125 років від дня народження Михайла Биковця (1894 –1937), українського письменника, літературного критика, педагога

Михайло Миколайович Биковець народився 15 вересня 1894 у селі Шершнева Балка Зінківського повіту на Полтавщині у родині фельдшера. Закінчив 8 класів Миргородської чоловічої гімназії у травні 1917. Це дало йому змогу вчителювати. Спочатку він працював у Чернігівському педінституті, а у 1918-1920 – інспектором культурно-просвітницького відділу Миргородського союзу споживчих товариств. Згодом – членом колегії Зінківського повітового відділу народної освіти. 

З 1921 по 1923 працював інспектором губернського відділу соціального виховання (губсоцвих) в Полтаві, одночасно перебуваючи заступником завідуючого губсоцвиху і редагуючи журнал «Новими стежками». У 1923 М. Биковця переводять до відділу охорони дитинства Головсоцвиху Наркомосу в Харкові. Починав він там інспектором, а з липня 1924 до січня 1925 працював головним інспектором відділу охорони дитинства. Але, як зазначав сам М. Биковець, він був насамперед учителем, а спеціальністю своєю вважав історію, українську мову та журналістику. Робота з дітьми була його покликанням, і не дивно, що у «Плузі» Биковцю доручать очолювати секцію дитячої літератури.

Як головний інспектор Головсоцвиху М. Биковець приймає ряд важливих рішень щодо відомої колонії для важких дітей та підлітків ім. Горького (завідувач Антон Макаренко). Михайло Миколайович також бере участь у різних зборах міського, республіканського та союзного рівня, на яких вирішуються питання допомоги голодуючим дітям, покращення їх матеріального й культурного добробуту та соціально-правової охорони неповнолітніх. У цей час він друкує багато статей в наукових та педагогічно-освітніх журналах, а також у бюлетені губвідділу наросвіти, про роль літератури у вихованні дітей та про роботу дитячих виховних установ та закладів.

У березні 1925 М. Биковець переходить працювати до Держвидаву України (ДВУ) до відділу дитячої книги. Це був переломний період в його житті. Він спілкувався з тими, кого вже тоді вважали значними українськими поетами та письменниками. Серед них – Василь Блакитний, Микола Хвильовий, Сергій Пилипенко, Володимир Сосюра та багато інших. Упродовж 1920-х років, коли повним ходом йде українізація, Биковець публікує різноаспектні праці з історії літератури та культури, журналістські довідки, критичні есеї, огляди літературних журналів, рецензії на нові прозові твори та вірші.  Основні праці М. Биковця – нариси, рецензії на періодичні видання, літературно-критичні статті про творчість українських письменників: Т. Шевченка, М. Коцюбинського, Остапа Вишні та ін. Він писав статті про роль літератури у вихованні дітей, про театральне мистецтво тощо, упорядкував і видав збірку п'єс і естрадного матеріалу до весняної засівної кампанії та колективізації «Отак то тепер» (1930) та ін.

1937 М. Биковця заарештували за звинуваченням у «приналежності до антирадянської української націоналістичної терористичної організації». 22 жовтня цього року на закритому засіданні йому оголосили вирок про розстріл. Наступного дня М. Биковця стратили.