Віра Миколаївна Ващенко-Захарченко (1840-1895) — українська педагогиня, засновниця приватної гімназії в Києві. Дружина математика Михайла Ващенка-Захарченка.

Віра Миколаївна Ващенко-Захарченко народилась 31 березня 1840 в сім'ї поміщика села Заріччя Вишньоволоцького повіту Тверської губернії. Подружжя мало чотирнадцять дітей, серед яких Віра була найстаршою.

У 1850 вступила до 1-го класу Санкт-Петербурзького училища Ордена св. Катерини, 1856 закінчує навчання з відмінним атестатом і свідоцтвом домашньої наставниці, певний час перебуває дома.

1858 Віра Миколаївна обіймає посаду вчительки французької мови Вишньоволоцькій жіночій гімназії. Проте викладання іноземної мови гімназисткам молодших класів у глибокій провінції не відповідало прагненням молодого педагога. 1860 року, довідавшись про вакантне місце в Київському інституті шляхетних дівчат, 20-річна Віра відправилась у Київ. Одинадцять років (з липня 1860 по квітень 1871) вона присвятила виховній роботі в інституті. Увесь цей час педагог обіймала посаду класної дами. Навесні 1871 одружується з Михайлом Ващенком-Захарченком - математиком, професором Київського університету св. Володимира.

Мрія Віри Миколаївни відкрити власний навчальний заклад здійснилася 14 вересня 1878, коли відбулось відкриття перших п’яти класів приватної жіночої гімназії під її керівництвом. VI клас почав функціонувати з 1879, VII — з 1880, а VIII педагогічний клас — з 1881. Гімназія разом із пансіоном містилась на розі Бібіковського бульвару (нині - бульвар Тараса Шевченка) та вулиці Афанасівської (пізніше - Нестерівська, нині - вулиця Івана Франка). Подружжя Ващенків-Захарченків пішло на значні матеріальні витрати для облаштування приміщення відповідно до власних уявлень про вимоги до опорядження гімназії.  Переважну частину учениць становили дочки дворян і чиновників, значно меншу – діти із сімей купців і міщан, невеликий відсоток належав дівчатам із середовища духовенства, селян, а також іноземцям. Керувала навчальним закладом Віра Миколаївна до останніх днів свого життя.

Померла В. Ващенко-Захарченко 14 серпня 1895, похована на території Видубицького монастиря. На жаль, у 1930-х пам'ятники некрополя Видубицького монастиря перетворились на джерело каменю для повторного використання, а чавунні надгробні плити та хрести активно використовувались як металобрухт. У 1950 кладовище було знесене взагалі. Нині від кількох сотень поховань тут залишилось менш як два десятки, до втрачених належить і могила В. Ващенко-Захарченко.