Михайло Семенович Гриценко народився 7 листопада 1907 р. в с. Великі Сорочинці (тепер Миргородського району Полтавської обл.) в сім’ї селянина-бідняка. Після закінчення семирічної трудової школи вступив до Великосорочинського педагогічного технікуму (колишньої Учительської семінарії ім. М.В. Гоголя). Закінчивши навчання М.Гриценко працював учителем історії та суспільствознавства в школах м.Опішня (1928-1929) та м. Карлівка (1929-1930) на Полтавщині, заступником директора з навчальної роботи та викладачем Харківського індустріального технікуму (1930-1931). Пізніше навчався в аспірантурі Науково-дослідного інституту педагогіки УСРР, за сумісництвом працював інспектором-методистом з питань професійної освіти управління навчальних закладів Наркомважпрому УСРР, а також завідувачем відділу профосвіти Наркомосу УСРР.

З 1933 р. в Запоріжжі М.Гриценко працював в педагогічному інституті на посаді заступника директора з науково-навчальної роботи та завідувачем кафедри педагогіки й психології. З початком війни педагог був вимушений виїхати до Таджицької РСР, де з вересня 1941 р. до червня 1942 р. викладав історію педагогіки на педагогічних курсах Наркомосу та історію в середній школі м. Ура-Тюбе Ленінабадської області, потім був призначений директором учительського інституту в м. Моздок на Північному Кавказі.

В березні 1943 р. Михайла Семеновича було призвано до лав Радянської Армії (до цього він був знятий з військового обліку за станом здоров’я). Він служив лектором і старшим інструктором Політуправління 2-го українського фронту (1943-1945), а по закінченні війни – старшим інструктором Політуправління Одеського військового округу. У квітні 1946 р. через хворобу Михайло Семенович демобілізувався і розпочав викладацьку діяльність у вищих навчальних закладах м. Одеси. З 1956 р. став доцентом кафедри педагогіки Одеського педагогічного інституту ім. К.Д. Ушинського.

З 1961 р. Михайло Семенович почав працювати науковим коресподентом відділу історії педагогіки Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР. Одночасно брав активну участь у роботі сектора історії педагогіки Академії педагогічних наук СРСР.

Крім наукової, викладацької діяльності М.Гриценко вів активну громадську роботу. Він неодноразово обирався депутатом Рад народних депутатів трудящих, був головою Одеського міського педагогічного товариства УРСР. Мав велику кількість військових нагород, відзначений педагогічними медалями А.С. Макаренка, К.Д. Ушинського та знаком «Відмінник народної освіти УРСР».
Праці М.Гриценка присвячені переважно питанням організації навчання в середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, проблемі періодизації історії освіти. У його роботах знайшли відображення життя та діяльність видатних педагогів минулого: К.Ушинського, М.Корфа, Я.Коменського, Х.Алчевської, А.Макаренка.

Помер М.Гриценко 23 січня 1992 р. в м. Києві.

У фондах Педагогічного музею України зберігається комплекс матеріалів Михайла Семеновича, який містить близько 100 одиниць зберігання: документи, рукописи, машинописи, вітальні телеграми і листівки. Особливо цікавими є три фотоальбоми, зроблені самим педагогом – один сімейний, який є свого роду літописом кількох поколінь великої родини, другий він присвятив своїй викладацькій і науковій діяльності. Третій фотоальбом, який присвячений К.Д. Ушинському, має промовистий дарчий підпис М.Гриценка: «Шановні співробітники та відвідувачі Республіканської педагогічної виставки – майбутнього музею та науково-педагогічної бібліотеки Української РСР.

У зв’язку з підготовкою та проведенням в 1974 році 150-річного ювілею з дня народження великого педагога-демократа К.Д. Ушинського я побував в багатьох місцях його життя та діяльності (Тула, Новгород-Сіверський, Богданівка, Шостка, Глухів, Чернігів, Полтава, Москва, Ярославль, Ленінград, Гатчина, Павловськ, Симферопіль, Київ, Одеса та ін.) В архівах, музеях та бібліотеках цих міст зібрав багато цінних та цікавих матеріалів (фотографій) про великого педагога…

Створив цей альбом – подарунок Республіканській педагогічній виставці — майбутньому педагогічному музею…

25 січня 1974 р.

Доктор педагогічних наук, професор М.С. Гриценко»

Саме ці слова педагога якнайкраще розкривають його сутність дослідника-науковця.

У фондах Педагогічного музею України зберігаються такі праці та публікації вченого:
Праці М.Гриценка:

1. Гриценко М.С. З історії дитячого комуністичного руху на Україні (1917-1958 рр.) Посібник з педагогіки та історії педагогіки для студентів-заочників. –Одеса: 1958. – 38 с.
2. Гриценко М.С. Нариси з історії школи в Українській РСР. – Київ: Радянська школа, 1966. – 260с.
3. Гриценко М.С. Развитие общеобразовательной школы в Украинской ССР (1917-1967 гг.). Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора педагогических наук. – Киев, 1969. – 80 с.

Статті:
4. Гриценко М.С. Важливі етапи розвитку історії педагогіки на Україні// Радянська школа. – 1968. – №2. – С. 27-30 (pdf)
5. Гриценко М.С. Методичні семінари для вчителів// Комуністична освіта. – 1936. – №4. – С.95-96
6. Гриценко М.С. Становлення радянської школи на Україні// Радянська школа. – 1957. – № 10. – С.20-26
7. Гриценко М.С. Зв’язок Запорізького педінституту з учительством// Комуністична освіта. – 1935. – №2. – С.84-85(pdf)
8. Гриценко М.С. Піонери міста-героя// Радянська школа. – 1962. – №5.
– С.17-19 (pdf)
9. Гриценко М.С. Важливі умови успішного вивчення історії педагогіки в педвузах// Радянська школа. – 1962. – №3. – С. 68-69(pdf)

Література про вченого:
10. Ільченко Ж. Гриценко Михайло Семенович // Педагогічний словник / За ред. Ярмаченка М.Д. – Київ: Педагогічна думка, 2001. – С.123-124
11. Самоплавська Т.О. Гриценко Михайло Семенович// Українська педагогіка в персоналіях. Книга друга ХХ ст. / За ред. О.В. Сухомлинської – Київ: Либідь, 2005. – С.481- 484
12. Самоплавська Т.О. Гриценко Михайло Семенович // Енциклопедія Сучасної України. Том 6. – Київ: Поліграфкнига – 2006. – С. 485-486(pdf)

 

Матеріали підготувала старший науковий співробітник Тетяна Рудницька