100 років тому народився  Михайло Семенович Логвиненко – український літературознавець, критик, публіцист.

Народився він у с. Бузинове, нині Іванівського району Одеської області. Після закінчення середньої школи у 1939 починає працювати в районній газеті «Степові зорі» (тоді вона називалася в дусі свого часу – «Ленінець»), де було опубліковано його перший вірш.

Михайло Логвиненко був учасником Другої світової війни – рядовим артилеристом, а під кінець війни – помічником начальника штабу артилерії 162-го артилерійського полку 70-ї армії. В 1949 закінчив Вищу партійну школу в Києві, в 1953 – Київський педагогічний інститут ім. Горького.

Працював у Дніпропетровській обласній газеті «Зоря», потім до 1950 очолював відділ літератури газети «Молодь України» , в 1950-1957 – заступник редактора газети «Радянське Поділля» (Хмельницький), в 1957-1971 – заступник відповідального редактора «Робітничої газети», в 1971-1984 – старший науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР.

Михайло Логвиненко є автором низки творчих портретів українських письменників, зокрема, П. Тичини, А. Малишка, М. Бажана, О. Гончара, В. Дрозда, П. Усенка, Ю. Збанацького, Ф. Маківчука, А. Ільченка, А. Жолдака та ін. З-під пера літератора вийшло понад 800 критичних відгуків про творчість відомих письменників України, ближнього і далекого зарубіжжя.

 Помер Михайло Логвиненко 25 грудня 2002 в Києві від важкої хвороби.