Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 р. в м. Городище на Черкащині в сім’ї священика. Навчався у Київській академії (1801-1803), але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у приватних поміщицьких пансіонах на Волині.У1813р. почав викладати в приватних пансіонахБердичева, вчителював у будинках багатих польських поміщиків.
1817р. переїхав доХарковаі вступив доуніверситетувільним слухачем словесного факультету, і тоді ж, завдяки заступництву попечителя Харківського навчального округу графа Потоцького, затверджений Радою університету лектором польської мови. З1820р. йому було доручено викладання також російської історії, географії та статистики.
У 1821 р. П. Гулак-Артемовський склав кандидатський і магістерський іспит, захистив дисертацію на тему «О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания последней» і отримав ступінь магістра. Через два роки був обраний ад’юнктом російської історії та статистики, у 1825 р. — екстраординарним; 1828 — ординарним професором. У 1831 і 1833 рр. — секретар етико-політичного відділення, член училищного комітету при Харківському університеті. З 1841 р. до виходу у відставку в 1849 р. — ректорХарківського університету. У 1855 р. обраний почесним членом Харківського університету. Крім того, П. Гулак-Артемовський з 1818 р. викладав французьку мову в Харківському інституті благородних дівчат, а з 1827 р. також керував навчальною частиною Полтавського інституту шляхетних дівчат. Він належав до числа засновників«Українського журналу», був членом Московського товариства аматорів російської словесності, Королівського товариства друзів науки уВаршаві.
Помер П. Гулак-Аремовський 13 жовтня 1865 р. у Харкові.
Петро Петрович широко відомий як байкар та письменник, а от його педагогічні погляди практично не досліджені.
Цінним джерелом про педагогічну діяльність П. Гулака-Артемовського є книга М. Халанського та Д. Багалія «Историко-Филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования» (Харків, 1908), в якій зібрані спогади про викладачів і студентів Харківського університету та їх біографії. Зі сторінок цього джерела дізнаємось про перші кроки Петра Петровича як студента, а згодом викладача і ректора Харківського університету.
Так, за спогадами професорів та викладачів Харківського університету П. Гулак-Артемовський був «…не глубокий ученый, но весьма даровитый профессоръ…» [1. с. 320]. Петра Петровича вважали талановитим оратором, хоч деякі його сучасники мали негативну думку з приводу його лекцій (через відсутність глибоких наукових праць).
Будучи ректором, П. Гулак-Артемовський запропонував «в качестве поощрения студентов к учено-литературным занятиям» видавати за кошти університету найкращі твори та кандидатські дисертації студентів. Міністр народної освіти дозволив випускати такі твори у вигляді книги під назвою «Опыты студентов Императорскаго Харьковскаго университета в отечественном языке и словесности».
П. Гулак-Артемовський був надзвичайно активною людиною. За спогадами сучасника Сливицького «Гулак-Артемовский умер в 1865 г. 76-ти лет, сохранив до последних минут вполне светлый ум и удивительно твердую память» [1. с. 325]; за день до смерті Петро Петрович читав напам’ять цілі тиради з улюбленої «Енеїди» Вергілія [Там само].
Пропонуємо ознайомитися зі статтею Д. Багалія про П. Гулака-Артемовського з книги «Историко-Филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования», яка зберігається у фондах Педагогічного музею України (колекція «Педагогічна україніка 1842-1923 рр.» зі складу наукового об’єкта «Колекція стародруків Педагогічного музею України» (рукописи, стародруки та рідкісні видання 1477-1923 рр.), що становить національне надбання).
Література:
- Историко-Филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования / под. ред. М. Г Халанскаго и Д. И. Багалея. – Харьков : Тип. Адольфа Дарре, 1908. – 582 с.
Кіра Степанович,
науковий співробітник
Педагогічного музею України
