Упродовж  2022 року відбувся черговий Всеукраїнський огляд музеїв при закладах освіти, який продемонстрував їхній реальний стан. Питання подальшої долі багатьох із них актуальні і водночас складні й багатоаспектні, адже в непростих умовах сьогодення музеям доведеться швидко переосмислювати своє призначення у закладі освіти та громаді, шукаючи нові форми роботи й комунікації. Серед основних проблем діяльності – відсутність кваліфікованих педагогів, які володіють теоретичними знаннями та практичними навичками з музейної педагогіки. Яким чином керівники зазначених музеїв можуть набувати та удосконалювати свої музеологічні компетентності – ці та інші питання ми обговорили під час методичного діалогу, учасницями якого стали:

• Лариса Гайда, провідна наукова співробітниця Педагогічного музею України – Л.Г.
• Наталя Мінакова, методистка лабораторії національного виховання Рівненського інституту післядипломної педагогічної освіти (РОІППО) – Н.М.

Л.Г.   Пані Наталю, розкажіть про себе, як вас доля звела зі шкільними музеями?

Н.М. Коли я перейшла на посаду методиста кабінету тоді ще виховної роботи РОІППО (листопад 2007 року), то одним із напрямків моїх функціональних обов’язків було надання методичної допомоги щодо організації створення та діяльності шкільних музеїв. Для мене це була невідома царина. Почала знайомитися з людьми, музеями, налагоджувати співпрацю, планувати методичну роботу, і так все почалося.

Л.Г.   Кваліфікований методист-фахівець – це сьогодні рідкість в освітянському середовищі. Ви не просто плідно працюєте, а любите свою справу. Чим цікава професія методиста?

Н.М. Мені подобається моя робота, подобається те, що я роблю. Цікаво створювати умови для навчання моїх колег-педагогів, придумувати різні форми методичної роботи, ділитися своїми знаннями, отримувати в обмін родзинки їхнього досвіду. Мабуть, цим і захоплююча професія методиста – навчаючи інших, навчатися постійно самій.

Л.Г.   У вас склався плідний творчий тандем з Рівненським центром національно-патріотичного виховання, туризму, краєзнавства учнівської молоді, що дає гарні результати. Яку роль у спільній діяльності відіграє Інститут післядипломної педагогічної освіти?

Н.М. Так, ми справді дуже тісно співпрацюємо із Рівненським центром. У нас давно склався цей творчий тандем. Наш інститут виступає все-таки більше як методична установа, хоча проводимо багато спільних заходів: конкурс екскурсоводів, організація гри «Джура», різноманітні фестивалі тощо.

Л.Г.   Рівненщини – одна з областей України, яка має не тільки значну кількість музеїв при закладах освіти, але й системно працює над їх збереженням та розвитком. Аналіз мережі освітянських музеїв засвідчує і досить широку палітру профілів. Маємо зауважити, що більшість музеїв області на високому рівні здійснюють пошукову, дослідницьку діяльність. Успіхи й здобутки юних музейників певною мірою залежать від фахової майстерності їхніх керівників. У вас напрацьована система науково-методичної роботи з такими педагогами. Які форми співпраці та удосконалення фахових компетентностей керівників музеїв ви запроваджуєте?

Н.М. Так, на Рівненщині сьогодні у 58 територіальних громадах (із 64) при закладах освіти функціонує 215 музеїв. Найбільше музеїв історичного профілю – 131; з них широкого історичного профілю – 97; військово-історичного – 7; історії освіти (навчального закладу) – 27 та етнографічного профілю – 51; краєзнавчих – 12; літературних – 9; інші (художні, меморіальні) – 7; галузевих – 3; технічних – 1; природничих – 1. 64музеї закладів освіти області носять почесне звання «Зразковий музей». Тому, безумовно, підвищення професійного рівня педагогів-музейників потребує відповідної підготовки.

 На початку моєї діяльності я тісно співпрацювала з учасниками проєкту «Матра», їх тренери (а це були професіонали державних музеїв Львова, Нетішина, Харкова) проводили навчальні тренінги з керівниками шкільних музеїв. Потім розпочала свою діяльність творча група керівників шкільних музеїв, яка впродовж трьох років систематично проводила майстер-класи для всіх шкільних музейників. Одночасно я започаткувала проведення щорічної регіональної конференції, де проводилися обмін досвідом, нагороджувалися кращі керівники музеїв, презентувалися цікаві форми роботи. Сьогодні ми проводимо тематичні вебінари, різноманітні навчальні квести, діє інтернет-школа педагога-виховника, 2 засідання в рік якої присвячується саме проблемам діяльності шкільних музеїв. Проводиться Фестиваль шкільних музеїв «Моя земля – земля моїх батьків» (1 раз на 3 роки). Тож намагаємося тримати руку на пульсі, ось нещодавно організували інтернет-фестиваль відеороликів «Музей – жива пам’ять народу» за тематичними напрямами: «Мiйрiдний край, ти славен i донинi…», «Особистостi творять iсторiю…», «З криницi роду ми берем наснагу», «Вiчна слава солдату-герою i солдатовi без нагород…», «А сотню вже зустрiли небеса…», «Мiй край завжди людьми багатий», «Школа крізь призму століть» та «Етномотиви моєї місцини». Запрошую переглянути декілька відео учасників цього інтернет-фестивалю.

Л.Г.   Якою, на ваш погляд, має бути система методичного супроводу діяльності зазначених музеїв?

Н.М. Ви правильно сказали – саме система. Адже як організовувати, що робити, як працювати в шкільному музеї – цього ніде спеціально не вчать. На жаль, інституція методичної служби зараз у нас не в кращому стані. Однак я вірю, що ми переосмислимо значення цінності методичної роботи і повернемося до її існування. Можливо, це буде інший формат, але з головною метою – надання методичної допомоги педагогічним працівникам у сфері саме професійного зростання. Щодо системи методичного супроводу. Це має бути від початку створення шкільного музею – що, як, яким чином – до розвитку професійної компетентності керівника шкільного музею. Людям має бути цікаво, пізнавально та корисно.

Л.Г.   Ми вдячні вам за те, що активно долучились до нашого дослідницького проекту «Шкільне музейництво у біографіях і фактах». Відомо, що плануєте створити свій методичний посібник. Яким він буде?

Н.М. Дуже сподіваюся, що цікавим. Плануємо зібрати відомості і про діючих керівників музеїв, і про ветеранів музейної справи, і про тих, кого, на жаль, нема серед нас, але музеї для них були улюбленим дитям, справою всього життя… Сподіваємося, на 1 вересня 2023 представимо готову книгу.

Л.Г.   Які питання діяльності музеїв закладів освіти є найбільш актуальними?

Н.М.  Вся робота музею як виховного центру має бути спрямована на формування особистості, патріота, людини з почуттям власної гідності. Тому  перше – формування дієвого патріотизму; друге – переведення діяльності музеїв у формат «живого спілкування», «живих музейних предметів», місця, де буде цікаво; третє – створення експозицій та виставок, використовуючи ІКТ, комікси тощо; четверте – ми гордимося минулим, багато чого можемо розповісти, але мало знаємо про сучасне нашої країни, її здобутки. Так не має бути. Маємо працювати і в цьому напрямі.

Резюмуючи, зазначимо, що це лише кілька роздумів щодо діяльності сучасного шкільного музею та його методичного супроводу. Під час нашої онлайн- комунікації відбулось плідне обговорення багатьох питань, озвучені цікаві ідеї і пропозиції, зокрема – як допомогти педагогу-музейнику, яким має бути сучасний музей у закладі освіти?

 

Дякуємо пані Наталі за плідне професійне спілкування, що продемонструвало взаємне порозуміння, було змістовним і корисним, адже поєднання методичних напрацювань з практичним досвідом педагогів та методистів, їх переосмислення та сучасне бачення має слугувати подальшому розвитку освітянської музейної сфери.