Григорій Григорович Ващенко народився 23 квітня 1878 р. у с. Богданівці Полтавської губернії. Здобу­вати освіту почав у 10-річому віці в духовному училищі (м. Ромни), а по його закінченні — у Полтавській духовній семінарії. Згодом, у 1899—1903, навчався в Московській духовній академії, але після випуску не прийняв сану, присвятивши себе педагогічній роботі. У період з 1903 по 1917 вчителював на Полта­вщині, у Грузії, Росії, знову в Укра­їні (у Ромнах, Тульчині).

З жовтня 1917 Г. Ващенко — викладач Полтавського вчительського інституту. Зі встановленням радянської влади переходить на роботу до педагогічної школи (пед­технікум) у с. Біликах Кобеляцького повіту на Полтавщині. А вже з 1923 продовжує науково-викладацьку діяль­ність у Полтавському інституті народної освіти, де в 1925 призначається керівником і кафедри педагогіки, і кабінету соціального виховання, який зай­мався вивченням дитячого колективу за розробками відомого педагога О. Залужного.

Окремий розділ педагогічного доробку Г. Ващенка у 1920-30 ті роки становлять питання педології. У численних статтях автор аналізує результати дослідження вікових та індивідуальних особливостей учнів і студентів. що проводились на основі використання тестів і різних методик вітчизняних і зарубіжник учених. Багато дописів учений присвятив виствітлення та узагальненню передового досвіду вчителів Полтавщини. Наприкінці 1933 р. Григорія Григоровича було звільнено з посади й навіть «виключено із спілки працівників освіти і секції наукових працівників». Через два роки після вимушеного безробіття, перебуваючи у Москві, Г. Ващенко одержав змогу очолити кафедру педагогіки в  Сталінградському педагогічному інституті.

В 1940 р. педагог не лише дістав змогу повернутися на Батьківщину, а й знову обійняти посаду завідувача кафедри педагогіки та аспірантури Полтавського педагогічного інституту.

Під час Другої світової війни Г. Ващенко разом з родиною емігрує (1943) до Мюнхена, де стає (1945) професором педагогіки в Українському вільному університеті, а з 1950 ще й очолює Українську богословську акаде­мію. Помер 2 травня 1967 в Мюнхені, де і похований

У період еміграції вчений зосереджується на громадській і педагогічній діяльності, пов’язаній з національно орієнтованим вихованням молоді українсь­кої діаспори. На замовлення Спілки української молоді (СУМ) він пише численні статті. Програмовою працею, що й донині визначає ідейно-виховну спрямованість діяльності СУМу, є книга Г. Ващенка «Виховний ідеал» (1946). У концентрованому викладі цей ідеал, за Ващенком, полягає у службі Богові і Батьківщині. Вчений займа­ється і суто науковими розвідками, розробляючи аспекти теорії національного морального виховання («Виховання волі і характеру» (1952, 1957), «Виховання любові до Батьківщи­ни» (1954), «Виховна роля мистецтва» (1956), «Основи естетичного ідеалу» (1960) та ін.). Окреме місце за своєю прогностичною значущістю в педагогічній спадщи­ні Г. Ващенка посідає нарис «Проект системи освіти в самостійній Україні» (1957). Суттєвими надбаннями вченого є також праці аналітичного характе­ру, присвячені освітньо-культурологічним проблемам: «Український Ренесанс XX століття» (1953), «Педагогічна наука в СССР» (1955) та ін.

В Україні знайомство з педагогічним працями Г.Ващенка почалося лише в останнє десятиліття ХХ ст. Відтоді  в Україні почалась ширитися хвиля інтересу до творчості педагога: перевидаються його праці, з‘являються аналітичні розвідки. У 1995 р. було засноване Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Григорія Ващенка, основним завданням якого стало повернення педагогічній науці спадщини діяча та її популяризація.

У фондах Педагогічного музею України зберігаються матеріали, пов’язані з життям та діяльністю Григорія Ващенка, а також статті про вченого у фаховій педагогічній періодиці:

Книги:

Ващенко Г.Г. Загальні методи навчання. Підручник для педвузів. – Харків: Державне Видавництво України, 1929.

1 файл(ы) 39.52 MB

Завантажити

Статті:

1. Ващенко Г.Г. Наслідки математичних текстів Вуді, переведених в школі Полтавської округи // Шлях освіти. 1928. №11. С. 153- 159.

2. Ващенко Г.Г. Сообщающая беседа. Место сообщающей беседы в процессе обучения // Советская педагогика. 1939. №7. С. 37 – 44.

3. Ващенко Г.Г. На межі епох// Голос молоді.1952. № 1(10). С. 13 — 15.

4. Ващенко Г.Г. Сучасні завдання освіти й виховання української молоді //Шлях молоді. Журнал української молоді. 1948. №1(8). С.11 — 14.

5. Ващенко Г.Г. Інтернаціоналізм і націоналізм // Авангард. Журнал української молоді на еміграції. 1951. № 3(22). С.9 – 11.

6. Ващенко Г.Г. Ідеал і мета української молоді // Шлях молоді. Журнал української молоді. 1948. № 2-3 (9-10). С.14 – 16.

7. Ващенко Г.Г. Мета життя, як стрижень характеру // Авангард. Журнал української молоді на еміграції. 1951. № 2(21). С.9 – 11.

Про нього:

1. Гьотц Х. «Мазепинець» Ващенко про «яничара» Макаренка: взаємини відомих українських педагогів // Рідна школа. 1995. №6. С. 69-74.

2. Українська педагогіка в персоналіях: Кн.2: Навч.посібник / За ред. О.В.Сухомлинської. – К.:Либідь, 2005. С. 365-373.

3. Бойко А. Стяг державотворчої педагогічної думки. Духовна-моральна парадигма педагогічної творчості Г.Г.Ващенка // Освіта. 9-16.04 2008. № 15-16. С.8-9.

Підготувала

науковий співробітник

Полюхович Т. М.