Виховання статеве — оволодіння підростаючим поколінням етикою й культурою у сфері взаємин статей, формування у нього потреб керуватися нормами моральності в стосунках між особами протилежної статі.

(Словник педагогічних термінів)

До проблеми «статевого виховання» у школі зверталися ще у 19 столітті. Зокрема, у фондах Педагогічного музею України зберігаються ряд праць та статей, які торкаються проблеми «статевого виховання» дітей як у школі, так і у сім’ї. Проте, проаналізувавши літературу з фондів музею, можна сказати, що цій проблемі приділяли недостатньо уваги як і у родині, так і в навчальних закладах. На сторінках педагогічної періодики та у загальних працях з педагогіки другої половини ХІХ століття педагоги починають говорити  про «стать» та «статеве виховання» у контексті спільного навчання хлопців і дівчат і перш за все їх хвилювали такі питання:  як співіснують в одному класі хлопці та дівчата; чи потрібні їм вчителі різної статі; яка атмосфера панує у змішаному класі; як це позначається на успішності кожної статі та ін.

Перші спроби наукового осмислення проблеми статевого виховання  спостерігаються на початку ХХ ст. Розвиток медицини, психології, біології того періоду дозволив істотно розширити рамки статевого виховання, підійти до цього процесу комплексно, а не тільки з морально-педагогічного боку. Серед інших причин — бурхливий розвиток промисловості, руйнуванням релігійно-патріархальних підвалин, розвиток політики, поширення нігілістичних поглядів та «нових» поглядів на мораль, сім’ю та взаємини статей. В педагогічній періодиці все частіше зустрічаються статті про важливість роз’яснення «статевих» та «сексуальних» питань дітям та школярам, оскільки «половая жизнь у дітей начинается гараздо раньше, чьм это обычно принято думать». Наголошується важливості звернення до лікарів за роз’ясненням з приводу подібних питань. Також педагогами наголошується, що Російська імперія значно відстає у цьому питанні від країн Західної Європи, тому, намагаючись віднайти шляхи вирішення порівняно нової для себе проблеми, вітчизняна педагогіка спочатку звертається до західноєвропейських напрацювань.

Більшість дослідників початку ХХ століття розглядали статеве виховання як систему запобіжних заходів, покликаних охороняти молодь від вульгарних, з точки зору моральності, вчинків, розвивати почуття сором’язливості і охайності, зміцнювати волю.  Педагоги  вважали, що держава і суспільство повинні нарівні з батьками брати участь в статевому вихованні дітей. Проте й самі ж писали про те, що ні держава, ні сім’я не беруть на себе належним чином такі зобов’язання. Також в кін. ХІХ – поч.. ХХ століття педагогами вперше була виділена медична складова, що передбачала бесіди про небезпеку проституції, онанізму та венеричних захворювань, проведення пропедевтичних лікарських оглядів дітей. Особлива увага приділялася гігієні. Питання та проблеми статевого та сексуального виховання висвітлювалися педагогами на сторінках науково-популярного журналу «Вестник воспитания», загально-педагогічного журналу для школи та сім’ї «Русская школа», в підручниках з педагогіки та психології, виходили навіть окремі збірки, де містилися  статті  педагогів і розповіді батьків чи спостерігачів за дозріванням дітей. У таких збірках можна було віднайти як рекомендації щодо статевого виховання дітей, так і аналіз помилок, порівняльну характеристику тогочасного стану «статевого виховання» з попередніми поколіннями.

Новий етап у спробі вирішення проблеми «статевого виховання» припадає на 20-30 роки ХХ століття. В радянській педагогіці 1920–1930-х років існувало два основних шляхи вирішення статевої проблеми. Перший – це ліквідація відкритої диференціації за ознакою статі системи народної освіти, яка існувала у дореволюційний час через запровадження спільного навчання дітей обох статей, створення єдиної трудової школи. З цим було пов’язане і нове бачення жінки як рівноправного члена суспільства, активного учасника перетворень суспільного життя, що проявилось у тенденції стирання статевих відмінностей, вирівнювання жінок у здібностях, можливостях, рівні активності з чоловіками.  Другий шлях — врахування статевої диференціації у педагогіці був пов’язаний зі спробами окремих педагогів приховано, всередині навчально-виховного процесу враховувати статеві особливості учнів.

У 20-х роках ХХ століття на сторінках педагогічних видань гостро постає проблема необхідності організованого проведення статевого виховання дітей та молоді шкільного віку. Необхідно відзначити, що у цей період у педагогічній літературі склалася тенденція називати важливі проблеми виховання «питаннями». Так, у педагогіці розроблялося «статеве питання», на державному рівні робилися спроби розв’язати «жіноче питання» та ін.

Чільне місце  у спробі вирішення проблеми «статевого виховання» належало педології та педологам. У 20-ті рр. ХХ ст. педологи доволі скептично ставилися до виховних можливостей сім’ї, займалися переважно обстеженням сімейно-побутових проблем, проводили робота щодо оздоровлення сімейного побуту. Але вже в кін.20 — на поч. 30-х рр. ХХ ст. ними почали розроблялися теоретичні основи статевого виховання, у навчально-виховних закладах створювалися педологічні кабінети й осередки, які вели роз’яснювальну роботу щодо статевого виховання. Зокрема, у 1928 році на І Всесоюзному з’їзді педологів  піднімається питання «статевого виховання», обговорюється  необхідність викладання такого предмету в школі, оскільки таку важливу функцію покладати на батьків, які самі не обізнані у цьому питанні категорично неможливо. Проте поставало кілька невирішених проблем: хто ж саме і як має викладати такий предмет? У періодиці кінця 1920-х років з’являється низка статей, які присвячені цьому питанню, зокрема нижче можна ознайомитися зі статею О. Кулініча «Місце й завдання в справі полового вихованя дитинства», де якраз і висвітлено проблему «статевого виховання» педологами на з’їзді.

Актуальні питання зазначеної проблематики знайшли своє висвітлення на сторінках журналів «Друг детей», «Молодая гвардия», «Народное просвещение», «На путях к новой школе», «Путь просвещения», «Радянська освіта», «Робітнича освіта» та ін. Серед положень статевої проблематики, що підіймалися у педагогічних журналах, значне місце посідали визначення мети та змісту статевого виховання, а також умови і шляхи його реалізації. Зокрема, про статеве виховання писали П. Блонський, Л. Виготський, А. Залкінд, А. Луначарський, М. Рубінштейн, О. Кулініч, М. Цукорник.

Цукерник М. Про сексуальне виховання в школі ФЗУ/ М. Цукорник// Робітнича освіта. – 1928. – №10-11 – С. 89-93.

Кулініч О. Місце й завдання в справі полового вихованя дитинства/ О. Кулініч // Радянська освіта. – 1928. – №5. – С.69-72.

На певний час, у воєнні та повоєнні роки, пошуки шляхів вирішення проблеми «статевого ивховання» припинилися. Проте, з кінця 50-х років ХХ століття педагогічна наука повертається до вивчення теоретичних питань статевого виховання школярів і намагається віднайти ефективні шляхи реалізації його завдань у межах сім’ї та школи.

На початку 60-х років ХХ століття виходять у світ численні праці статевої проблематики: книга Т.Атарова “Питання статевого виховання” (1959), брошура М.Чучелова “Про статеве виховання” (1964). Складні та актуальні питання статевого виховання дітей і молоді підіймаються у працях віце-президента Академії педагогічних наук СРСР, доктора біологічних наук А.Хрипкової: “Розмова на складну тему” (1970), “Продовжимо розмову на складну тему” (1973). Дослідниця вказує на низьку ефективність існуючої системи статевого виховання та просвіти молоді: “у середньому 16 % хлопчиків і дівчаток отримали перші відомості про статеве життя у школі, 6–7 % – від батьків, решта – з випадкових джерел”.

Унікальним  внеском у теоретичну розробку та практичну реалізацію засад статевого виховання підростаючого покоління є спадщина  Василя Сухомлинського (“Книга про любов”, “Народження громадянина” (1970)). Розробку теоретичних питань статевого виховання  продовжив Д.Колесов ( книга “Бесіди про статеве виховання” (1980). Проблеми статевого виховання, психогігієни статі та необхідності підготовки молоді до сімейного життя знайшли широке відображення у працях лікаря-практика,  В.Кагана (“Батькам про статеве виховання” (1989), “Статеве виховання дівчинки в сім’ї” (1990), “Вихователю про сексологію” (1991)).

Незважаючи на те, що у другій половині ХХ століття до проблем статевого виховання зверталися та намагалися її теоретично обгрунтувати, проте часто цю проблематику розглядали у рамках «сімейного виховання», «гігієни», «анатомії». Функцію статевого виховання часто перекладали на сім’ю, тому виходило  багато книг із сімейного виховання.

Наразі проблема «статевого виховання» попри актуальність і необхідність, на жаль, не знайшла свого вирішення. Нижче подаємо перелік літератури кінця ХІХ-ХХІ ст. з проблеми «статевого виховання», з якою можна ознайомитися у фондах Педагогічного музею України. Деякі статті можна переглянути у pdf-форматі, натиснувши на відповідний бібліографічний опис.

 

Список літератури з фондів Педагогічного музею України:

1. Хороший тон /Сборник правил и советов на все случаи жизни общественной и семейной. – С.-Петербург: Издание Германна Гонне, 1881. –  532  с.
2. Чарльз Дарвинь. Происхождение человека и половой підбор / [третье издание].  –  Петербургь: Изданіе В.И. Губинскаго , 1884. –  552 с.
3. Виреніус А.С. Причины половых аномалій в детском возрасте меры к предотврощенію их в семье и школе/ А.С. Виреніус// Русская школа. – 1892. – №7-8. –С. 97-107.
4. Дрентельн Е. О необходимости женскаго медицинскаго надзора вь женских учебных заведениях/ Е. Дрентельн //Вестник воспитания. – 1895. – №3. –  С. 151-178
5. Рокова Г. Больной вопрос воспитанія/ Г. Рокова// Вестник воспитания. –1902. – №7. –С. 53-93.
6. Половцевой В.Н. Половой вопрос в жизни ребенка/ В.Н. Половцевой // Вестник воспитания. – 1903. – №9. – С. 16-29.
7. Зоргенфрей Г. К вопросу о совместном обучении обоихь полов/ Г. Зоргенфрей// Русская школа. – 1904. – № 9. – С. 107-114.
8. Ковалевский Е.П. Совместное обученіе мальчиков и девочек в средней школе / Е.П. Ковалевский// Русская школа. – 1904. – № 3. – С. 96-117.
9. Житомирский К. К сексуальному вопросу в педагогіи / К. Житомирский// Русская школа. –1905. – № 7-8. – С. 152-174
10. Житомирский К. К сексуальному вопросу в педагогіи. Гл. ІІІ. (Окончание) / К. Житомирский// Русская школа. – 1905. – № 9. – С. 120-131.
11. М-аго Н. Борьба с половой распущеностью в школе (Окончание) / Н. М-аго// Русская школа. – 1907. – № 9. – С. 42-52.
12. Жаринцова Н. Обьясненіе полового вопроса детям (как все на свьть рождається) / [второе (переработанное) издание]. – С.-Петербургь: Типография Альтшулера, 1907. – 54 с.
13. М. В-Нь Совместное обучение полов / М. В-Нь// Русская школа (восемнадцатый второй год издания). –1907. –  №12 – С. 19-35.
14. Яковенко Вл. (по І. Bloch`y). Половая жизнь. (Окончание) / Вл. Яковенко// Вестник воспитания. –1908. – №1. –С. 41-85.
15. Яковенко Вл. (по І. Bloch`y). Половая жизнь / Вл. Яковенко// Вестник воспитания. –1908. – №2. – С. 77-111.
16. Е. П. Опыт осведомленія в половом вопросе девочки и мальчика/ П. Е.// Вестник воспитания. –1908. – №3. – С. 104-119.
17. Л. Е. (По Паульсену). Современное воспітание и половая нравственность/ Е. Л.// Вестник воспитания. – 1908. –  №6. – С. 110-141.
18. Острогорский А. Педагогические экскурсии в область литературы. («Санинь» Арцыбашева. К вопросу о беседах по половому вопросу) / А. Острогорский// Русская школа. –  1908. – № 3. – С. 1-22.
19. 19. Канель В. Половой вопрос в жизни детей/ В. Канель // Вестник воспитания. – 1909 №4. – С. 138-171.
20. Пенцингь Р. Серьезные отвьты на дьтскіе вопросы / [Переводь сь третього исправленнаго и дополненнаго изданія Л.А. Гурладій-Васильевой].  – С. Петербургь: Издательство О. Богдановой, 1911– 244 c.
21. Крупская І.Н. Совместное обученіе / І.Н. Крупская// Русская школа (двадцать второй год издания). – 1911 – Т.2. – С. 97-107.
22. Смирнов Донатон. Недостатки воспитанія, как причина сексуальних ненормальностей и болезненных проявленій взрослых / Донатон Смирнов// Вестник воспитания.  –1912. №6. – С. 127-152.
23. Бременер М. О половом воздержаніи/ М. Бременер// Вестник воспитания. – 1912. –  №6. – С. 127-152.
24. Рубенштейн М. Вопрос о совместном обучении в свете современной педагогики/ М. Рубенштейн// Вестник воспитания. –1912. – №5. – С. 59-94.
25. Румянцев Н. Проблема полового воспитанія с психологической точки зрения/ Н. Румянцев// Вестник воспитания. – 1912. –  №8. – С. 30-71.
26. Половое воспитание: сборник статей учителей, родителей и воспитателей/ под ред. И. Горбунова-Посадова. – Москва: Типографія Вільде, 1913. – 128 с.
27. Паульсен Ф. Педагогика/ пер. с немецкаго под редакцией Г.К. Вебера. – Москва: Изданіе т-ва «Мірь», 1913. – С. 182-189
28. Кулініч О. Місце й завдання в справі полового вихованя дитинства/ О. Кулініч // Радянська освіта. – 1928. – №5. – С.69-72.
29. Цукерник М. Про сексуальне виховання в школі ФЗУ/ М. Цукорник// Робітнича освіта. – 1928. – №10-11 – С. 89-93.
30. Фінкельштейн Є.О. Розмноження тварин та людини / Є.О. Фінкельштейн . – Харків: Радянська школа, 1931 – 62 с.
31. О половом развитии школьника / Воспитание детей в семье (по ред. М.В. Сарычевой). – Москва: 1941. – С. 50-57.
32. Что должны знать родители по половому вопросу / Родителям о воспитании [под. Е. А. Аркин] издание 2-е /– Москва, 1957. – С. 283-310.
33. Семейное воспитание: словарь для детей / Москва: Просвещение, – 1967 . – с. 256.
34. Азаров Ю.П. Педагогика семейных отношений/ Ю.П. Азаров// Знание, Москва. – 1977. – 95 с.
35. Невмежицький О.А. Статеве виховання і сексуальний розвиток дитини / О.А. Невмежицький. Співпраця з батьками: Посібник. – Київ: Гнозис, 2005. – С. 69-75.

 

Підготувала 

науковий співробітник

Єфімова Валентина