Григорій Данилевський народився 26 квітня 1829 в с. Данилівка Харківської губернії в родині українського поміщика. Освіту здобував у Московськомудворянському інституті, гуманітарний напрямок якого сприяврозвитку літературних здібностей майбутнього письменника. З  1846 навчався в Петербурзькому університетіна юридичному факультеті.

У 1850 закінчив університет і протягом семи років перебував на службі в Міністерстві народної освіти. З обов'язку служби багато їздив по різних губерніях, одночасно вивчаючи історію та етнографію. Враження від поїздок знайдуть своє відображення в його творчості. Співпрацював із часописами різних напрямів, знайомивсяз різними письменниками та видавцями. 1857 оселився на Харківщині,мешкав переважно в селах Петровське та КатеринівкаЗміївського повіту.  За дорученням уряду інспектував школи. 1868 року — присяжний повірений Харківського судового округу.Автор низки соціальних романів і повістей, серед яких — «Село Сорокопановка» (1859), «Беглые в Новороссии» (1862), «Воля» (1863), «Украинская старина»(1866),«Новые места» (1867). Найбільш відомі його історичні романи "Мирович" (1879), "Княжна Тараканова" (1883), "Сожженная  Москва" (1886).

У 1869 Григорій Петрович повернувсяв Петербург, де став членом Ради у справах друку і редактором офіційної газети «Правительственный вестник».Дослужився до чину таємного радника.

Складав віршовані «Украинские сказки», котрі від 1853 витримали кілька видань (у фондах Педагогічного музею зберігається видання 1886 року.)

Помер Г.Данилевський 1890 у місті Санкт-Петербург, похований у селі Пришиб  (Зміївського повіту Харківської губернії).