28 серпня, 130 років тому, народився класик української літератури, поет-символіст, публіцист, літературознавець, перекладач і педагог Дмитро Загул. Його ім’я пов’язане зі спілкою письменників-символістів “Музагет”, «Українфільмом», письменницькою організацією “Західна Україна” та ВУАНом.

Народився діяч 1890 на Буковині. Освіту здобув у Чернівецькій класичній гімназії та на історико-філологічному факультеті Чернівецького університету. З юних років виявляв неабиякий хист до віршування та іноземних мов. Тривалий час Дмитро Загул займався педагогічною діяльністю – викладав українську мову та західноєвропейську літературу в Саварській школі та Ставищанській семінарії (Київщина). Зі спогадів сучасників, студенти обожнювали молодого викладача. Їм імпонувало те, що вони слухають лекції не звичайного вчителя, а знаного поета, який приїхав з далекої Буковини, знає закордонне життя, вільно володіє кількома іноземними мовами. З перших занять Дмитро Юрійович завоював авдиторію як прекрасний лектор, інтелектуал й одразу викликав у молоді глибокий інтерес до українського слова, україн­ської й світової поезії.

У 1923 митець переїжджає до Києва й працює редактором у відділі сценаріїв “Українфільму”. Пізніше отримує посаду наукового співробітника Академії наук, стає одним із найактивніших членів письменницької організації “Західна Україна”. 1933 за участь в «Західній Україні» і звинуваченням в націоналізмі Дмитра Загула було заарештовано і заслано до Колими, де через тяжку роботу й погіршення стану здоров’я діяч помер (1944). Лише у серпні 1957 Д. Загула реабілітували, а справу закрили за відсутністю складу злочину.        Дмитро Загул увійшов до плеяди класиків українського символізму, подарував українській культурі низку перекладів, зокрема твори Гайне, Ґете, Шіллера, Байрона та ін. митців світової літератури.