Іван Верхратський був видатним педагогом, науковцем, громадським діячем, послідовним просвітителем і, звісно, — великим патріотом.

Іван Григорович Верхратський народився 24 квітня 1846 в селі Більче, нині с. Більче-Золоте Тернопільської області. У 1868 закінчив філософський факультет Львівського університету і природничі курси в Кракові (1874). З 1868 викладав українську та німецьку мови у Дрогобицькій державній гімназії імені Франца Йосифа I, де його учнем був Іван Франко. Пізніше І.Верхратський також викладав природознавство в українських гімназіях Станіславова і Львова.

І.Верхратський — видавець та редактор літературно-наукового журналу «Денниця» (Станіславів, 1880), у якому публікував свої поетичні твори, реалізував себе як перекладач і вчений-біолог. Мав псевдоніми Любарт Горовський, Любарт Співомир Лосун, Подоляк, Щипавка та ін. Був членом Фізіографічного товариства у Кракові (1873), Товариства «Просвіта», Наукового Товариства імені Шевченка у Львові (з 1899) і першим головою його математично-природничо-лікарської секції.

Мовознавчі зацікавлення вченого у галузі діалектології виявлялися у таких напрямах: класифікація говорів південно-західного наріччя, ґрунтовний і широкий опис говорів та говірок, тлумачення походження етнонімів. Він є автором наукових праць з української діалектології й лексикології, а саме: «Знадоби до словаря южноруского» (1877); «Знадоби до пізнання угорсько-руских говорів» (1899-1901), «Про говір галицьких лемків» (1902) та ін. І.Верхратський заклав основи української науково-природознавчої термінології працею «Початки до уложення номенклатури й термінології природописної, народної» (1864-1879).

У роки вчителювання працював над поширення української мови в науці й освіті. Писав українські підручники для гімназій з ботаніки, зоології й мінералогії, перекладав їх з польської, німецької та російської мов. Опрацював українською мовою (за Е. Гіклем) підручник «Ботаніка для шкіл низших гімназіяльних і реальних» (1873), за О.Ростафінським — «Ботаніка на низші кляси шкіл середних» (1893) і «Ботаніка на висші кляси шкіл середних» (1896), підручник з мінералогії (за М. Ломницьким, 1893, 1898). Крім перекладних шкільних посібників, написав самостійно «Зоологію» для І і ІІ класів (1895, 1899, 1906, а за ред. М.Мельника вийшло її видання в 1921), «Ботаніку для І і ІІ класів» (1905, 1912, за ред. І.Сметанського 1922). 1897 опубліковано підручник із «Соматології». Гостро виступав проти русифікації, обстоював фонетичний правопис. Видав праці «У справі народного язика» (1873), «В ділі управильнення правописі» (1880).

У фондах Педагогічного музею зберігається підручник І.Верхратського «Ботаніка» (Львів, 1922).

Іван Верхратський помер 29 листопада 1919. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.