Сьогодні - 16 лютого - 140 років від дня народження  Василя Короліва-Старого (1879—1943), українського письменника, громадського діяча, видавця

Василь Костьович Королів-Старий (справжнє прізвище — Королів,  мав близько 30 псевдонімів) народився на Полтавщині у сім`ї священика. Навчався в Полтавській духовній семінарії, де познайомився з Симоном Петлюрою та товаришував  з  ним протягом багатьох років (1930 опублікував спогади про Петлюру). Пізніше вступив до Харківського ветеринарного інституту; закінчивши його, почав працювати ветеринарним лікарем. Видав популярний посібник з ветеринарії. 1906 за організацію селянської спілки був заарештований і ув'язнений. Після звільнення перебував під наглядом поліції. Зайнявся журналістикою, став активним дописувачем українських газет «Рада», «Хлібороб», «Засів».

7 березня 1917 був обраний до складу Української Центральної Ради від ТУП. У тому ж році обраний членом Київського губернського виконавчого комітету Ради об'єднаних громадських організацій. Один із фундаторів та голова Товариства шкільної освіти, член ради Київського товариства «Просвіта». Працював у київському видавництві «Час», а також став першим редактором часопису «Книгарь».

У 1919 В. Королів-Старий відряджений з дипломатичною місією УНР до Праги, де й залишився емігрантом, оселившись у містечку Мельник. Багато років викладає в Українській господарській академії в Подєбрадах, водночас не покидаючи літературної творчості. Автор збірок казок «Нечиста сила», збірки п’єс-казок «Русалка-жаба» і «Лісове свято». Ці та інші твори для дітей – безпосередній внесок В. Короліва-Старого в українську дитячу літературу, а відтак в освіту і виховання.

Також серед його доробку стаття  «Людина без копії — Борис Грінченко» та переклади з чеської мови. Відомий своїми малярськими творами, зокрема його фундаментальною малярською працею слід вважати розпис василиянської монастирської церкви в с. Імстичево.

Один з найвизначніших його творів — спогади «Згадки про мою смерть». Книжка була завершена у 1941. У книзі В. Королів-Старий не тільки описує ті випадки зі свого життя, коли він був на волосинці від смерті, а й роздумує над долею українського народу, причинами програшу визвольних змагань 1917–1921 рр.

Помер Василь Королів-Старий 11 грудня 1943.

У фондах Педагогічного музею України зберігається новорічна п’єса-казка «Зустріч» Василя Короліва-Старого.

Постановою Верховної Ради України №9234 у цьому році на державному рівні відзначається140 років з дня народження Василя Короліва-Старого.