Карл Ренсом Роджерс – американський  психолог, один із творців і лідерів гуманістичної психології.

Карл Роджерс народився 8 січня 1902 в  передмісті Чикаго. У 1919 вступив до Вісконсинського університету, де предметом вивчав наукове землеробство, однак на другому курсі активно зайнявся релігійною діяльністю. У 1922 став учасником конференції Всесвітньої студентської федерації в Пекіні.  Саме після цієї поїздки його увагу почала привертала психологія. Він почав розуміти, що його головна мета – допомагати людям, які потребують духовної підтримки, – котру можна досягти й поза церквою. Він також переконався, що робота психолога – цілком пристойне заняття, що може забезпечити гідне існування.

Роджерс закінчив Педагогічний коледж Колумбійського університету і влаштувався на роботу клінічного психолога в Центр допомоги дітям у м. Рочестері, де працював 12 років. Його практична діяльність була імпровізаційною; Роджерс не входив до жодної психологічної школи.

 У 1945 відкрив консультаційний центр в Чиказькому університеті, працюючи в якому мав змогу спілкуватися з багатьма людьми, які зверталися до нього по допомогу. На посаді директора центру Роджерс працював до 1957.

Як один із засновників і лідерів гуманістичної психології К. Роджерс сформулював «основну гіпотезу про побудову помічних відносин», або, як її ще називають, славнозвісну роджеріанську тріаду. Це особлива позиція терапевта щодо свого пацієнта, що містить відповідь на основне питання: «Як я можу допомогти?». Динамічні процеси, процеси глибинної зміни особистості, на яких і базується феномен психологічної допомоги, мають відповідати трьом умовам: щирість терапевта, заснована на реальному знанні власних почуттів; безумовне, безоцінне прийняття іншого як індивіда; емпатійне розуміння переживань іншого, яке дає змогу бачити особистий досвід людини з її погляду.

К. Роджерс припустив, що відносини у психотерапії є лише одним із видів людських відносин і що одна й та ж закономірність діє у всіх видах відносин. І логічно припустити те, що, скажімо, якщо батьки у спілкуванні з дитиною створять клімат помічних відносин, то дитина буде більш самоврядною, соціалізованою і зрілою. Тією ж мірою, якою вчитель створить цю атмосферу, учень стає активніше самонавчатися, стає більш творчим, дисциплінованим, менш тривожним, стурбованим і керованим іншими. Відповідно, позитивні зміни так само можуть статися і в такій широкій сфері соціальних відносин, як «керівник - підлеглий» і т. д.

К. Роджерс в ході своєї терапевтичної практики та досліджень в 1950-і роки, прийшовши до відкриття феномену безоцінного прийняття іншого,
справедливоназвавйого«культурноюінновацією».

Помер Карл Роджерс у 1987 в Каліфорнії.