My Calendar

Week of Май 16th

Понедельник Вторник Среда Четверг Пятница Суббота Воскресенье
11.05.2020
12.05.2020
13.05.2020(1 event)

All day: Йозеф Шафарик: 225 років

All day
13.05.2020

Павел Йозеф Шафарик народився 13 травня 1795 в с. Кобелярово, Королівство Угорщина, нині Словаччина. В 1814 Шафарик закінчив євангелістський ліцей у Кежмарку. В тому ж році вийшла друком його перша збірка віршів – «Татранська муза зі слов'янською лірою». Продовжив навчання в Єнському університеті, проте не закінчивши курсу, залишив навчання. В цей період писав багато віршів,  які зробили його відомим у Словаччині та Чехії.

Працював з 1817 вихователем в Братиславів родині Гашпара Кубіні. З 1819 –директор гімназії у місті Новий Сад, де викладав математику, фізику, логіку, поезію, класичну літературу. У 1823 разом з Янном Колларом видав зібрання народних словацьких пісень. У 1826 написав працю «Історія слов'янських мов і літератур для всіх говірок». Це перша спроба створення історії літератури і мов слов'янських народів.

В 1833 Шафарик переїхав до Праги, де працював редактором  «ЧасописуЧеського музею», ж.«Свєтозор». Понад 10 років працювавцензором книг, був позаштатнимпрофесоромслов'янської філологіїКарлового університету в Празі, а з 1841 став хранителем бібліотекиКарлового університету, а з 1848 – її директором.У 1848 виступив одним з організаторів Слов'янського з'їзду в Празі, у якому взяли участь представники українських організацій Галичини. Був основоположником багатьох галузей славістики.

Досліджував етногенез слов'янських народів, їхні мови, фольклор та історію. До головних наукових праць Шафарика належать: «Історія слов'янської мови та літератури за всіма наріччями» (1826), «Про походження слов'ян» (1828), «Слов'янські старожитності» (1836–1837), «Слов’янський народопис» (1842) та ін. Шафарик був одним з перших європейських учених, який науково визначив територію та етнічні українські межі, обгрунтував самостійність української мови та зробив систематичний огляд української літератури.

Помер Шафарик 26 липня 1861, похований у Празі.

14.05.2020
15.05.2020
16.05.2020(1 event)

All day: Володимир Щербина: 170 років

All day
16.05.2020

   Щербина Володимир Іванович (1850-1936) – український історик, педагог, архівіст, краєзнавець, громадський діяч. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (УАН).

Народився 16 травня в Києві у сім'ї лікаря. Протягом 1862-1862 навчався в Другій київській гімназії, а після її закінчення вступив на історико-філологічний факультет Університету св. Володимира (1868-1873). Після закінчення університету з метою вдосконалення знань у галузі педагогіки В. Щербина поїхав до Петербурга,  де з 1876 по 1879 рік викладав російську мову та історію  в петербурзьких військовій та жіночій гімназіях.

    З поверненням на батьківщину(1879), Володимир Іванович зосередився на науковій роботі в архівах міста: ретельно вивчав історію Києва і Київщини, досліджував актуальні і маловивчені аспекти історії України.

    Протягом 1879–1920 років учителював у жіночих та чоловічих гімназіях, був членом київського історико-архівного гуртка, також співпрацював з київською Археографічною комісією і був членом Історичного Товариства Нестора Літописця.

  В 1901 за дорученням Історичного товариства Нестора-Літописця і Московського археологічного Товариства Володимир Іва­нович із Леонідом Добровольським здійснив наукову подорож на Правобережжя (Бердичівський, Ума­нський, Васильківський повіти) для збирання стародруків і рукописів, обстеження територій та фіксації історичних пам'яток. У цій експедиції було оглянуто і сфотографовано 34 об'єкти церков, костьолів і монастирів.

   Наукову і педагогічну роботу Володимир Іванович завжди поєднував із громадською діяльністю, з 1920 р. працював у Національній бібліотеці при УАН, в Архівному управлінні і згодом у спеціалізованих ділянках УАН: в Археографічній комісії, керував Комісією Києва і Правобережжя, був членом кафедри історії України.

За ініціативою М. Грушевського, Володимир Іванович очолив Комісію історії Києва та Правобережжя (1924), члени якої досліджували київські некрополі та топоніміку. Під його керівництвом було складено збірник "Старий Київ", а згодом видано збірку "Київ та його околиці в історії та пам'ятках".

1926 року з нагоди 50-річчя літературно-наукової діяльності Щербини, УАН видала монографію «Нові студії з історії Київа Володимира Івановича Щербини», що містить і бібліографію його праць.

1930 року, коли вченому виповнилося 80 років, він вийшов на пенсію.   Помер Володимир Щербина у 1936 році, похований на Звіринецькому кладовищі.

17.05.2020