130 років від дня народження Хайнца Вернера (Heinz Werner; 1890-1964), німецько-американського психолога

Хайнц Вернер народився у Відні 11 лютого 1890. Він був старанним учнем, любив музику і з 7 років вчився грати на скрипці. Після закінчення гімназії Вернер вступив до Віденського університету, щоб стати композитором і істориком музики. Однак в університеті коло його інтересів швидко розширилося: юнака зацікавили філософія і психологія. Ця зміна інтересів сталася в той день, коли він помилково зайшов не в ту аудиторію. Вернер думав, що потрапив у музичний клас, але виявилося, що він слухає лекцію про філософію Канта. Оскільки він посоромився вийти, то залишився і так захопився темою, що вирішив спеціалізуватися на філософії та психології. Проте інтерес Вернера до музики зберігся, і він написав докторську дисертацію про психологію естетичної насолоди.

З 1914 по 1917, після короткочасної військової служби, Вернер проводив дослідження сприйняття дітьми музичних ритмів і мелодій в Мюнхенському так Віденському університетах. В 1917 став працювати в психологічному інституті в Гамбурзі, а в 1921 отримав посаду приват-доцента в Гамбурзькому університеті.

Роки, проведені Вернером в Гамбурзі, були особливо продуктивні. Там він опублікував перше видання своєї широко відомої книги «Порівняльна психологія розумового розвитку» (1926). Ця книга була сміливою спробою дати широку панораму розвитку з точки зору ортогенетичного принципу: розвиток іде від стану відносної глобальності і відсутності диференціації до стану зростаючої диференціації та ієрархічної інтеграції. Наприклад, юнаки і дівчата виділяють з безлічі можливих цілей ті, яким вони хочуть слідувати в житті. Потім обрані цілі підпорядковують ієрархічному управлінню більшу частину їхньої повсякденної поведінки. Наприклад, дівчина, яка вирішила стати лікарем, організовує більшість своїх щоденних занять, маючи на увазі цю мету. До того часу, поки молоді люди не визначать свою мету в житті, вони часто відчувають, що їх життю бракує послідовності і впорядкованості, скаржаться на те, що не можуть знайти себе. Їм потрібна мета, яка б їх вела.

У 1933 Вернер покинув Гамбург через нацистів і переїхав до США, де отримав посаду в Мічиганському університеті. Крім того, в 1937 був запрошеним професором Гарвардського університету. З 1944 працював професором в Бруклінському коледжі, з 1947 – професором психології і педагогіки в Університеті Кларка у Вустері. Помер 14 травня 1964.