Думка про те, що кіно можна використовувати з освітньою метою, була надзвичайно популярною у період  між двома світовими війнами. В навчальних закладах школярам організовували походи в кінотеатри, розповідали про фільми, їх значення, вплив на дитину, створювали секції кіно-, фото- та театрального мистецтва. Режисери стали задумуватися над створенням фільмів для дітей. Як же кіно взаємодіяло з освітою та вихованням у 1920-1930-х роках. Певне уявлення про цей про це можна скласти, досліджуючи музейні фонди, зокрема фахові педагогічні видання того часу.

Розпочнемо з видань, які містять відомості з цієї проблематики. Це журнали «Дитячий рух» та «Піонервожатий», які були основним джерелом інформації з цього питання у 1920-1930-х. Для детального ознайомлення пропонуємо статтю присвячену 90-річчю журналу «Дитячий рух» (http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/diryachii_ruh_90_rokiv ).

«Книжка є одним з найголовніших знарядь в справі виховання молодого покоління. Проте сьогодні на цій ділянці нашої боротьби за дітей не все гаразд» (Дитячий рух 1928 №6-7). Можливо, саме ця думка дала поштовх для застосування кіно в освіті.

В 20 рр. ХХ ст. кіномистецтво почало поширюватись не лише серед дорослих, але й серед юнацтва та дітей середнього шкільного віку. На великих екранах показували зарубіжні та радянські фільми. Серед школярів великою популярністю користувалися закордонні фільми, які містили трюки,  бійки, вибухи, шалені погоні тощо, все те, що так приваблює дітей. Неодноразово на сторінках «Дитячого руху» та «Піонервожатого» зустрічаються статті про вплив таких фільмів на дитячу аудиторію, зокрема порушуються питання про те, а чого такі фільми навчать, як вплинуть на психологічний розвиток, що з цим робити, як зацікавити дитину фільмом «правильним», історичним, повчальним? Ось декілька цитат з таких статей:

Я гадаю, треба розподілити картини. Коли візьмемо такі як «Тарас Шевченко», «Тарас Трясло», «Микола Джеря» та ін., то в них хоч і є деякі елементи романтики, але їх треба дітям демонструвати, бо це фільми корисні, цікаві і не будуть діяти шкідливо на дітей.

Але коли візьмемо американський фільм, який діти дуже люблять,  то він, мені здається, дійсно, буде шкідливим для дітей. Бійка, неприродні трюки, вбивства, різна авантура – все це надзвичайно захоплює дітей. Але такі фільми нічого корисного не дають, бо вони неправдиві, не житьові, створюють у  дітей бажання теж стати таким «трюкистом», «героєм» й т.ін (Дитячий рух 1928 №6-7).

Нещодавно в Києві дитяча шкільна секція Товариства Друзів радянського кіна влаштувала диспут на тему «Кіно і діти». Цікаві факти були наведені на цьому диспуті головою комісії в справах неповнолітніх правопорушників Е. Гінзбург. «Досліджуючи причини дитячих злочинів, комісія виявила, що однією з  найважливіших причин дитячих правопорушень є кіно. З тих дітей, що пройшли комісію, 15% учинили злочин, під впливом кіна. Вплив кіна буває безпосередній, коли діти копіюють той чи інший злочин, що його вони бачили у фільмі. Але такі випадки бувають рідко. Частіше бачимо, як поступово впливає кіно на дитину і скеровує її психіку в негативний бік».

Наведемо декілька прикладів безпосереднього впливу кіна. Нещодавно газети писали про пограбування поїзда біля Красноярська. Грабіжників удалося затримати. Виявилося, що це ще зовсім юні хлопці, які мотивували свій злочин так: «Побачили таку картину ось і захотілося спробувати».(Дитячий рух 1929 № 9).

Цілком зрозуміло, що далеко не всякий кіно-фільм можна демонструвати перед дитинством, але доки ми не маємо дитячого фільму потрібно з нагоди використовувати такі фільми(«Марійка», «Дві сирітки», «Цемент», Шевченко» й інші), що можуть дати дитині певну користь.

Щоб уникнути такого явища, коли відвідування дітьми кіно є лише окремим епізодом в роботі піонерзагону, який не закріпляється, не розвивається, роботу навколо кіно слід повести по таких трьох напрямках:

А) робота перед демонстраціями зарані обраного кіно-фільму:

Б) під час демонстрування його:

В) робота після демонстрування кіно-фільму  («Дитячий рух». 1928. № 6-7).

Як бачимо, кіно-фільми не завжди мали позитивний вплив на дитину, але кроки до «правильного», коректного бачення сюжету фільму робились, навіть рекомендувались напрямки роботи, які б скеровували учня в правильному осмисленні сюжету.

Зустрічаються матеріали,  в яких ідеться про рекомендації,  яке кіно слід показувати та чому:

Слід рекомендувати також низку етенографічних картин, де жива природа, чудові краєвиди, нові, невідомі місця, безперечно, захоплять дітей, зацікавлять і розбуркають їхню думку. («Дитячий рух». 1928. № 6-7)

Фільм «Хаз-Пуш» — сюжет картини момент боротьби між Англією та царською Росією за панування на тютюновому ринкові Персії. Історія боротьби поневоленого народу розказано яскраво й правдиво.

Треба відзначити цілком окремо ще картину «Звірі Дурова», яку зроблено виключно для дітей Держкінпромом Грузії. Тут головні герої не люди, а звірі, що підлягають волі людини. («Дитячий рух». 1928. № 6-7).

Дослідження, які б  могли показати, чи раціонально застосовувати кіно в школі, на жаль, не проводились: «Ми не вивчаємо, як впливає кіно на окремих дітей, особливо на дітей нервових, вразливих, не вивчаємо, як впливає воно на видатних дітей і як його сприймають діти розумово відсталі!» («Піонервожатий». №20. 1935). Але позитивний вплив кіно на навчання та емоційний стан дітей все ж був. Влітку 1935 р. в Києві відбувся кіно-фестиваль. Відомо, що фестиваль був дуже популярним серед школярів, його успіху можна завдячувати вдало підібраному репертуаром, а також обслуговуванням дітей, тобто дозвіллям та культурним відпочинком. Це був великий крок до залучення кіно до школи. «Кіно-фестиваль довів нам, що використання кіно нашими школами і піонерськими загонами треба докорінно поліпшити. І справді, є багато таких дітей, що відвідують кіночасто, але безсистематично і безконтрольно, а багато є й таких, що мало ходять до кіно, або й взагалі не ходять.

Як правильно, більшість наших шкіл і піонерських загонів не підготовлюють дітей до сприймання певного фільму і не підсумовують вражень від перегляду.

Не можна забувати, що сила емоційного впливу кіно, як свідчать численні факти, перевершує і живе слово, і літературний образ, і музику, бо все це звукове кіно синтезувало в собі.

Але все сказане зовсім не значить, що ми хочемо підмінити на кіно всі інші педагогічні засоби: художню розповідь, книжку, газету, гру, пісню, танок, конструкторську роботу, екскурсію. Ми хочемо тільки нагадати, що ігнорувати кіно не доводиться, що разом з іншими засобами, його неодмінно треба використати, тим більше, що жодна сила неспроможна відтягнути дітей від кіно-сеансів» («Піоне вожатий». № 20. 1935).

В одній зі статей зазначається, що «кіно – найдоступніше, найбільш масове мистецтво, яке має величезну силу впливу на глядача».

«Фільми дітям допомагають збагатити  знання про тяжке минуле нашої батьківщини, про героїзм радянського народу, допомагають краще орієнтуватися в усіх явищах радянської дійсності, здійснюють любов до радісного сьогодні, закликають до боротьби за ще прекрасніше завтра» — саме таким бачили кіно у вихованні школярів періоду 20-30х. рр. ХХст.

Неодноразово у статтях наголошується, що незважаючи на величезні можливості кіно у виховній роботі, воно використовується далеко не в достатній мірі. Масова робота навколо фільму (вступне слово, голосне читання художніх творів, зв’язних з темою фільму, обговорення) не проводяться.Тому вчителям, піонервожатим пропонують складати плани перегляду фільмів, робити підбір дотичної до фільму художньої літератури та рекомендувати її учням. Бесіди перед та після перегляду мали бути обов’язковими, для найдопитливіших учнів пропонувався розгляд процесів створення фільму, написання сценарію тощо. Про недоліки також говорилося: «Треба відзначити, що навіть найкращі Палаци піонерів (Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ) ігнорують  інтереси дітей до кіно. В своїх планах, крім демонстрації фільмів, ніяких масових заходів до кіно не передбачають» (Піонервожатий 1939 № 23).

Скласти вичерпне уявлення про роль кіно в шкільній освіті 20-30 рр. ХХ ст. за допомогою двох журналів неможливо, але сподіваємося, що ми змогли дати відповіді на деякі питання і зацікавити цієї темою. Ми не стверджуємо, що тоді кіно масово застосовувалося у школах та позашкільних установах, але те, що про нього стали все активніше говорити як про засіб впливу на глядача, зокрема учня, – безперечно. У фаховій педагогічній літературі з’явились перші дослідження нових можливостей навчання з використання фільмів, пропонувались окремі уроки з історії та теорії кіномистецтва, порушувалося питання створення спеціальних навчальних фільмів.

Пропонуємо ознайомитися з повнотекстовими електронними копіями статей, використаних для написання тексту виставки:

1. Дитячий рух 1928 №6-7
2. Дитячий рух 1929 № 9
3. Піонер вожатий 1934 №17
4. Піонер вожатий 1934 №18
5. Піонер вожатий 1934 №19
6. Піонер вожатий 1935 № 5
7. Піонер вожатий 1935 №1
8. Піонер вожатий 1935 №8
9. Піонер вожатий 1935 №15
10. Піонер вожатий 1935 №20
11. Піонервожатий 1939 № 23
12. Піонервожатий 1939 №18

Підготувала

наукова співробітниця

Тетяна  Полюхович