Народився Панас Федорович Луньов 15 січня 1919 в с. Щегольок Суджанського повіту (нині Біловський район) Курської губернії. Підлітком переїхав з батьками на Донбас, де у 1935 у Сталіно (нині Донецьк) отримав середню освіту. З 1937 по 1940 навчався на історичному факультеті Київського університету. У жовтні 1941 був захоплений у полон і перебував у німецьких таборах до серпня 1945.

З вересня 1945 аж до 1995 працював на посаді вчителя історії Пархомівської середньої школи. Педагогічну діяльність поєднував із дослідженням місцевої історії та пам'яток місцевої культури, особливо опікувався проблемами збереження пам'яток минулого Харківщини. У 1940-х організував у школі гурток «Юний історик», який з початку 1950-х перетворився на мистецький клуб «Райдуга». Організація позакласної роботи з учнями привела П. Луньова до ідеї створення у 1955 Пархомівського історико-художнього музею, який  став найголовнішою справою його життя.

Протягом 46 років П. Луньов керував музеєм (понад 30 років – на громадських засадах), поповнював колекцію, виборював для неї приміщення, відпрацьовував і запроваджував нові методи естетичного виховання дітей. Завдяки багаторічній наполегливій роботі П. Луньову вдалося сформувати різноманітну художню колекцію: зразки творів іконопису, цінне зібрання живопису та графіки XVII — XX ст. (твори Т. Шевченка, І. Шишкіна, І. Левітана, М. Реріха, О. Головіна, В. Маяковського, К. Малевича, В. Кандінського, ван Дейка, Піранезі, П. Пікассо та ін.).

Помер 7 лютого 2004 в селі Пархомівка Краснокутського району Харківської області.