160 років від дня народження Івана Бажанського (1863–1933), українського письменника і педагога

Іван Миколайович Бажанський народився 26 лютого 1863 в с. Дорошівці, нині Чернівецької області. Навчався у сільській православній народній школі, але її не закінчив через брак грошей.1880 батьки віддали Івана до Чернівецької учительської семінарії.1886 він успішно склав іспити та отримав диплом педагога. Працював у с. Лужани учителем. У 1887–1911 вчителював і був директором у трикласній школі с. Вікно. Саме там одружився з Оленою Жибачинською, яка через п’ять років померла, полишивши йому синів Євгена та Лонгіна, які теж невдовзі відійшли у вічність. У 1896 він одружився Веронією Іваницькою; вони мали доньок – Ольгу та Наталку. Від сімейних трагедій рятувався у безперервній учительській роботі, письменницькому натхненні та громадській активності.

Іван Бажанський активно працював у філії товариства «Руська бесіда», відомій як «Руська школа». У конкурсі на кращу назву дитячого журналу, що проводила газета «Буковина», редагована Осипом Маковеєм, перемагає його «Ластівка», яку потім видає саме товариство «Руська школа» та редагує відомий громадсько-політичний, культурний та освітній діяч Омелян Попович.

У 1888-1890  Іван Миколайович активно виступав на вчительських конференціях з матеріалами про організацію роботи народних шкіл, які публікувались у «Педагогічних листках». А ще Бажанський – член редакційного комітету педагогічного часопису «Промінь», збирач фольклору, дослідник етнографії краю. Напевне, все це сукупно з обізнаністю про європейські досягнення (педагог і письменник у ці роки також здійснив подорож Європою, відвідавши Відень, Будапешт, Прагу та інші міста) і спонукало його захопленню ще й фотографічною справою.

З 1911 направлений на роботу у Вашківці Вижницького повіту, куди його переводять на посаду директора дівочої школи. Пізніше стає інспектором українських народних шкіл цього ж повіту.

Наприкінці XIX – початку XX століття Іван Миколайович виступив з художніми творами (поезії, оповідання, нариси) на педагогічні та морально-етичні теми; друкувався в чернівецьких часописах і календарях – «Буковина», «Руська рада», в дитячому виданні «Ластівка» та ін. Автор поеми «Пропасть», оповідань і нарисів з народного життя («Мертвецька Єлена», «З моєї подорожі до Сучави»).

У 1926 Іван Бажанський вийшов на пенсію. Відійшов у вічність 1933 року в місті Вашківці, де й похований.

У пам'ять про нього у 1993 у місцевій гімназії м. Вашківці було відкрито літературний музей Івана Бажанського. Тут представлені оригінальні поштівки «Grussaus Waschoutz», рідкісне зібрання меморіальних речей невтомного педагога, документів шкільництва про становлення української національної освіти, поетичних і прозових творів, фотографій письменника. Спогади родини про його життя і працю, зокрема онуки Зірки Колотило, друзів, послідовників експонуються на тлі історичних подій в умовах Першої світової війни фронтових Вашківців.

Радимо прочитати:

• Ювілейний рік Івана Бажанського:

http://magiabukoviny.blogspot.com/2018/03/blog-post_26.html

• Літературний музей Івана Бажанського:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Літературний_музей_Івана_Бажанського