175 років від дня народження Євгена Фенцика (1844–1903), українського релігійного діяча, педагога, видавця

Євген Андрійович Фенцик народився 5 жовтня 1844 в с. Мала Мартинка на Свалявщині в сім’ї сільського священника. Навчався в Ужгородській і Сатмарській (нині м. Сату-Маре в Румунії) гімназіях, потім на богословському факультеті Віденського університету. Під час університетських студій у Відні він зацікавився історією та культурою слов’янських народів і пройнявся ідеєю їх єднання, відвідував гуртки цього спрямування.
Здобувши вищу освіту, з 1869 став працювати сільським священником у закарпатських селах Богаревиці, Буківці, Дусині, Порошкові, Великому Раковці та Горінчеві – останньому селі (на Хустщині) його місця проживання, де і помер.

Є. Фенцик – талановитий публіцист і літератор, людина доволі освічена, але зі складним суперечливим світоглядом (стояв на позиціях москвофільства)

З 1885 Є. Фенцик – редактор-видавець журналу «Листок», який проіснував до 1903. Протягом цього часу сам редактор опублікував в ньому близько 200 статей і був ключовою фігурою «Листка». Всі витрати на видання фінансував Є.Фенцик, встановлюючи збиткову для себе ціну, та завдяки його фанатичній відданості ідеям просвітництва, журнал виходив в світ протягом 19 років,

Друкувалися в журналі переважно матеріали духовної тематики. Це недільні та святкові проповіді, переважно самого Є.Фенцика, та майже в кожному з чисел журналу поряд зі статтями про актуальні церковні справи, підіймались питання освіти, історії, літератури, писемності.

Є. Фенцик уклав також для народних шкіл п’ять підручників з русинської граматики, історії, арифметики, природознавства, фізики, а для віруючих — “Молитвослов” і “Литургику”.

Помер Євген Фенцик 05 грудня 1903. Вдячна культурно-мистецька громадськість Закарпаття встановила й урочисто відкрила в Ужгороді (біля теперішньої обласної філармонії) 16 травня 1926 пам’ятник Є. Фенцику (скульптор Олена Мондич).