологію» В. Джеймса, український педагог Тимофій Лубенець (1855-1936) радив учителю розподіляти учнів за типами уяви (зорова, слухова та рухова).

Помер Вільям Джеймс в Чокоруа (штат в Нью-Гемпширі) 26 серпня 1910.

12.01.2022
13.01.2022
14.01.2022(1 event)

All day: Василь Помагайба: 130 років

All day
14.01.2022

Василь Помагайба народився 14 січня 1892 року у селі Гнатівці на Хмельниччині. Свою педагогічну діяльність розпочав у досить юному віці – з 15-ти років! Одразу після закінчення двокласної учительської школи працював учителем, а потім і завідувачем початкової школи у м. Хмільнику, що на Вінниччині. Далі було навчання у Вінницькому вчительському інституті (нині Вінницький державний педагогічний університет), завідування семирічною школою та повітовим відділом народної освіти м. Хмільника. У 1923 році Василь Помагайба переїжджає до Києва, де починає завідувати школою у дитячому містечку «Ленінське». У 1929 році закінчує навчання в аспірантурі при Київському інституті народної освіти. Саме у Києві розпочинається співпраця Василя Івановича з Українським науково-дослідним інститутом педагогіки. У 1929-1932 роках він завідує секцією дидактики Київської філії УНДІПУ. В цей час Василь Іванович також входить до складу науково-педагогічного товариства, яке діяло при Всеукраїнській академії наук (ВУАН). Саме за участь у діяльності ВУАН Василь Помагайба, як і інші члени товариства, зазнає політичних переслідувань. У 1936 році вченого звільняють з роботи, заарештовують і присуджують 5 років заслання в Казахстан за «приналежність до антирадянської націоналістичної організації». Відбувши заслання, Василь Іванович повертається до Києва і довгих 10 років домагається реабілітації свого імені. Попри всі перипетії долі і виклики доби вчений все життя активно займається науково-методичною і педагогічною діяльністю. Василь Помагайба зробив вагомий внесок у розвиток педагогічної науки. Коло наукових інтересів ученого було різнобічним – це сільська школа (планування роботи, організація літньої праці, завдання й техніка проведення уроку з двома класами в малокомплектній школі); підготовка вчителя до уроку, початкове навчання, дидактика й дидактичні дослідження, система навчання грамоти в дошкільних закладах, вища педагогічна освіта, та багато іншого. Перу вченого належать ряд монографій, брошур. Разом зі своєю дружиною Ганною Савицькою Василь Іванович створив багато підручників для початкової школи.

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022 році» 130 років з дня народження Василя Помагайби відзначається на державному рівні.

У фондах Педагогічного музею України зберігається  персональний комплекс матеріалів Василя Помагайби, який містить близько 100 одиниць зберігання. Це рукописи, документи, листи, фотографії, записні книги, зошити вітальні телеграми, вітальні листівки, запрошення, та ін. Окремо зберігається колекція підручників та методичних посібників, праць історико-педагогічної тематики, виданих педагогом.

Детальніше ознайомитися з матеріалами персонального комплексу педагога та працями педагога можна за покликанням: http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/125_rokiv_pomagaiba/    

Відеоролик до 130-річчя з дня народження В. Помагайби тут: https://www.youtube.com/channel/UCl1YsFdPETvEiSlbKwNibmQ/videos?app=desktop

Література: Березівська Л. Помагайба Василь Іванович (1892 – 1972).  Українська педагогіка в персоналіях: навчальний посібник для студ. вузів : у 2 кн. Кн. 2 : ХХ століття / за ред. О. В. Сухомлинської.  Київ: Либідь. 2005. С. 394 – 400.

15.01.2022
16.01.2022
17.01.2022
18.01.2022
19.01.2022
20.01.2022
21.01.2022
22.01.2022
23.01.2022(1 event)

All day: Едмон Демолен: 170 років

All day
23.01.2022

170 років від дня народження Едмона Демолена (Edmond Demolins; 1852–1907), французького історика, соціолога, педагога

 

Едмон Демолен народився 23 січня 1852 у Марселі. Навчався у коледжі Нотр-Дам-де-Монгре. З 1873 мешкав у Парижі, де в 1874 познайомився з Фредеріком Ле Пле, французьким економістом і соціологом. Ця зустріч і визначила його подальшу долю: Демолен присвятив своє життя соціальній роботі.

У 1897 він здійснив подорож до Англії, де познайомився з пастором Сесілом Редді, засновником Абботсхолмської та Бідельської шкіл (Abbotsholme School, Bedales School), у яких традиційні навчальні заняття були замінені мистецькою, науковою та технічною діяльністю.

За зразком цих шкіл у 1899 створив приватну середню навчально-виховну установу – першу у Франції «нову школу» – школу Рош (L'Ecole des Roches), де виховувалися діти з привілейованих верств населення.

«Чим раніше до дитини почнуть ставитися як до дорослого, тим швидше вона подорослішає», – вважав Е. Демолен. Школа Рош розташовувалась у сільській місцевості Нормандії; програма була змінена за рахунок впровадження нових видів навчальної роботи та трудового навчання; вивчення давніх мов відбувалося лише у старших класах «класичного» відділення; збільшувався час, що відводиться вивчення живих іноземних мов; для мовної практики організовувалися поїздки до інших держав; у «сучасному» відділенні розширилася програма математики, фізики, хімії, природознавства; порівняно із звичайною програмою навчальне навантаження скоротилося; вивільнений час відводився на «художні заняття та дозвілля» (музикування, диспути, відвідування театрів, музеїв та ін.) та «практичні роботи»: на сільській фермі, в столярній та токарній майстернях. Нововведенням для французької середньої школи стало скасування поділу педагогів на наставників і викладачів, заняття з моралі та соціології, самоврядування учнів та дитяча скаутська організація.

На зразок школи Рош у Франції на початку ХХ століття було створено кілька «нових шкіл». Діяльність школи Рош як експериментального закладу вплинула зміст реформ середньої освіти у Франції. Пізніше ідеї Демолена і досвід школи Рош стали популярними у всьому світі.

Помер Едмон Демолен 27 липня 1907 у Кані.

Багата своєю унікальною історією та спадщиною, школа Рош, розташована за півтори години від Парижа, сьогодні є одним з провідних навчальних закладів Франції. Школа Рош – це установа, що пропонує Міжнародну програму підготовки до Диплому Міжнародного бакалаврату (IB) для учнів віком від 16 до 19 років. На зимові та літні канікули до школи приїжджають школярі на короткострокові мовні програми.

24.01.2022
25.01.2022(1 event)

All day: Микола Скрипник: 150 років

All day
25.01.2022

#ПедагогічнийКалендар2022 

25 січня виповнюється 150 років від дня народження українського державного, громадського і культурно-освітнього діяча Миколи Скрипника (1872–1933).

Народився Микола Скрипник 25 січня 1872 року у слободі Ясинуватій Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині м. Ясинувате Донецької області). Після закінчення Барвінківської двокласної школи вступив до реального училища в Ізюмі. У 1900 році склав екстерном іспити за програмою реального училища в Курську і вступив до технологічного інституту в Санкт-Петербурзі.

З кінця 1917 року Скрипник жив і працював в Україні, обіймаючи найвищі державні посади: народного секретаря торгівлі і промисловості (з грудня 1917), голови народного секретаріату та народного секретаря зовнішніх справ (з березня 1918), народного комісара спочатку держконтролю, а потім внутрішніх справ (1919-1921), народного комісара юстиції і генерального прокурора (1922-1927). В 1927 році очолив Народний комісаріат освіти, яким керував до 1933 року.

Освітянську діяльність Миколи Скрипника можна розглядати як ключ до розуміння процесів розвитку української національної культури, науки та освіти у непрості 20-30-ті роки ХХ ст.

У фондах Педагогічного музею України зберігається добірка номерів педагогічного часопису «Радянська освіта» 1920-1930-х років (Скрипник був редактором цього журналу), в якому публікувалися численні статті та виступи. Скрипника. Теми цих виступів та статей дають уявлення про Скрипника – наркома освіти як про неординарну особистість, керівника з власним баченням пекучих освітніх проблем і шляхів їх вирішення: «Організувати справу дитячої бібліотеки», «За перебудову роботи школи», «Наші літературні справи», «Оглядайся на задні колеса!», «Реконструкція українського національного культурного процесу».

Головною метою Миколи Скрипника було проведення політики українізації, створення нової соціалістичної школи, але на національному ґрунті. У статтях «За єдину систему народньої освіти», «Перебудовними шляхами» Скрипник постійно порівнює російську та українську освітні системи і намагається довести, що саме українська система є більш досконалою, щиро вболіває за успіхи в охопленні все більшої кількості дітей та дорослих початковою освітою.

7 липня 1933 року, після ранкового засідання політбюро ЦК КП(б)У, на якому від Миколи Скрипника вкотре вимагали «справжнього» покаяння за допущені «помилки» у здійсненні національної політики, він покінчив життя самогубством.

З деякими статтями та виступами Миколи Скрипника можна ознайомитися у віртуальній виставці «До 145-річчя від дня народження Миколи Скрипника (1872-1933) на сайті Педагогічного музею України: https://cutt.ly/VI10Bwq

26.01.2022
27.01.2022(1 event)

All day: Льюїс Керрол: 190 років

All day
27.01.2022

190 років від дня народження Льюїса Керрола (1832–1898), англійського письменника

«Кращий спосіб пояснити – це самому зробити!»

Цей вислів належить творцю казок про Алісу – Льюїсу Керролу, який народився 27 січня 1832 в селищі Дерсбері (графство Чешир) у родині священника. Початкову освіті здобу вдома, а у дванадцять років його віддали у школу – спершу річмондську, а потім у знамениту Реґбі. У дев’ятнадцятирічному віці Чарльз Латвідж Доджсон (справжнє ім’я) вступив до Оксфордського університету у коледж Христової церкви. Закінчив його з відзнакою за двома факультетами: математики та класичних мов. У цьому ж коледжі він і попрацював професором сорок сім років (з 1851 по 1898).

У 1861 Керрол прийняв духовний сан і став дияконом англіканської церкви. Мав багато захоплень: малював олівцем або вугіллям, мріяв стати художником. Навіть відіслав серію своїх малюнків у «Гумористичний додаток до «Таймс». Пізніше справою свого життя він назве фотографію. На думку фахівців, Керрол був одним із найкращих фотографів XIX ст. Прославився i як чудовий винахідник. Винайшов: книжкову суперобкладинку, дорожні шахи, триколісний велосипед, електричну ручку, мнемонічну систему для запам’ятовування імен та дат, а ще ніктографію –  інструмент для письма в темряві.  Йому приписують винаходи величезної кількості іграшок та сюрпризів, замінника клею і багато іншого. Також вiн вигадував математичні головоломки i сам же їх вирішував. У 1893 Керрол випустив окремою книгою свої «Математичнi курйози». Увійшов в історію літератури як автор «нісенітниць», в тому числі віршиків для дітей, в яких було «запечене» їх ім’я, акровірші.

У 1862 на пікніку, прогулюючись з трьома cестричками, Лорiною, Алісою і Едіт Лідделл, доньками декана коледжу, в якому письменник працював, він розповів їм неймовірну історію про маленьку дівчинку, яка опинилася в країні чудес. Так народились його найвідоміші твори  «Аліса в країні чудес», опублікована у 1865, та «Аліса в Задзеркаллі», яка вийшла у 1871 під псевдонімом, оскільки він соромився за свій витвір. Її переклали 125 мовами світу, зняли 40 екранізацiй, включаючи анімаційні версії, а художники з усього світу намалювали  понад мільйон картин, на яких зображені епізоди з легендарної казки.  Серед них – Сальвадор Далі, який створив 13 акварелей до різних ситуацій з книги. Аліса в Країні Чудес увійшла до списку 12-ти «символів англійської культури», складеного Міністерством культури і спорту Великобританії.

Льюїс Керрол помер 1898 у віці 66  років. Коли скласти докупи всі його книжки, то набереться близько двохсот томів –­ ціла  бібліотека.  На його честь названий астероїд – 6984 Льюїскеррол. 
Усім охочим дізнатись більше про життя і творчість Льюїса Керрола, радимо  переглянути матеріали «Вічна казка Льюїса Керрола»  від Сумська обласна бібліотека для дітей https://sodb.sumy.ua/img/metod/dovidka/201701.pdf 

28.01.2022
29.01.2022
30.01.2022(1 event)

All day: Григорій Іваниця: 130 років

All day
30.01.2022

Григорій Іваниця народився 30 січня 1892 в селі Шостка Чернігівської губернії (нині місто Сумської області). Навчався у класичній гімназії при Ніжинському історико-філологічному інституті (1902—1910) та на класичному відділення цього інституту (1910—1914). Після його закінчення призначений викладачем латинської мови у Клинцівську гімназію Чернігівської губернії, пізніше направлений до Університету св. Володимира в Києві для підготовки до професорського звання (1914).

Г.Іваниця був дописувачем журналу «Вільна українська школа» (1917—1920), викладачем педагогіки, професором Київського інституту народної освіти у 1920—1929 рр.; працював співредактором журналу «Радянська освіта», де часто публікувався. В 1924—1927 рр. — секретар Комісії Історико-філологічного відділу Науково-педагогічної комісії ВУАН. Одночасно він був співробітником Інституту української наукової мови як член педагогічно-психологічної секції соціально-економічного відділу.

Григорій Микитович є автором підручників з української мови та читанок для трудової школи, шкіл для дорослих, посібників з методики навчання української мови і перекладознавства. Серед його наукових зацікавлень — сприйняття українським читачем перекладів з античної літератури.

В 1929 Г.Іваниця був заарештований у сфабрикованій справі СВУ та засуджений у 1930 до 6 років позбавлення волі з суворою ізоляцією, висланий у с. Улья Красноярського краю (РФ). Заарештований удруге 20 грудня 1937 за звинуваченням в антирадянській агітації та пропаганді, на початку 1938 засуджений до 10 років виправно-трудових таборів. Не витримавши нелюдських умов, педагог помер 24 серпня 1938 в Північно-східному таборі (нині Магаданська область, РФ). Реабілітований в 1988.

Пропонуємо ознайомитися з працями Григорія Іваниці, які зберігаються у фондах нашого музею: https://cutt.ly/UIUwsWo

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022 році» 130 років з дня народження Григорія Іваниці відзначається на державному рівні.

Комітет гуманітарної та інформаційної політики

31.01.2022
01.02.2022(1 event)

All day: Євген Маланюк: 125 років

All day
01.02.2022

1 лютого виповнюється 125 років від дня народження поета, літературознавця, критика, громадсько-політичного діяча Євгена Маланюка (1897–1968).

Народився Євген Маланюк у селищі Новоархангельськ Херсонської губернії (тепер - Кіровоградська область). Там навчався у початковій школі.

Далі здобував освіту у Єлисаветградському земському реальному училищі. Навчався там 8 років і під час навчання почав писати вірші. У 1915 році Євген Маланюк стає курсантом Першого Київського військового училища, яке закінчив у січні 1916 року.

Під час Першої світової війни воював на фронті. У 1917 році у зв'язку зі смертю батька отримав відпустку, цього ж року був демобілізований з російської армії й брав участь у створенні УНР. Працював в Генеральному Штабі України, пізніше став ад’ютантом генерала Василя Тютюнника, командуючого Наддніпрянською Армією УНР. У 1920 році опиняється в таборі для інтернованих поблизу польського міста Коліша. Разом із кількома друзями видає журнал “Веселка”, де побачили світ його перші поезії.

Восени 1923 року виїхав до Чехословаччини, де вступив на гідротехнічне відділення інженерного факультету Української господарської академії в Подєбрадах. Деякий час Євген Маланюк входив до складу Ліги українських націоналістів (ЛУН), співпрацював з журналом цієї організації "Державна нація". Брав участь у численних літературно-мистецьких вечорах.

З 1929 році Євген Маланюк жив у Варшаві, брав участь в обороні столиці Польщі у 1939 році. У 1930-х роках письменник плідно співпрацював із львівським журналом "Літературно-науковий вісник". У міжвоєнний період з’являються в світ його збірки поезій “Стилет і стилос” (1925), “Гербарій” (1926), “Земля й залізо” (1930), “Земна Мадонна” (1934), “Перстень Полікрата” (1939).

У червні 1949 року Маланюк переїжджає до США. Там з'являються друком його збірки "Влада", "Поезії в одному томі", "Остання весна", "Серпень". Окремим виданням вийшла поема "П'ята симфонія". Культурологічні розвідки та літературно-критичні праці зібрані в двох томах “Книги спостережень” (1962, 1966). Вже після його смерті побачила світ збірка “Перстень і посох” (1972).

Євген Маланюк помер 16 лютого 1968 року у Нью-Йорку. Похований на православному цвинтарі святого Андрія Сауф-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі.

#ПедагогічнийКалендар2022

02.02.2022(1 event)

All day: Євген Гребінка: 200 років

All day
02.02.2022

200 років від дня народження Євгена Гребінки (1812–1848), українського письменника, педагога

Народився Євген Павлович Гребінка 2 лютого 1812 в с. Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Закінчивши 1831 Ніжинську гімназію вищих наук року, три місяці перебуває на військовій службі у складі резервного 8-го Малоросійського козачого полку. Після розформування полку він повертається в рідне Убіжище, де проводить наступні (до 1834) роки – час, який біографи письменника вважають зужитим на марноту світського життя. Ці роки остаточно переконують Є. Гребінку в тому, що вдоволення матеріальною і водночас позірною гранню життя – не для нього, його вабить можливість виявити себе у творчості; окрім того, батько, Павло Іванович, вимріював для свого сина кар'єру на викладацькій роботі: він бачив Євгена професором.

Є. Гребінка вирішує їхати до Петербурга, де повною мірою розкрився його письменницький талант. Там він зблизився з багатьма діячами російської та української культури, що дало йому можливість публікувати свої твори на сторінках петербурзької періодики. Його першою серйозною публікацією стали уривки перекладу українською мовою пушкінської «Полтави». «Малороссийские приказки» (1834) були першою книгою у творчій біографії Є. Гребінки. Блискуче написані українською, вони стали дійсним вкладом автора у формування української літературної мови. Уже тоді про нього заговорили як про національного поета-байкаря, а три роки потому, коли була надрукована його друга книга – «Рассказы пирятинца» (1837), написана російською, про Є. Гребінку заговорили вже як про письменника, безперечно, відомого.

Вагомими є заслуги Є. Гребінки – громадського діяча, який чимало зробив для організації українського літературного життя та підтримки рідного слова. Без перебільшення, історичною віхою для української літератури став вихід у світ альманаху «Ластівка» (1841), де були надруковані твори Т. Шевченка, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Л. Боровиковського, В. Забіли, П. Куліша, і, звісно, самого Євгена Гребінки. Однак, безперечно, в історії України Євген Гребінка назавжди залишиться насамперед як людина, за чиєї прямої ініціативи, безпосередньої матеріальної та моральної підтримки був підготовлений до друку й виданий у 1840 «Кобзар» Т. Шевченка.

У Петербурзі Є. Гребінка професійно займається викладацькою діяльністю. у різних, переважно військових навчальних закладах: Дворянському полку, Другому кадетському корпусі, Інституті корпусу гірничих інженерів, Морському кадетському корпусі.

З думкою про освіту для українського народу Є. Гребінка 17 травня 1847 відкриває в с. Рудки Лубенського повіту Полтавської губернії парафіяльну школу: винаймає для школи будинок та забезпечує оплату праці двох учителів: Як бачимо, одна з останніх справ його життя безпосередньо стосується освіти.

Помер Євген  Гребінка 3 грудня 1848 в Петербурзі від туберкульозу. Тіло його перевезли в Убіжище, де й поховали 13 січня 1849.

Детальніше про Гребінку-педагога у статті: Міхно, О. (2012). Педагогічний портрет Євгена Гребінки. Українська мова і література в школі, (1), 58-64. https://cutt.ly/iIYRgz9

03.02.2022
04.02.2022
05.02.2022
06.02.2022