Вчений, який зробив вагомий внесок у дослідженні української народної творчості в її історичному  розвитку та взаємозв'язках з творчістю інших народів, зокрема ритміку й мелодику народних пісень, дум.

Філарет Колесса народився 17 липня 1871 в селі Татарське,  нині с. Піщани Львівської області. Музичну освіту здобув у Відні (1891–1892), а в 1896 закінчив Львівський університет. Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка  (1909). У 1918 захистив дисертацію у Віденському університеті та отримав ступінь доктора філології.

Філарет Михайлович понад 30 років викладав у гімназіях Стрия, Самбора, Львова, а також в Українському таємному університеті у Львові. Вийшов на пенсію 1929  і всі свої сили присвятив науковій праці. Однак уже в листопаді 1939 знову повернувся до активної діяльності, ставши завідувачем та професором кафедри фольклору та етнографії у Львівському університеті, а з 1940 — ще й керівником Львівської філії Інституту українського фольклору та Львівського етнографічного музею.

До його основних праць належать: «Огляд українсько-руської народної поезії» (1905), «Ритміка українських народних пісень» (1906-07), «Мелодії українських народних дум» (1910-13), «Наверстування і характерні признаки українських народних мелодій» (1913-14), «Українські народні думи у відношенні до пісень, віршів і походження голосінь» (1920-21), «Про генезу українських народних дум» (1921), «Речитативні форми в українській народній поезії» (1925), «Народні пісні з галицької Лемківщини» (1929), «Народні пісенні мелодії українського Закарпаття» (1946) та багато інших. Автор хорових творів і обробок українських народних пісень («Вулиця», «Обжинки», «Шкільний співаник» (1925).

Помер Філарет Колесса 4 березня 1947 у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.