All day
01.06.2022
Зоя Михайлівна Гайдай народилася у Тамбові 1 червня 1902 у родині відомого фольклориста, хорового диригента, композитора та педагога Михайла Петровича Гайдая (1878-1965). Дитинство і юність майбутньої вокалістки пов’язані з Житомиром, куди сім’я переїхала, коли дівчинці виповнилося шість років. Зоя Гайдай навчалась у Житомирській Маріїнській гімназії, що вважалася першим на Волині державним середнім навчальним закладом для жінок. В цій гімназії викладав її батько. Згодом навчалася в Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка.
Восени 1927 після закінчення навчання була прийнята на роботу до Київського театру опери та балету. І вже 11 жовтня 1928 Зоя Гайдай дебютувала в опері «Турандот». У 1930-1934 роках співачка служила примою Харківського театру опери та балету. Виступала в концертах і записувалася на радіо. З 1934 до 1955 Зоя Михайлівна знову співала солісткою Київського театру опери та балету. У 1940 вона отримала звання народної артистки УРСР, а у 1941 стала лауреаткою Сталінської премії другого ступеня.
У суботу, 21 червня 1941, в Київському державному академічному театрі опери та балету імені Т.Г. Шевченка давали комічну оперу у трьох діях «Корневільські дзвони» французького композитора Робера Планкета. Зірками того вечора вокально сяяли Зоя Гайдай та її чоловік Микола Платонов. Під час Другої світової війни брала активну участь в створенні фронтових бригад артистів. В 1944 стала народною артисткою СРСР. Гастролювала в Канаді, США, Ірані, Іраку, Китаї, Пакистані. Від 1947 співачка викладала в Київській державній консерваторії (нині Національна музична академія ім. П.Чайковського). З 1963 отримала звання професора.
Володіла рівним і водночас гнучким голосом широкого діапазону (лірико-колоратурне сопрано). Її називали «сонячним сопрано»… Камерна співачка – виконувала твори українських та зарубіжних композиторів, народні пісні, всього понад 50 партій в операх, серед них Наталка («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського) та інші сольні партії. Зоя Михайлівна була однією з найосвіченіших українських жінок свого часу. Працюючи над новою партією, вона вивчала відповідні історичні та етнографічні матеріали, експериментувала, відмовляючись від сталих редакцій та творчих стереотипів. Співала солістка п’ятьма мовами – українською, російською, італійською, французькою, німецькою, подеколи – китайською, а кожен концерт перетворювала на захоплюючу мандрівку в історію музики у формі незабутнього художнього спектаклю.
1955 завершила сценічну кар’єру та присвятила себе викладацькій роботі у Київській консерваторії (нині Національна музична академія ім. П.Чайковського). У 1963 отримала звання професора. Для учнів вона була не лише наставницею, а й матір’ю. Вимоглива, але справедлива, завжди вміла до кожного знайти підхід. Спочатку відмічала успіхи своїх вихованців, а потім вже говорила про помилки та про те, як їх виправити. Серед її вихованок – народна артистка України Людмила Божко; солістка Київської опери Ганна Колесник-Ратушна.
Померла Зоя Гайдай 21 квітня 1965 у Києві.
Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022–2023 роках» 120 років від дня народження Зої Гайдай відзначається на державному рівні.
Рішенням Київської міської ради «Про відзначення на території Києва пам'ятних дат та ювілеїв у 2022 році» 120 років від дня народження Зої Гайдай відзначається на території м. Києва
Детальніше: Рудяченко О. Зоя Гайдай. Сонячне сопрано https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2698868-zoa-gajdaj-i-sonacne-soprano.html
Зоя Гайдай. Повелителька аудиторій: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2698901-zoa-gajdaj-ii-povelitelka-auditorij.html
Енциклопедія сучасної України: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=28193