All day
12.02.2021
150 років тому народився Лесь Мартович (Олекса Семенович Мартович) – український письменник і громадський діяч.
З 1882 Лесь Мартович навчався в Коломийській гімназії, де познайомився зі своїми майбутніми товаришами Василем Стефаником та Марком Черемшиною. У червні 1892 закінчує гімназію і записується на юридичний факультет Чернівецького університету, який закінчив через 17 років (1909). 1895 успішно склав екзамен і отримав право працювати помічником адвоката. В цей час Лесь Мартович займався громадськими справами: працював у нелегальному гуртку, члени якого проводили серед селян культурно-освітню роботу; збирав і вивчав фольклорні матеріали; видавав свою літографовану газету «Збірка»; засновував по селах читальні тощо. Також у цей час він був редактором львівської газети «Хлібороб» (1893), а в 1897-1898 став редактором «Громадського голосу», який до того редагував Іван Франко.
Починаючи з 1905 року, важко хворів. 1909 отримав диплом адвоката і відкрив власну невелику адвокатську контору. У 1910 після погіршення стану здоров'я, не маючи можливості виконувати свої професійні обов'язки, припинив адвокатську практику.
З 1911 жив у с. Зарубани (тепер Яворівського району на Львівщині) у свого товариша І. Кунціва. Співпрацював з кількома львівськими періодичними виданнями. У 1914 здобув науковий ступінь доктора права Львівського університету.
Помер 11 січня 1916 у селі Зубейки, похований у с. Монастирок. У будинку, в якому жив Лесь Мартович, наразі міститься школа (с.Зубейки Львівської області).
Лесь Мартович — автор 27 оповідань. Свої новели з селянського життя писав покутською говіркою. Писати почав ще в гімназії. Перше оповідання «Нечитальник» було написане в 1889. Виразна риса його художньої манери — поєднання трагічного з комічним, гумор, який часом переходить у гостру сатиру.