Пелагея Литвинова-Бартош: 190 років

Пелагея Литвинова-Бартош: 190 років

All day
15.10.2023

Пелагея Литвинова-Бартош (1833–1904), педагогиня, фольклористка, етнографиня, мистецтвознавиця

Пелагея Литвинова-Бартош народилась 15 жовтня 1833 на хуторі Теребень біля села Землянка (нині Глухівського району Сумської області). В деяких матеріалах  місцем її народження називають м. Хмільник, де вона жила з батьками в 1833–39. Пелагея рано залишилася без матері, а 1848  – і без батька. Навчалася спочатку в приватному пансіону Г. К. Серебрякової у м. Шостці, а потім у 1847–52 у Московському Єлизаветинському інституті для шляхетних дівчат. 1853 одружилася з чернігівським поміщиком Петром Литвиновим, племінником історика, етнографа Олександра Марковича. В шлюбі стала матір'ю десяти дітей (7 синів і 3 дочок), сама їх і виховувала, перебуваючи під час їхнього навчання у Глухові, Новгород-Сіверську, Києві й Москві.   Мешкаючи в Києві, познайомилася з родинами Русових, Антоновичів, Лисенків, Старицьких і під їхнім впливом зацікавилась долею і культурою свого народу.

1875 відкрила в Києві початкову школу, для учнів якої впорядкувала  посібники «Азбука для народних шкіл» та «Оповідання для дітей». У педагогічній діяльності керувалася насамперед методикою К.Ушинського. Свою «Азбуку» намагалася зробити зрозумілою та цікавою для українських дітей, тому писала її зрозумілою для дитячого розуму мовою, доступно пояснювала деякі російські слова. «Азбука» містила алфавіт, прості речення, прописи цифри та ілюстрації. Педагогиня вважала, що просту лічбу та письмо доцільно вивчати, поєднуючи з читанням. «Оповідання» також були написані простою та зрозумілою для дітей мовою. Захоплюючі оповідання про враження хлопчика, який відвідав село, розповіді про свійських тварин і птахів, водночас містили численні відомості наукового характеру.

 Була обрана дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, членом-кореспондентом Паризького антропологічного товариства. Здійснювала численні краєзнавчі дослідження: збирала матеріали з народного ткацтва, рибальства, кулінарії, народних вірувань, традицій, побуту тощо. Всі ці матеріали, зібрані під час численних етнографічних, мистецтвознавчих та фольклористичних розвідок, дослідниця ретельно вивчала та систематизувала.

Співпрацювала з київськими виданнями «Заря» і «Труд». Опублікувала кілька альбомів народних візерунків та низку дописів, статей і споминів у часописі «Киевская старина». Переклала комедії Ж.-Б. Мольєра «Жорж Данден, або Обдурений чоловік» (під назвою «Гриць­ко Дендрик, або Одарчин чоловік») та «Лікар мимоволі» («Знахар поневолі»). Найзначнішим етнографічним твором Литвинової стали «Весільні обряди і звичаї у селі Землянці Глухівського повіту в Чернігівщині» (1900, Львів). В останні роки життя працювала над «Народним календарем», «Ткацтвом» та «Народною кухнею».

Померла 21 вересня 1904. Похована на цвинтарі с. Землянка. В 2019 жителі цього села до 185-ї річниці від дня народження Пелагеї Литвинової-Бартош створили історико-етнографічний музей.

View full calendar

This entry was posted in . Bookmark the permalink.