Програма Державного природознавчого музею у Львові «Шкільні уроки у музеї»

Педагогічний музей України

Програма Державного природознавчого музею у Львові «Шкільні уроки у музеї»

Events in Октябрь 2022

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Перший в Україні 3D-тур шкільними музеями!

Виставка «Мистецтво різдвяних прикрас»

Міжнародний патріотично-просвітницький проєкт «Ляльки у камуфляжі»

Зустріч учнів і студентів з учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності Сергієм Васильченком

Уроки національно-патріотичного виховання до Дня Гідності та Свободи

Одесский музей приглашает поучаствовать в фотосушке

Відкрився довгоочікуваний Музей кіно

Інтерактивні освітні заходи «Обереги рідного краю»

«Ігровий майданчик» від «Веселих курчат»

Навчальний семінар «Охорона нематеріальної культурної спадщини України: критерії, вимоги та методи інвентаризації»

All day: Микола Грунський: 150 років

All day: Михайло Кравчук: 130 років

All day: Андрій Штогаренко

All day: Григорій Костюк: 120 років

Національної академії педагогічних наук України

Posted on 11.11.2015 by admin

Урок у музеї може урізноманітнити шкільні будні, зацікавити дітей природознавством, надихнути на цікаві відкриття… Музей надає можливість проводити 1 рок на місяць – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.smnh.org/ua/podiji/lessons.html

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

Перший в Україні 3D-тур шкільними музеями!
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Виставка «Мистецтво різдвяних прикрас»
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Міжнародний патріотично-просвітницький проєкт «Ляльки у камуфляжі»
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Зустріч учнів і студентів з учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності Сергієм Васильченком
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова
Уроки національно-патріотичного виховання до Дня Гідності та Свободи
Posted on 25 ноября, 2024 Posted by Валентина Єфімова

Одесский музей приглашает поучаствовать в фотосушке
Posted on 12 мая, 2019 Posted by Валентина Єфімова
Відкрився довгоочікуваний Музей кіно
Posted on 16 сентября, 2019 Posted by Валентина Єфімова
Інтерактивні освітні заходи «Обереги рідного краю»
Posted on 5 августа, 2017 Posted by Валентина Єфімова
«Ігровий майданчик» від «Веселих курчат»
Posted on 24 июня, 2017 Posted by Валентина Єфімова
Навчальний семінар «Охорона нематеріальної культурної спадщини України: критерії, вимоги та методи інвентаризації»
Posted on 14 сентября, 2014 Posted by admin

10 All day: Микола Грунський: 150 років All day 10.10.2022 150 років від дня народження Миколи Грунського (1872–1951), українського мовознавця, педагога Микола Грунський народився 10 жовтня 1872 в м. Суми в сім’ї службовця. Закінчивши Сумську гімназію, у 1891 вступив до Харківського університету на історико-філологічний факультет, який закінчив у 1896. Ще будучи студентом, виявив великий інтерес до наукової роботи, опублікувавши в «Учених записках» Харківського університету низку наукових статей. Його праця «Умственное движение Руси в XVI веке» в 1893 удостоєна золотої медалі. З 1900 працював університеті приват-доцентом: читав курси історії слов’янських літератур, згодом слов’янських мов та старослов’янської палеографії. 1903 молодий вчений переїхав в Юр’єв (нині м. Тарту в Естонії), де працював викладачем гімназії, а потім екстраординарним професором у Юр’євському університеті. З 1915 до 1949 беззмінно керував кафедрою російського мовознавства Київського університету, до останніх днів був професором цього університету, а у 1919-1920 – ректором університету. Одночасно від 1920 працював у мовознавчих комісіях АН УРСР, упродовж 1930–1950 був старшим науковим співробітником в Інституті мовознавства АН УРСР, де брав участь у підготовці українського правопису. Вивчав проблеми походження слов’янського письма, палеографії; мову найдавніших пам’яток, зокрема Київських глаголичних листків. Досліджував та видавав «Слово о полку Ігоревім», переклав цей твір українською мовою (1931). Автор низки підручників та посібників зі старослов’янської, російської та української мов, лексикографії та методики викладання мови, серед них: «Лекции по древнецерковнославянскому языку» (1906), «Очерки по истории разработки синтаксиса славянских языков» (1912), «Украинская грамматика» (1918), «Вступ до слов’янського мовознавства» (1946) та ін. Кілька праць М. Грунського присвячені польській, чеській, болгарській, сербській мовам, а також науковій спадщині видатного українського лінгвіста О. Потебні. Окрім понад 200 праць зі слов’янського мовознавства, низку робіт учений присвятив педагогічній проблематиці. В 1914 побачила світ книга М. Грунського «Лекції з педагогіки», яка є сконцентрованим відображенням поглядів автора на педагогіку та її завдання, а саме: ядром педагогіки є вчитель, головна роль якого – виховання у процесі навчання. Спеціальні дослідження М.Грунського присвячені педагогічні спадщині К. Ушинського та М. Пирогова. Помер Микола Грунський 13 серпня 1951, похований у Києві на Лук’янівському кладовищі. Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 150 років від дня народження Миколи Грунського відзначається на державному рівні. Read more

12 All day: Михайло Кравчук: 130 років All day 12.10.2022 130 років від дня народження Михайла Кравчука (1892–1942), українського математика, педагога Михайло Кравчук народився 12 жовтня 1892 в с. Човниця на Волині. Середню освіту здобув у Луцькій гімназії і у 1910 вступив на фізико-математичний факультет Київського університету, який закінчив 1914. З вересня 1914 упродовж року М. Кравчук – учитель математики у київській приватній гімназії Л. Жука. Цей перший практичний учительський досвід залишив у житті М. Кравчука глибокий слід: він відбувся як педагог. Окрім суто вчительської роботи, він у співпраці з директором Л. Жуком та вчителем математики Г. Руденком наполегливо розробляє математичні курси українською мовою, що заборонялося законом. Оскільки у цій гімназії навчалося багато українців, розроблені україномовні математичні курси тут же і апробувалися. Педагогічний досвід, здобутий у цій гімназії, допоможе М. Кравчуку в майбутньому в розбудові української національної школи. У 1917 викладав у Києві в новостворених Першій українській гімназії ім. Т. Шевченка та Другій українській гімназії ім. Кирило-Мефодіївського Братства. У 1918-1919 брав активну участь у становленні національної освіти, здійснюючи ефективне управління Українськими Підготовчими до Університету Курсами і віддаючи цій справі чимало зусиль. Діяльність Курсів розпочалася разом із відкриттям 5 жовтня 1917 Українського Народного Університету в приміщенні Педагогічного музею. У 1919-1921 працював учителем математики та директором Саварської школи Богуславського району Київщини, де мав можливість у межах сільської школи реально втілити свої педагогічні задуми. Його вихованці при вступі до вишів демонстрували глибоке знання математики, працьовитість та прагнення до знань. Дехто з них стали відомими вченими. Відзначимо серед них Архипа Люльку, згодом – генерального конструктора авіаційних двигунів. А. Люлька згадував добре ім’я свого вчителя з незмінною повагою та вдячністю впродовж усього життя, навіть у ті роки, коли в Україні воно буде викреслене з науки, а у його московській квартирі поряд із портретом Т. Шевченка знаходився портрет М. Кравчука. Як людина виключно гуманна, як справжній учитель М. Кравчук відіграв вирішальну роль у долі майбутнього будівничого космічних кораблів Сергія Корольова: допоміг йому, тоді молодому одеському робітникові, подолати бюрократичні перешкоди й вступити до Київського політехнічного інституту, в якому згодом С. Корольов слухав лекції М.Кравчука. Повернувшись до Києва у 1921, викладає у багатьох навчальних закладах, плідно працює як науковець. У 1924 захищає докторську дисертацію, у 1925 стає професором. 29 червня 1929 М. Кравчука обрано дійсним членом Всеукраїнської Академії наук (ВУАН). Заарештований 21 лютого 1938 за обвинуваченням у зрадництві й шпигунстві на тій підставі, що він був членом Наукового товариства у Львові, часто їздив за кордон, листувався із закордонними колегами. Засуджений до 20 років в'язниці та 5 років заслання. Остання адреса М. Кравчука: Магадан, Хабаровський край, 72-й кілометр, Інвалідне містечко. Помер 9 березня 1942. Реабілітований 1956. До арешту написав понад 180 праць з різних галузей математики: алгебри, теорії чисел, теорії функцій дійсної і комплексної змінних, теорії диференціальних рівнянь, теорії ймовірностей і математичної статистики. Багато наукових результатів вченого, зокрема і його внесок у розробку проєкту комп'ютера, дістали міжнародне визнання: сьогодні широковживаними у багатьох галузях знань є поняття «q-багаточлени Кравчука», «q-функції Кравчука-Мейкснера», «моменти Кравчука», «осцилятори Кравчука». 1992 поновлений складі дійсних членів Академії наук України. 2003 на території НТУУ «Київський політехнічний інститут» відкрито пам'ятник М. Кравчуку, на якому викарбувано слова вченого: «Моя любов – Україна і математика». Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 130 років від дня народження Михайла Кравчука відзначається на державному рівні. Read more

15 All day: Андрій Штогаренко All day 15.10.2022 120 років із дня народження Андрія Штогаренка (1902-1992), композитора, педагога, громадського діяча Народився 15 жовтня 1902 р. в передмісті Катеринослава – селі Нових Кайдаках (нині в складі м. Дніпра). Батько Яків Софронович був великим шанувальником музики: грав на багатьох народних інструментах, брав активну участь у театральних аматорських виставах. Мати добре співала народні пісні, а також мала акторські здібності. Любов до музики була в сім’ї дуже сильна та надихнула створити всій власний самодіяльний ансамбль народних інструментів. Граючи на балалайках, мандоліні, гітарах, баянах, члени родини виконували для публіки як класичні та побутові п’єси, так і народні композиції «з родзинкою». З семи років маленький Андрійко назавжди пов’язав своє життя з музикою. Саме в цей період зароджується у нього любов до барвистого інструментального втілення народної пісенності, творча вигадка та винахідливість. У шкільні роки відвідував класи Катеринославського музичного училища. Через брак коштів родина мусила переїхати на Донбас. Там батько композитора започаткував драматичний гурток, де керівником хору став молодий Штогаренко. Згодом сім'я повернулася назад до рідного міста. У 1921-1930 викладав співи у середніх навчальних закладах Катеринослава (від 1926 – Дніпропетровська), організував ансамбль баяністів, метою якого була популяризація народної творчості та творів українських композиторів. У 1930, перебуваючи у Харкові зі своїм ансамблем, Андрій знайомиться з молодими композиторами Валентином Борисовим і Миколою Колядою, які допомогли йому вступити до Харківської державної консерваторії на факультет теорії композиції у клас видатного педагога професора Богатирьова; до часу закінчення вишу він був автором кількох хорових і вокально-симфонічних творів. У роки Другої світової війни А. Штогаренко разом з багатьма українськими діячами мистецтв евакуюється до Алма-Ати та Ашхабада. У ці роки хорова пісня стає провідним жанром його творчості. У 1943 вперше була виконана його кантата-симфонія «Україно моя» (слова А. Малишка, М. Рильського) З 1943 життя та діяльність Андрія Штогаренка пов'язані з Києвом, де він розпочинає роботу в Київській консерваторії: професор, завідувач кафедри композиції, у 1954–1968 – ректор. Багато сил і творчої енергії Андрій Якович віддавав вихованню композиторських кадрів. З його класу вийшли нині вже відомі музиканти – О. Винокур, К. Віленський, Ю. Іщенко, О. Костін, Е. Мілка, В. Подвала, І. Поклад, М. Степаненко, В. Тилик, В. Філіпенко, Нгуен Дик Тоан (В’єтнам) та інші. На його уроках завжди була невимушена творча атмосфера. Він підкоряв студентську аудиторію своєю величезною ерудицією, здатністю легко імпровізувати та уважно слухати кожного. Композитор настільки захоплено, строго, але й доброзичливо аналізував творчі опуси молоді, що після навчання кожному хотілося ще презентувати вчителеві свої творчі доробки. Андрій Штогаренко й сам часто показував учням свої твори, над якими він працював, радився з ними. У такі моменти він ставав для студентів не стільки педагогом, скільки старшим колегою та наставником. Андрій Якович володів винятковим педагогічним тактом: він завжди культивував індивідуальність студента. Був одружений з українською піаністкою, заслуженою артисткою України Аріадною Лисенко, племінницею Миколи Лисенка. Помер 15 листопада 1992. Похований на Байковому кладовищі. З 1994 ім'я Андрія Штогаренка у рідному місті композитора Дніпрі носить «Дніпровська музична школа № 2»: https://www.facebook.com/2ddmsh/. У 2008 встановлено меморіальну дошку у Києві на вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, 11, де мешкав Андрій Штогаренко. Від 2016 колишня вулиця Лукашенка в Новокодацькому районі м. Дніпра носить назву Андрія Штогаренка. Цікаво про життя і творчість від земляків-дніпрян на Порталі «ДніпроКультура»: Андрій Штогаренко: талант чути народне: https://www.dnipro.libr.dp.ua/Andriy_Shtogarenko Також можете прослухати: Андрій Штогаренко Симфонія №6 «Біографічна»: https://www.youtube.com/watch?v=-6aOxwaCD5Y Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 120 років від дня народження Андрія Штогаренка відзначається на державному рівні Комітет гуманітарної та інформаційної політики Згідно з Рішенням Київська міська рада «Про відзначення на території Києва пам'ятних дат та ювілеїв у 2022 році» 120 років від дня народження Андрія Штогаренка відзначається на території м. Києва Департамент культури КМДА Read more

25 All day: Григорій Костюк: 120 років All day 25.10.2022 25 жовтня виповнюється 120 років від дня народження Григорія Костюка – українського науковця, письменника, літературознавця, історика, журналіста, громадського та політичного діяча української діаспори. Вчений відомий також під літературними псевдонімами: Теодор Залужний, Борис Подоляк. Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 120 років від дня народження Григорія Костюка відзначається на державному рівні. Комітет гуманітарної та інформаційної політики Григорій Костюк народився в селі Боришківка на Хмельниччині. 1929 закінчив Київський інститут народної освіти, згодом захистив кандидатську дисертацію в Інституті Тараса Шевченка НАН України в Харкові. Викладав історію української літератури в Харківському педагогічному інституті професійної освіти, з січня 1934 — у Луганському інституті народної освіти. Вже в листопаді 1934 Григорія Олександровича було звільнено «за націоналістичні прояви в лекціях» та заарештовано. Постановою Особливої наради при НКВС від 3 липня 1936 вченого було заслано на 5 років концтаборів до Воркути. Відбувши незаслужене покарання, Григорій Костюк емігрував закордон, спочатку до Європи, а згодом до США. В еміграції був одним із засновників та лідером Української революційно-демократичної партії. У США працював у Дослідному центрі Колумбійського університету. Григорій Костюк був ініціатором створення об’єднання українських письменників в еміграції «Слово» та першим його головою (1954–1975). Став основоположником наукового винниченкознавства і головою комісії Української вільної академії наук у Нью-Йорку (США) з вивчення, охорони та збереження спадщини Володимира Винниченка. Власні дослідження з винниченкознавства видав окремим виданням «Володимир Винниченко і його доба» (1980). За редакцією і з його коментарями були видані твори і щоденники Володимира Винниченка, п’ятитомник творів Миколи Хвильового, праці Миколи Куліша, Валер’яна Підмогильного, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари та ін. Дві книги спогадів Григорія Костюка «Зустрічі і прощання» (1987, 1998) стали унікальним документом українського культурного життя в Україні і за її межами. У різні роки вчений опублікував праці з історії сталінського терору: «Падіння П. Постишева» (1954), «Сталінський режим в Україні: десятиріччя масового терору – 1929-1939» (1960), «Окаянні роки» (1978) та ін. Григорій Костюк є також автором понад 300 наукових розвідок, що опубліковані в журналах «Вістник Інституту історії і культури СРСР», «Сучасна Україна», «Анали УВАН у США», «Записки Наукового товариства імені Шевченка» та ін. Григорій Костюк - лауреат Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1988) та Міжнародної премії імені Володимира Винниченка (1991). Реабілітований 22 червня 1989. Помер Григорій Костюк 3 жовтня 2002 у м. Сільвер Спрінг (штат Меріленд). Похований на українському православному цвинтарі св. Андрія Первозванного в Бавнд-Бруку (шт. Нью-Джерсі). Джерело: Енциклопедія історії України (Київ, 2008) http://surl.li/dgmwi Read more