Пропонуємо вашій увазі 5 цікавих фактів про будівлю нашого музею, в рамках онлайн-проєкту #ТОП5_за_версією_Педагогічного_музею_України.
Будинок на вулиці Володимирській, 57, споруджений у 1912 для Педагогічного музею.
5 жовтня 2022 будівлі виповниться 110 років. За цей час у будівлі розміщувався не один музей, інститут, різні організації і навіть український уряд – Українська Центральна Рада. Будинок пережив дві світові війни, революції, неодноразово був обстріляний та навіть замінований. Сьогодні він потребує реконструкції та є свідком третьої війни — жорстокої війни росії проти України.
Довідково: Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 3.09.2009 №928 «Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» «Будинок Педагогічного музею, у якому працювала Українська Центральна Рада (вул. Володимирська, 57)» є пам’яткою історії (поч. XX ст.) [охоронний номер 260015-Н].
1. ВІД ЗАКЛАДЕННЯ ПЕРШОГО КАМЕНЯ ДО ВІДКРИТТЯ: 2 роки 2 місяці та 5 днів.
Закладка музею відбулася 30 липня 1910. У правому куті фундаменту в гранітному ящику була закладена пам’ятна металева таблиця з текстом про музей, яка має зберігатися там і нині. Офіційне відкриття Педагогічного музею відбулося 5 жовтня 1912. на Володимирській вулиці в присутності представників педагогічної громадськості.
2. СРІБНИЙ МАКЕТ БУДІВЛІ.
До церемонії освячення будівлі Педагогічного музею, у 1911, київською ювелірною фірмою Маршака був виготовлений срібний макет будівлі Педагогічного музею. Макет (19х32х17) встановлений на гранітну підставку із загальною вагою у 14 кг. Зберігається нині у фондах Національного музею історії України.
3. У БУДИНКУ ПРОГОЛОСИЛИ УКРАЇНСЬКУ НАРОДНУ РЕСПУБЛІКУ.
У будинку Педагогічного музею з 12 березня 1917 по 29 квітня 1918 працювала (з перервами) Українська Центральна рада, відбулося 9 загальних зборів (Великі Ради). Педагогічний музей 20 листопада 1917 р. став місцем проголошення Української Народної Республіки та місцем прийняття IV Універсалу про незалежність в ніч з 24 на 25 січня 1918. Під час боїв з більшовиками будівлю неодноразово обстрілювали, що завдало будинку значих пошкоджень та вимагало серйозних ремонтних робіт.
4. БУДИНОК ДОБУДОВУВАЛИ.
У 1937 будинок Педагогічного музею був обраний для розміщення у ньому філії Музею Леніна. Проте будівля виявився замалою і конкурс на добудову будинку виграв Павло Альошин, його ж архітектор. Вже 11 квітня 1937 з ним було укладено угоду на виконання проєкту. Альошин, зберігаючи єдність стилю, поширив бічні сторони вглиб ділянки та замкнув їх блоком, чим було отворено внутрішній двір в дусі італійських двориків. Певних змін зазнало і внутрішнє оздоблення будівлі. Офіційно, для масового відвідувача, добудований будинок став доступний від 29 серпня 1938.
5. БУДИНОК ЗАМІНОВУВАЛИ.
У вересні 1941, під час відступу радянських військ з Києва, будинок Педагогічного музею разом з іншими спорудами у центрі міста був замінований. Кияни бачили доставку вибухівки вантажівками ще за кілька тижнів до окупації Києва. Але, на відміну від підірваного Хрещатика, вибуховий пристрій тут не спрацював і будинок не був підірваний. Його розмінували німецькі сапери 22 вересня 1941: з будинку вилучили близько трьох тонн тринітротолуолу разом із радіокерованими мінами Ф-10. Розмінування зафіксовано кінохронікою.
В умовах воєнного стану ми працюємо дистанційно і продовжуємо реалізацію онлайн-проєктів, присвячених історії української освіти, розвитку педагогічної думки, загалом нашій безцінній національній спадщині. Це те міцне й надійне підґрунтя, на якому стоїмо і неодмінно вистоїмо й переможемо!
