Сумцов Микола Федорович народився 18 квітня 1854 року у Санкт-Петербурзі у родині нащадків українського козацько - старшинського роду. Після смерті батька родина переїхала жити на Харківщину до слободи Боромля. Початкову школу закінчив у рідному селі, а середню освіту здобув у 2-й Харківській гімназії, де досконало оволодів французькою та німецькою мовами, українську словесність та мову він вивчав самостійно – читав твори Г. Квітки-Основ'яненка, І.Котляревського та інших, які не входили до навчального курсу гімназії.

У 1875 році закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету; залишений у ньому професорським стипендіатом. 1876 року слухав лекції в Гейдельберзькому університеті (Німеччина). У 1878—1922 роках — викладач Харківського університету, з 1888 року — його професор, з 1889 — секретар, а з 1892 — голова педагогічного відділу, у 1897—1919 роках — голова Харківського історико-філологічного товариства.

Микола Сумцов - перший викладач Харківського університету, який почав виголошувати академічні лекції українською мовою. Також він був одним з засновників Харківської громадської бібліотеки, фундатором і попечителем Пушкінського училища, головою Харківської міської училищної комісії, завідувачем Етнографічним музеєм при Харківському університеті. У 1920 році за ініціативи та під керівництвом Миколи Сумцова у Харкові був створений Музей Слобідської України ім. Г. Сковороди (нині Харківський історичний музей ім. М. Сумцова).

Працював також над виданням «Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона», для якого написав значну кількість статей про українських культурних діячів. Разом з сином Дмитром написав та видав підручник "Географія України".

Глибокі знання української традиційної культури привели Миколу Сумцова до висновку, що "життя на Україні повинно піти іншим шляхом. В першу чергу, треба звернутися до відродження і поширення національного українського почуття і свідомості".

Помер Микола Сумцов 12 вересня 1922 року у Харкові.