Events in Апрель 2024
ПнПонедельник | ВтВторник | СрСреда | ЧтЧетверг | ПтПятница | СбСуббота | ВсВоскресенье |
---|---|---|---|---|---|---|
01.04.2024
|
02.04.2024
|
03.04.2024
|
04.04.2024
|
05.04.2024
|
06.04.2024
|
07.04.2024
|
08.04.2024
|
09.04.2024
|
10.04.2024
|
11.04.2024
|
12.04.2024
|
13.04.2024
|
14.04.2024
|
15.04.2024
|
16.04.2024
|
17.04.2024
|
18.04.2024
|
19.04.2024
|
20.04.2024
|
21.04.2024
|
22.04.2024
|
23.04.2024
|
24.04.2024
|
25.04.2024(1 event)
All day: Фелікс Кляйн: 175 роківAll day: Фелікс Кляйн: 175 років All day Фелікс Кляйн народився 25 квітня 1849 в Дюссельдорфі. Тут він закінчив гімназію, а 1865 вступив до Боннського університету. Дисертацію з геометрії Кляйн захистив 1868. Від початку своєї кар’єри він демонстрував рідкісне поєднання творчих і організаторських здібностей, а також яскраво виражене прагнення руйнувати бар’єри між чистою і прикладною наукою. Інтереси Кляйна стосувалися всієї математики. Геометрія, теорія чисел, теорія груп, алгебра і теорія інваріантів – усе було залучено до його головної роботи – розвитку й завершенню великих ідей Рімана в геометричній теорії функцій. Вінцем цієї роботи була його теорія автоморфних функцій. Ф. Кляйн – не лише видатний учений, талановитий популяризатор математики, а й визначний реформатор математичної освіти світового масштабу, один із авторів так званих «Меранських програм». Суть цих програм: викладання математики має будуватися на основі врахування психологічних закономірностей засвоєння математичного знання; увесь навчальний матеріал має бути пройнятий ідеєю функціональної залежності величин у їх геометричному освітленні; учні мають систематично знайомитись із прикладними питаннями математики. Проєкти реформування шкільного й університетського викладання математики, розроблені під керівництвом і за особистою участю Кляйна, загальновизнані. Кращі його ідеї реалізовані, але деякі принципово важливі, наприклад, щодо розумного розподілу навчального часу між гуманітарним і природничо-математичними циклами дисциплін, залишаються актуальними й зараз. Ф. Кляйн був прихильником ширшої, ніж це було тоді, математичної освіти. Він уважав за необхідне у викладанні приділяти увагу розкриттю логічних основ курсів, історичних зв’язків, ідей, фактів, методів, рекомендував іншим, зокрема майбутнім учителям «…вказувати на історичний розвиток науки, на досягнення її великих основоположників». Багатогранна організаторська і громадська діяльність Кляйна. Майже 50 років він був головним редактором одного з основних математичних журналів «Mathematische Annalen», багато зробив для створення «Енциклопедії математичних наук». Своєрідною лебединою піснею Кляйна стали його «Лекції про розвиток математики в XIX столітті», які він читав у 1914–19. У передмові до видання цих лекцій подано характеристику його творчості і самої особистості Кляйна: «Ці лекції є зрілим плодом багатого життя, проведеного в центрі наукових подій, виразом зворушливої мудрості і глибокого історичного розуміння, високої людської культури і майстерного дару викладу». Ф. Кляйн помер 22 червня 1925. На його могилі – простий напис: «Фелікс Кляйн. Друг, Щирий і Незмінний».
|
26.04.2024
|
27.04.2024(1 event)
All day: Отто Ейхельман: 170 роківAll day: Отто Ейхельман: 170 років All day
Отто Ейхельман – прибалтійський німець за походженням – народився 27 квітня 1854 в маєтку Георгіївське Ямбузького повіту й виріс в імперській столиці – Санкт-Петербурзі, а в добу Української революції 1917–1921 рр. та в «чехословацький» період життя став одним із речників «українського питання». Майбутній учений і політичний діяч здобув фах юриста у Дерптському (Тартуському) університеті. 1880 захистив дисертацію на тему «Військове зайняття ворожої країни». З 1882 у Києві: екстраординарний професор катедри іноземних законодавств юридичного факультету Київського університету, очільник катедри міжнародного права, у 1905-09 – декан юридичного факультету; періодично виконував обов’язки заступника ректора. Виступав на захист української мови й культури. Неодноразово проводив студентські зібрання, на яких вільно дозволялося розмовляти українською, декламувати українські твори. Звертався до найвищих інстанцій з проханням послабити утиски українського руху, дозволити переклад Євангелія українською мовою. Цікавився питаннями реформування системи освіти. Для педагогіки середньої та вищої школи написав низку статей в часописах, присвячених питанням організації навчального процесу в класичних гімназіях і траєкторії їхнього подальшого розвитку. У 1908-13 керував Київським комерційним інститутом, викладав на Вищих жіночих курсах. Майже десять років був гласним Київської міської думи, членом Київського міського адміністративного суду, очолював комісію юридичних справ та ревізії міського господарства тощо. Окрім численних юридичних праць, підготував понад три сотні доповідей і записок із проблем організації міського життя. Входив до ради міністерства торгівлі й промисловості, міністерства закордонних справ Української Народної Республіки й Української Держави. Джерелом невдач національних змагань О. Ейхельман називав відсутність повноцінного національного життя українців в минулому, а також відсутність державницької політичної еліти на різних ділянках державно-політичного, економічного та культурно-освітнього життя української нації. Водночас пропонував власну політичну програму державницької роботи: правильна організація державного управління; належний розвиток економічної сфери держави; міцна система освітніх закладів, орієнтованих на підготовку відповідних кадрів; форма державної організації повинна гарантувати вільний розвиток кожного члена нації і тим самим спонукати його до оборони своєї держави. У 1921 емігрував до Чехословаччини. Працював в Українському Вільному університеті (Прага,1921-43) та в Українській господарській академії (Подєбради, 1922–36). З відкриттям у Празі Українського Інституту громадознавства (1924) став дійсним членом секції соціології, а з 1926 заступником директора інституту. Помер 12 лютого 1943 у Празі.
|
28.04.2024
|
29.04.2024
|
30.04.2024
|
01.05.2024(1 event)
All day: Петро Курінний: 130 роківAll day: Петро Курінний: 130 років All day
Петро Курінний народився 1 травня 1894 в Умані. Під час навчання в Уманській гімназії його вчителем історії та географії був Данило Щербаківський. Розмірковуючи над своїм фахом та захопленням археологією, П. Курінний так оцінював уплив учителя на вибір професії: «Він так захопив мене історією й археологією, що я зараз же почав збирати черепки і несподівано відкрив на полі с. Кочержинець рештки селища людини кам’яної доби на Україні, т. зв. Трипільської культури (III–IV тис. до Р. Х.), що було справжнім відкриттям і що раз і назавжди зв’язало мене з археологією, прихилило під авторитет Д.М. Щербаківського». 1913 П. Курінний став студентом Київського університету, а вже 1914 у газеті «Нова Рада» була опублікована його перша розвідка «Відкриття Батиєвих воріт у Києві». Після закінчення університету повертається до Умані і розпочинає педагогічну діяльність викладанням історії та географії в Українській гімназії ім. Б. Грінченка. З листопада 1917 – фундатор і перший завідувач Історичного музею Уманщини, який був створений при гімназії. Завдяки старанням та організаторським здібностям П. Курінного музей швидко зростав. У 1918 зібрана колекція розміщувалась у 2 шафах, проте вже у 1919 для музею було виділено окрему кімнату, а через деякий час – ще одну. Педагогічна діяльність П. Курінного не обмежувалася однією школою. У різний час він викладав історію мистецтв в Уманському художньому керамічному технікумі, в Кооперативному технікумі та на кооперативних курсах – історію, курс історії України в Уманському і Київському педагогічних інститутах, на численних повітових курсах перепідготовки вчителів Уманського і Київського повітів, читав курс «Джерела української історії» в Народному українському університеті в Умані. З 1924 – у Києві: директор Музею культів і побуту, у 1926–32 керував Державним історико-культурним заповідником «Всеукраїнський музейний городок». Водночас з 1924 – дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету, з 1925 – секретар Трипільської комісії, у 1927 – головний редактор збірки «Український музей», а з 1929 – вчений секретар Всеукраїнського археологічного комітету. У 1928–30 – науковий співробітник кафедри мистецтвознавства при ВУАН, у 1938–1941 – Інституту археології АН УРСР та консультант Центрального історичного музею УРСР у Києві. Під час Другої світової війни працював в окупованому Києві у Музеї-архіві переходової доби, очолюваному О. Оглоблиним. Під час відступу нацистської армії супроводжував музейні цінності, що евакуйовувалися до німецького м. Гохштадт, і разом із дружиною залишився на еміграції. Від 1946 – науковий співробітник Інституту мартирології в Мюнхені, з 1947 – професор церковної археології Богословської академії УАПЦ. Наприкінці 1940-х обраний професором Українського вільного університету (Мюнхен) по кафедрі археології та етнографії (працював там до 1972). Помер 25 жовтня 1972 у Мюнхені. |
02.05.2024
|
03.05.2024
|
04.05.2024
|
05.05.2024
|