У 2019 році виповнюється 525 років від дня народження Франсуа Рабле (1494—1553), французького письменника-гуманіста, представника педагогічної думки епохи Відродження, лікаря, автора безсмертного роману «Гаргантюа і Пантагрюель».

Франсуа Рабле народився у 1494 у Шиноні (містечко у Франції). Рабле втратив матір дуже рано і за волею батька став учнем у францисканському монастирі Сельї, потім у монастирі Де Ля Бометт, пізніше потрапив, також як учень, у кордельєрське абатство у Фонтене-ле-Конт. Тут він вивчив давньогрецьку та латинську мови, природничі науки, право.

Згодом Рабле пішов у ченці і мав змогу  займатися «гуманістичними» науками, що вважалося в ті часи престижним заняттям. Чернече життя, що ним Рабле жив понад 25 років, викликало в ньому різкий спротив, але й дало надзвичайно цінний матеріал для його майбутніх сатиричних образів.  Незадоволення ченців, викликане частими знущаннями з них Рабле, набуло форми переслідування, Рабле тікає із монастиря,  живе як простий священик, починає товаришувати з Еразмом Ротердамським.

У 1530, зберігаючи звання священика, він вступив на медичний факультет університету Монпельє. Тут він читав публічні лекції з медицини, друкував деякі наукові твори та модні тоді «альманахи», нарешті, практикував як лікар, попри те, що ступінь доктора медицини він офіційно отримав значно пізніше. Цю свою діяльність продовжував він і в Ліоні, де у 1532 або 1533 з'явилися в першій редакції дві перші книги його знаменитого роману «Гаргантюа і Пантагрюель». Французький історик XIX століття Жуль Мішле писав: «450 років тому, ледь у ліонських книжкових лавках з'явилася перша книга Рабле, людство зрозуміло, що народився письменник величніший, ніж Аристофан».

У 1547 Рабле призначили вікарієм Медона і Сен-Крістоф-дю-Жамба, але письменник від посади відмовився. Помер він у 1553 в Парижі.

У 1940 Михайло Бахтін написав роботу «Творчість Франсуа Рабле й народна культура середньовіччя й Ренесансу», у якій провів детальний аналіз роману, схарактеризувавши його як шедевр, що вінчає народну, сміхову й карнавальну культуру Середньовіччя.

В романі «Гаргантюа і Пантагрюель» Рабле засудив середньовічну школу за її формальний і чисто словесний характер, за схоластичні методи навчання. В основу своєї педагогічної теорії він поклав власне переконання в тому, що людина від природи, незалежно від походження, схильна до добра, тому гуманістичні цінності можуть відображатися в освіті і передаватися від покоління до покоління. Свої ідеали нового виховання і навчання Ф. Рабле висловив, описуючи виховання героя роману: весь день розподілений на систему занять, що чергуються з іграми та фізичними вправами. Провідне місце в програмі навчання відводиться давнім і новим мовам, що відкриває шлях до розуміння творів античних авторів, наукового аналізу біблійних текстів. Тому в романі Гаргантюа вивчає грецьку, латинську, арабську, єврейську мови, «незнання яких непростимо для всякого, хто хоче бути освіченою людиною». Ф. Рабле був прихильником наочних методів навчання, тому основний шлях оволодіння знаннями - це безпосередні спостереження учня за навколишнім світом; також він висунув вимогу чергування навчання і відпочинку, фізичних і розумових занять. Пізніше педагогічні ідеї Ф. Рабле були розвинені в теоріях М. Монтеня, Я.А. Коменського, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо, І.Г. Песталоцці та ін.

Повністю роман Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель» українською мовою переклав  Анатоль Перепадя у 2004.