250 років від дня народження Івана Орлая (1770–1829), українського вченого, педагога, організатора освіти

Іван Семенович Орлай народився в 1770 р. (за ін. даними 1771) в селі Паледь колишньої Австро-Угорщини (тепер Мукачівський район Закарпатської області). Навчався у мукачівській елементарній школі, Ужгородському народному училищі та місцевій гімназії,  Варадинській академії і(зараз Румунія), Львівському університеті. У 1789 р. І. Орлай вступив в Йозефінську семінарію і став членом ордену піарістів (заснований у 1597 римсько-католицький орден). Після одержання звання професора (1790) Орлай розпочав педагогічну діяльність у Велико-Карлівській гімназії, викладав давні мови, географію, історію та арифметику у нижчих класах.

1791 Орлай переїхав до Петербурга. Провчившись два роки в медичному училищі, після його закінчення удосконалював знання з медицини у Відні. Діяльність у Росії розпочав на посаді лікаря, згодом – вченого секретаря Медичної Колегії та редактора «Журнала врачебной науки» (1811–1814). Постійно знайомився з новітніми досягненнями в медицині, досліджував проблеми, пов’язані з лікуванням віспи, раку, ревматичної епілепсії тощо, викладав у медичних навчальних закладах.  На початку 1817 стан здоров’я Івана Семеновича погіршився і він був змушений на два роки припинити будь-яку трудову діяльність.

Незважаючи на привабливі пропозиції з Московського та Харківського університетів, І. Орлай обирає шлях педагога і до кінця життя залишається пов’язаний з розвитком освіти в Україні. Роки діяльності в Ніжинській гімназії й Одеському Рішельєвському ліцеї можна вважати роками розквіту його педагогічного таланту.

Заступивши на посаду директора Ніжинської гімназії вищих наук (нині — Ніжинський державний університет імені М. В. Гоголя) 1 листопада 1821 він одразу взявся за влаштування Гімназії в усіх аспектах. Особливими заслугами Орлая є його вдалий вибір викладачів та суворий нагляд за вивченням мов. У спогадах колишніх вихованців гімназії Орлай постає як суворий начальник, але добра, поблажлива і палко віддана своїй справі та Гімназії людина. У серпні 1826 його переведено на посаду директора одеського Рішельєвського ліцею, на якій він багато зробив для розвитку ліцею та педагогічного інституту при ліцеї.

Іван Орлай помер в Одесі 27 лютого 1829 і був похований на Першому Християнському цвинтарі міста. 1937 комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання І. Орлая відсутні.