My Calendar

Week of Фев 26th

Понедельник Вторник Среда Четверг Пятница Суббота Воскресенье
25.02.2019
26.02.2019(1 event)

All day: Борис Білецький - 130 років

All day
26.02.2019

Борис Максимович Білецький народився 26 лютого 1889 у с. Мокрець Володимирського повіту на Волині

Закінчив Кутаїську духовну семінарію. Служив дияконом у Камінь-Каширському районі. У 1913 закінчив Варшавський університет, відділ філософії.

З 1928 Б. Білецький працював учителем Луцької української гімназії. За відгуками учнів та колег, Борис Максимович був людиною мудрою, тактовною, всебічно освіченою, хорошим педагогом, чудовим оповідачем. Захоплював своїми історичними та літературними розповідями, дохідливо пояснював засади економіки. Викладав українську мову, новітню літературу, географію, психологію, всіляко прищеплював учням любов до рідного слова. У нього була прекрасна дикція, чиста, гарна літературна мова, учням надзвичайно подобались втілювані ним методи викладання.

У 1929—1939 — директор Луцької української гімназії до її закриття радянською владою наприкінці 1939, коли почалися переслідування та арешти викладачів та учнів гімназії. Б.Білецького ув'язнили, його майно конфіскували. Після Другої світової війни Б.  Білецький відбув понад десятирічне заслання у сталінських концтаборах. Повернувся на Волинь 1956  і переїхав жити в м. Дубно. Працював у Дубнівському музеї.

Останні свої роки провів у сиротинці міста Дубно, там і помер у 1969. Похований у спільній могилі, без імені та прізвища.

27.02.2019(1 event)

All day: Євген Вировий - 130 років

All day
27.02.2019

Сьогодні, 27 лютого, вшануймо пам’ять Євгена Вирового (1889 – 1945), видатного освітнього та культурного діяча, педагога, видавця. Євген Семенович Вировий увійшов в історію України якучасник українського національного відродження 1917-1921 рр., один з організаторів катеринославської «Просвіти».

Народився Є. Вировий в м. Сміла на Черкащині. Після закінчення Глухівського учительського інституту викладав у Катеринославській торгівельній школі. Входив до складу Товариства Українських Поступовців (ТУП), співпрацював із журналом «Дніпрові хвилі». Від 1917 Євген Вировий очолював товариство «Просвіта» та Українське учительське товариство, а з 1919 керував культурно-просвітницькими комісіями Трудового конгресу в Києві. Був секретарем і консультантом П. Скоропадського. Євген Семенович активно займася також видавничою справою - був засновником і директором «Українського видавництва» в Катеринославі (1917). Емігрувавши до Європи,  заснував у Берліні «Видавництво української молоді» (1922) та очолив Український громадський видавничий фонд у Празі (1923–1932), співпрацював із часописом «Книголюб». Володів значною колекцією українських марок. Зредагував кілька альбомів українських марок, написав статтю «Українська філателія».

У травні 1945 у Празі вдіяв самогубство - вистрибнув з вікна 4-го поверху, щоб не датися живим у руки Радянської армії під час арешту органами НКВС.

Фото Є. С. Вирового взято з архіву ЦДАВО України.

28.02.2019
01.03.2019(1 event)

All day: Олександр Бадан-Яворенко - 125 років

All day
01.03.2019

125 років від дня народження Олександра Бадана-Яворенка(1894—1937), українського політичного діяча, журналіста, історика, педагога

Олександр Іванович Бадан-Яворенко народився 1 березня 1894 в с. Вілька Мазовецька (нині с. Волиця Жовківського ройону Львівщини). Під час Першої світової війни служив в австро-угорському війську. 1919 переїхав до Чехословаччини і отримав громадянство, того ж року перебрався до Відня. Особистий секретар В. Винниченка під час його приїзду в Україну (1920). Здобув правничу, філософську та дипломатичну освіту в університетах Кракова, Відня й Праги. Працював держслужбовцем, адвокатом у Словаччині та Закарпатській Україні. Належав до соціал-демократичної партії, від 1924 Комуністичної партії Чехословаччини.

1926 переїхав до УСРР, жив у Харкові. Працював у Держплані, викладав історію Заходу в Комуністичному університеті імені Артема. Член Державної комісії для розробки правил правопису української мови (1926), учасник правописної конференції (1927).

У 19271930 вчений секретар Народного комісаріату освіти УСРР; як керівник канцелярії М. Скрипника виконував не лише свої безпосередні обов’язки, але й особисті і політичні доручення наркома. Зокрема, він редагував «Статті і промови» М. Скрипника, а також правив тексти його виступів на численних партійних і радянських зібраннях.

Автор педагогічних статей у журналі «Радянська освіта»: «Шкільництво на Західній Україні, Буковині та Закарпатті» (1928, № 1), «Культурно-освітня справа на Закарпатській Україні» (1928, № 78) та ін.

З 1931завідувач сектору іноземних словників видавництва «Українська радянська енциклопедія»  (за його редакцією у 1932 в Харкові видано «Словник чужомовних слів»), професор всесвітньої історії харківських вишів (19301933).

Заарештований 1933, засуджений до 10 років позбавлення волі. Утримувався на Соловках. 1937 засуджений до розстрілу. Вивезений із Соловків і страчений поблизу залізничної ст. Медвежа Гора в урочищі Сандармох (нині станція в Республіці Карелії, РФ). Реабілітований 1959.

02.03.2019(1 event)

All day: Олександр Щербина: 145 років

All day
02.03.2019

Олександр Мусійович Щербина народився 1 березня 1874 в Прилуках.

Його життєвий шлях помічений жахливою трагедією, яка сталася тоді, коли йому не виповнилося і трьох років. Хлопчик, бавлячись на подвір’ї, упав у яму з вапном і отримав опіки не тільки всього тіла, але й внутрішніх органів, та ще й лишився зору. Здавалося б що доля його вирішилася раз і назавжди: сліпий каліка, людина відрізана від усього білого світу, ні на що не здатний і нікому не потрібний інвалід. Та на щастя, все склалося зовсім інакше. Воля до життя, допитливий природній розум, сила волі призвели до того, що він зміг стати не тільки повноцінним членом суспільства, але й людиною певною мірою видатною, яка принесла багато користі іншим.

Втрата зору у ранньому дитинстві не стала перепоною для отримання грунтовної освіти. До 19 років навчався вдома. Справжнім щасливим днем у його житті був той, коли старший брат Костянтин привіз з Одеси першу книгу, надруковану рельєфним шрифтом, спеціально для незрячих. З того й почалася інтенсивна освіта майбутнього вченого. Він швидко і досконало опанував систему Брайля, за допомогою братів вивчив навіть іноземні мови: німецьку і французьку, а згодом ще й латинь і грецьку. Потім, кілька років навчання у Прилуцькій класичній гімназії та її успішне закінчення, успішний вступ на історико-філологічний факультет Київського університету імені Святого Володимира, золота медаль за студентську наукову працю "Вчення Канта про річ в собі" (1903).

У 1908-1918 працював на посаді приват-доцента кафедри філософії Московського університету, читаючи курси з логіки та етики.

 

Перша світова війна породила багато покалічених людей, з’явилося багато тих, на кому випробували сатанинський винахід початку століття – бойові гази, від яких солдати ставали сліпими каліками. Саме це спонукало вченого зайнятися маловідомою наукою – тифлологією або тифлопедагогікою, тобто, методикою освіти незрячих людей. Він часто відвідував військові шпиталі й притулки для інвалідів війни, розмовляв з воїнами, які втратили зір, піднімав їм дух, допомагав знайти місце в житті.

 

1918 очолив організацію філософської кафедри в Катеринославському (Дніпровському) університеті, де впродовж двох років викладав філософські дисципліни і давньогрецьку мову. Після закриття університетів в Україні (1920) повернувся до Прилук, де взяв активну участь у створенні місцевої Педагогічної школи, перетвореної згодом на Педагогічні курси, а згодом на Педагогічний технікум технікум, в яких працював упродовж 9 років.  Водночас у 1921—1923 pp. був співробітником Полтавського інституту народної освіти.

Прилуцьким партійним керівникам не до душі була активність, великий авторитет і популярність сліпого філософа. Почалися переслідування і цькування за чітко опрацьованими і перевіреними сценаріями. Спочатку організували лист "трудящихся", якого навіть в місцевій газеті надрукували під заголовком: "Вимагаємо звільнити проф. Щербину". Виявилося, що професор не тільки не став "воінствующим безбожником", але й досі вірить у Бога. З роботи його попросили, а до катівень не потрапив лише через свою незрячість.

Вкрай важкі життєві умови, цькування з боку можновладців підірвали здоров’я О. Щербини, змушеного останні два роки життя провести у психіатричній лікарні. Помер у Києві 7 січня 1934. Похований на Лук’янівському цвинтарі.

 

Головне місце у науковому доробку О. Щербини посідають його студії, зосереджені на проблемах тлумачення логіки і гносеології Канта. Інші праці вченого присвячено питанням етики, психології й соціальної адаптації незрячих.

Доля Олександра Щербини – яскравий приклад того, що втрата зору не є перепоною для отримання ґрунтовної освіти, активної наукової та громадської діяльності та насиченого, повноцінного життя!

03.03.2019(1 event)

All day: Олексій Погорєлов - 100 років

All day
03.03.2019

100 років від дня народження Олексія Погорєлова (1919—2002), українського математика, фахівця у галузі геометрії, теорії диференціальних рівнянь

Олексій Васильович Погорєлов народився 3 березня 1919 в с. Короча (нині Бєлгородська область РФ) в селянській родині.

У 1937—1941 навчається в Харківському державному університеті.

У 1941—1945 — навчається у Військово-повітряній інженерній академії імені М. Є. Жуковського.

Після її закінчення працює в Центральному аерогідродинамічному інституті мені М. Є. Жуковського і паралельно навчається в заочній аспірантурі Московського державного університету.

1947 р. — захищає кандидатську дисертацію і переїжджає до Харкова, де починає працювати в НДІ математики і механіки при Харківському державному університеті та викладати на кафедрі геометрії.

У 1948 році захищає докторську дисертацію.

У 1951 році був обраний член-кореспондентом АН України, в 1960 році обраний член-кореспондентом АН СРСР за відділенням фізико-математичних наук. З 1961 року — академік АН України, з 1976 року — академік АН СРСР за відділенням математики.

З 1950 року по 1960 рік — завідувач кафедри геометрії ХДУ. З 1960 року по 2000 рік завідував відділом геометрії Фізико-технічного інституту низьких температур АН УРСР.

Спеціаліст в області опуклої і диференціальної геометрії, нелінійних рівнянь з частинними похідними, засновник нелінійної геометричної теорії оболонок, автор оригінального шкільного підручника з геометрії і університетських підручників з аналітичної геометрії, диференціальної геометрії, основ геометрії.

З оглядом наукового доробку О. Погорєлова можна ознайомитись за посиланням

http://jmage.ilt.kharkov.ua/jmag/pdf/2/jm02-0231r.pdf