Періодичні видання для педагогів — це майданчики для професійного спілкування, де зібрано кращі кейси та методики для вчителів і викладачів, це видання для тих, хто рухає освіту. І це стосується не лише сучасних журналів та газет. Таку ж  мету мав і заснований сто років тому журнал «Шлях освіти»: донесення до широких педагогічних мас ґрунтовної та всебічної інформації про концептуальні засади розвитку освітньої галузі.

«Шлях освіти» — щомісячний науково-педагогічний журнал, орган Народного комісаріату освіти УСРР. Журнал заснований та видавався у Харкові з 1922 по 1930 рік. Рішення про його заснування було ухвалено колегією Наркомосу УСРР 19 квітня 1922 р.

Спочатку журнал виходив російською мовою під назвою «Путь просвещения» з уточненням у підзаголовку: «Педагогический журнал. Теория просвещения, методология, просветительная практика, быт». Починаючи з 3-го номера, з’явились деякі статті українською мовою. Пізніше (1923-1926) назва часопису почала подаватися українською і російською мовами: «Шлях освіти» — «Путь просвещения», так само як і вміщувані у ньому матеріали. І лише з 1927 року видання стало повністю україномовним та виходило під назвою «Шлях освіти».

У фондах Педагогічного музею України зберігаються такі номери видання за 1922 рік:  1; 3; 4; 5; 6; 7-8.

Першим головним редактором журналу був Ян Ряппо (1880-1958), гроадський діяч і педагог, заступник народного комісара освіти УСРР у 1921-1928 рр. Він був автором численних статей журналу. Детальніше про Я. Ряппо: http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/riappo_135_rokiv/ .

Програма журналу охоплювала питання організації освіти, соціального виховання, професійної освіти, політично-освітньої роботи, педології, методології, проблем підвищення кваліфікації викладацьких кадрів, освітньої практики, педагогічної преси, шкільних підручників, зокрема журнал містив бібліографію та інформацію з досягнень педагогіки за кордоном та в СРСР, повідомлення з учительських з’їздів, наукових дискусій тощо.

Перший номер журналу «Путь просвещения» вийшов у травні 1922 року накладом 10000 примірників, тираж наступних номерів 8000 і 7000.

На титульній сторінці журналу  зазначено напрями публікацій: «Теорія освіти, методологія, просвітницька практика, побут»

Кожен номер, а це майже 600 сторінок, було структуровано за такими рубриками: «Загальний відділ», «Експериментальний відділ», «Побутовий відділ», «Професійний відділ», «Реферативний відділ», «Бібліографічний відділ», «Інформаційний відділ».

На початку кожного номеру журналу вміщувалася вступна стаття від редакції. В одній із них пояснювалося, що редакція не вважає за необхідне виокремлювати передовий відділ: актуальність мають демонструвати самі статті.  Редакція журналу мала своїх штатних кореспондентів.

Статті загального відділу мали різноманітну тематику, але були досить ґрунтовними. Наприклад:

• «Професійна школа як елемент школи виробничої»,
• «Дві системи освіти: ідеалістична і матеріалістична школа»,
• «Економіка і техніка, до питання про єдину соціально-технічну школу»,
• «Світ звуків як елемент виховання»,
• «Дослідне навчання: Індивідуальне навчання, відповідно до рівня розвитку на основі самодіяльності дефектної дитини»,
• «До питань про основи психології отроцтва» (до цієї статті зроблено примітку, що об’єктом дослідження автора є виключно інтелігентна молодь середньої школи і висновки важливі лише в межах досліджуваної групи),
• «Екскурсійний метод викладання із праць науково-дослідної кафедри по педології в Києві»;
• «Досвід застосування екскурсійного методу при викладанні історії»,
• «Естетичне виховання»,
• «Елементи дитячої уяви»,
• «Про викладання математики і механіки в індустріальних інститутах»,
• «Особистість в загальному ланцюжку явищ (роль спадкової передачі в освіті особистості»),
• «Розвиток органів почуття та їх значення у вихованні дитини»,
• «Спроба викладання історії культури» та ін.

Статті експериментального відділу – це дослідження з різної тематики на кшталт: «Від школи-комуни до дитячого містечка», «Спроба викладання історії культури в сільській школі».

У побутовому відділі публікували статті такої тематики:

• «Дитячі правопорушення через голод» (редакція звертає увагу читачів на цю статтю та просить підтримки у продовженні цієї тематики серед шкільних працівників; стаття містить схеми, діаграми (розподіл неповнолітніх правопорушників в м. Катеринославі),
• «Статистика і звітність в школі»,
• «Школа, учні та вчителі із записок інструктора»,
• «До питання про вивчення профшкіл і технікумів»,
• «Про школу аробітно на заводі Електросила № 1 в м .Харків».

У професійному відділі порушували такі питання:

• «Боротьба проти скорочення аробітної плати в Чехословакії»,
• «До питань про оплату праці вчительства»,
• «Про політико-просвітницьку роботу серед вчительських мас»;
• «Питання профсоюзу на Всеросійській партконференції» (розглядались питання фінансів, колективних договорів, відрахувань, охорони праці),
• «Каси взаємодопомоги у працівників освіти»,
• «Де ж вихід. До питання про страйки, як вирішити тяжке матеріальне становище працівників освіти»,
• «Соціальне  страхування на Заході» (від редакції зазначено, що ці питання набувають важливості; редакція прагне дати історичну довідку про соціальне страхування на заході та в Росії, планується підготувати цілий цикл статей із цього питання в наступних номерах).

Реферативний огляд містив аналітичні статті, а бібліографічний — списки літератури з різних предметів, розпочинаючи з 1917 року. У цьому відділі подавали також анотації книг, які вийшли у 1920-1922 рр., та рецензії. Значна частина з них – україномовні видання:

• Айзеншток І. [Рецензія]. Єфремов С. Українознавство. Покажчик потрібнішої для самоосвіти літератури. Київ, 1920.
• Айзеншток І. [Рецензія]. Шкільна бібліотека під редакцією Олександра Дорошкевича. Київ, 1922.
• Битий шлях. Азбука й читанка для дорослих. Київ, 1922.
• Кузьма О. Як друкується книжка. Станиславів-Коломия. 1922.
• Курило О. Початкова граматика української мови. Київ, 1922.
• Кушніренко А. Навколо нас. Читанка перша для шкіл соціального виховання. Харків-Берлін, 1922.
• Лебединців К. Лічба й міра. Аритметика в зв’язку з початками геометрії. Київ, 1922.
• Лубенець Т. Граматка. Український буквар. Київ, 1922.
• Мамонтов Я. [Рецензія]. Йоганнес Гепп. Самоуправа школярів. Переклад В. Мороза. Раштад-Київ, 1919.
• Перша в’язочка бубликів. Збірник казок. Упорядкувала В.Чередниченко Київ, 1921.
• Постернак С. Із Історії освітнього руху на Україні за часи революції 1917-1919 рр. Київ, 1920.
• Свенціцький І. Шевченко в світлі критики й дійсности. Львів. 1922.
• Сумцов М. Велетень думки і слова (О. П. Потебня). Харків, 1922.
• Трудова освіта. Періодичний орган Охтирської Повітнаросвіти. №4-5 (1920), №6-18 (1921), №19-23 (1922).
• Хотинський Є. [Рецензія]. Мазуренко В.  Курс хімії для професійних шкіл та самоосвіти . Харків, 1922.
• Червона калина. Журнал-трьохмісячник для дітей старшого віку. №1. 1922.
• Чередніченко В. Дитяча хата. Порадник організації і керування установ дитячого виховання. Частина 1. Київ, 1922.

Інформаційний відділ містив статті з найрізноманітніших освітніх питань.

У відділі друкувались матеріали про освіту робітничої молоді, програми семирічної єдиної трудової школи, інформація про підготовку до вступу в інститути і технікуми в 1922 році.

Досить багато матеріалів присвячено досвіду освітян із зарубіжних країн:

• «Робітнича садова школа в Нойкельні»;
• «Союз річушої шкільної реформи в Германії»;
• «Про діяльність інституту клубної роботи з дітьми»;
• «Про школи і класи на свіжому повітрі в США»;
• «Лабораторний метод викладання в Англії»;
• «Заводське учнівство в Германії»;
• «Школа і вчитель в сучасній Франції»;
• «Українська робоча школа в Канаді»;
• «Народні університети в Германії».

Серед інших тем:

• «Роботи з дітьми навколо бібліотеки»;
• «Завдання і діяльність Інституту по дитячому читанню»;
• «Питання медичної освіти»;
• «Агрономічна школа і сільгоспдослідні заклади».
• «Український дитячий театр»

Дописувачі:

У журналі  друкувалися такі відомі українські педагоги, науковці, освітні діячі, як Ієремія Айзеншток, Петро Алампієв, Степан Ананьїн, Андріан Володимирський, Прохір Воронин, Артемій Готалов-Готліб, Григорій Гринько, Олександр Жук, Геннадій Жураківський, Євген Кагаров, Костянтин Копержинський, Петро Кравцов, Яків Мамонтов, Олександр Попов, Віталій Рижков, Соломон Рівес, Ян Ряппо, Семен Семковський, Петро Фомін,  Євген Хотинський, Роман Черановський, Яків Чепіга та ін.

Прикметно, що в кожному номері за 1922 рік публікувалися статті зарубіжних педагогів, переважно німецьких, зокрема таких, як:

 

Завдяки висвітлюваним у ньому темам від самого початку журнал «Шлях освіти» набув широкої популярності. Його історія продовжується і сьогодні.

Детально зміст кожного номеру представлено у каталозі «Періодичні видання 1917–1945 рр. у фонді Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В.О. Сухомлинського»

https://dnpb.gov.ua/wp-content/uploads/2019/06/Catalog_Periodicals_2019.pdf («Путь Просвещения». Рік 1922: сторінки 179-189).

До 95-річчя журналу «Шлях освіти» було підготовлено віртуальну виставку: http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/hliah_osvitu_95_rokiv/

Оксана Матвічук,

провідна наукова співробітниця музею