My Calendar

Week of Мар 30th

Понедельник Вторник Среда Четверг Пятница Суббота Воскресенье
30.03.2020
31.03.2020(1 event)

All day: Віра Ващенко-Захарченко: 180 років

All day
31.03.2020

Віра Миколаївна Ващенко-Захарченко (1840-1895) — українська педагогиня, засновниця приватної гімназії в Києві. Дружина математика Михайла Ващенка-Захарченка.

Віра Миколаївна Ващенко-Захарченко народилась 31 березня 1840 в сім'ї поміщика села Заріччя Вишньоволоцького повіту Тверської губернії. Подружжя мало чотирнадцять дітей, серед яких Віра була найстаршою.

У 1850 вступила до 1-го класу Санкт-Петербурзького училища Ордена св. Катерини, 1856 закінчує навчання з відмінним атестатом і свідоцтвом домашньої наставниці, певний час перебуває дома.

1858 Віра Миколаївна обіймає посаду вчительки французької мови Вишньоволоцькій жіночій гімназії. Проте викладання іноземної мови гімназисткам молодших класів у глибокій провінції не відповідало прагненням молодого педагога. 1860 року, довідавшись про вакантне місце в Київському інституті шляхетних дівчат, 20-річна Віра відправилась у Київ. Одинадцять років (з липня 1860 по квітень 1871) вона присвятила виховній роботі в інституті. Увесь цей час педагог обіймала посаду класної дами. Навесні 1871 одружується з Михайлом Ващенком-Захарченком - математиком, професором Київського університету св. Володимира.

Мрія Віри Миколаївни відкрити власний навчальний заклад здійснилася 14 вересня 1878, коли відбулось відкриття перших п’яти класів приватної жіночої гімназії під її керівництвом. VI клас почав функціонувати з 1879, VII — з 1880, а VIII педагогічний клас — з 1881. Гімназія разом із пансіоном містилась на розі Бібіковського бульвару (нині - бульвар Тараса Шевченка) та вулиці Афанасівської (пізніше - Нестерівська, нині - вулиця Івана Франка). Подружжя Ващенків-Захарченків пішло на значні матеріальні витрати для облаштування приміщення відповідно до власних уявлень про вимоги до опорядження гімназії.  Переважну частину учениць становили дочки дворян і чиновників, значно меншу – діти із сімей купців і міщан, невеликий відсоток належав дівчатам із середовища духовенства, селян, а також іноземцям. Керувала навчальним закладом Віра Миколаївна до останніх днів свого життя.

Померла В. Ващенко-Захарченко 14 серпня 1895, похована на території Видубицького монастиря. На жаль, у 1930-х пам'ятники некрополя Видубицького монастиря перетворились на джерело каменю для повторного використання, а чавунні надгробні плити та хрести активно використовувались як металобрухт. У 1950 кладовище було знесене взагалі. Нині від кількох сотень поховань тут залишилось менш як два десятки, до втрачених належить і могила В. Ващенко-Захарченко.

01.04.2020(1 event)

All day: Неизвестное событие

All day
01.04.2020

02.04.2020
03.04.2020
04.04.2020
05.04.2020(1 event)

All day: Михайло Красний «Треба розжувати: Казка для дорослих»: 100 років

All day
05.04.2020

100 років тому у Харкові вийшла друком книжечка Михайла Красного «Треба розжувати: Казка для дорослих».

Пропонуємо ознайомитися з електронною копією цього видання у pdf-форматі https://goo.gl/2ZeRJX.

Красний Михайло (1895-1937) – український поет, прозаїк і драматург. Справжнє прізвище: Яловий Михайло Омелянович. Середню освіту здобув у Миргородській гімназії.Літературну діяльність розпочав у 1918, а вже в 1919 в газеті «Селянин і робітник» публікуються його агітаційні поезії, в 1920  в газеті «Селянська біднота» друкується «казка для дорослих» «Треба розжувати». Результатом його дворічної співпраці з футуристами стала збірка поезій «Верхи» (1923). В 1923–1926 Яловий майже повністю присвячує себе публіцистиці. В 1929 виходить найвідоміший твір Ялового, написаний у романтичному ключі, – роман «Золоті лисенята». Належав до літературної організації «Гарт» і ВАПЛІТЕ (її перший президент).

Михайла Ялового було заарештовано в другій половині квітня 1933 і звинувачено в шпигунській діяльності, «шумськізмі» та підготовці замаху на Павла Постишева й засуджено до 10 років виправно-трудових таборів. 9 жовтня 1937 його справу переглянули повторно і засудили до розстрілу. Вирок було виконано 3 листопада 1937 в урочищі Сандармох під Медвеж'єгорськом (Карелія).