#ПедагогічнийКалендар2021

18 грудня виповнюється 90 років від дня народження української літературознавиці – Михайлини Коцюбинської (1931-2011).

Народилася племінниця класика української літератури Михайла Коцюбинського у Вінниці, де її батько Хома створював музей Михайла Коцюбинського. Через декілька років родина переїхала до Чернігова, де батьки теж працювали над створенням Меморіального музею Коцюбинського. Назвали Михайлину на честь дядька і як вона казала згодом: «Я виростала з відчуттям всеприсутності Коцюбинського».

Становлення Михайлини Коцюбинської як філолога також відбувалося у чернігівському домі Коцюбинських. Цьому сприяли часті зустрічі з Павлом Тичиною та іншими письменниками,  читання віршів. Під час війни сім’я була евакуйована до Уфи, в евакуацію батько Михайлини зумів перевезти експонати музею, відмовляючись на евакуацію у разі незгоди.

1949 року вступила на філологічний факультет Київського держуніверситету, у якому викладала у 1995-1997 роках, навчалася в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Під керівництвом академіка Білецького захистила дисертацію «Поетика Шевченка і український романтизм». З 1957 до 1968 працювала науковою співробітницею Інституту літератури.

Михайлина Коцюбинська була активною учасницею руху шістдесятників. Вона - учасниця протесту 4 вересня 1965 року під час перегляду фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» проти арештів української інтелігенції у кінотеатрі «Україна». За що влада їй жорстоко помстилася: її виключили з партії, заборонили публікуватися у пресі, у 1968 звільнили  з Інституту. Перебивалась перекладами з польської, англійської, французької, пізніше –працювала редактором у видавництві «Вища школа» і майже на два десятиліття була вирвана з наукового і творчого життя.

Михайлина Коцюбинська брала активну участь у протестах проти арештів української інтелігенції. У 1972-му році впродовж кількох місяців її регулярно викликали на допити в КДБ, зокрема, у справі Василя Стуса. У неї проводили обшуки, вилучали з редакцій готові до друку статті, шантажували її погрозами відібрати дитину. Її допитували у справах Матусевича, Мариновича, Стуса.

Під час «перебудови» Михайлина Коцюбинській запропонували повернутися на роботу в Інститут літератури на посаду старшого наукового співробітника відділу рукописних фондів та текстології. У 1990 році вийшла друком написана ще в кінці 60-х монографія «Етюди про поетику Шевченка», Упорядкувала книжку поезій Василя Стуса «Дорога болю» (1990). Під її керівництвом у 1999 році видано шеститомне у дев’ятьох книгах наукове зібрання творів Василя Стуса. У 2001 році вийшла книжка «Зафіксоване і нетлінне: Роздуми про епістолярну творчість». Упорядкувала разом з Валентиною Чорновіл ІV том творів Вячеслава Чорновола «Листи». Вона є авторкою сотень публікацій у пресі про шістдесятників, про Шевченка, Стефаника, Тичину, численних передмов до книжок і рецензій, була постійною учасницею наукових конференцій та радо виступала з публічними лекціями у багатьох університетах України.

"Усе моє життя - з негараздами, сумнівами і болями, розчаруваннями і сподіваннями - все для мене освітлене оцією працею", - згадувала Михайлина Хомівна.

Померла Михайлина Коцюбинська у Києві 7 січня 2011 від ускладнень після грипу. Похована на Байковому цвинтарі.

Цікаве про Михайлину Коцюбинську у статтях: https://www.istpravda.com.ua/articles/4d2b283ba2ed7/, https://www.istpravda.com.ua/reviews/2012/12/19/103946/.

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році» 90 років з дня народження Михайлини Коцюбинської відзначається на державному рівні.