90 років від дня народження Василя Демиденка (1929—2004), українського педагога, психолога

Василь Купріянович Демиденко народився 13 березня 1929 в с. Ємільчине на Житомирщині. Після закінчення Житомирського педагогічного інституту та аспірантури Київського державного педагогічного інституту імені М. Горького розпочав трудову діяльність у Миколаївському державному педагогічному інституті на посадах старшого викладача, завідувача кафедри педагогіки та психології, а згодом і проректора з навчально-наукової роботи; захистив кандидатську дисертацію (1955).

У 1966 В. Демиденка призначили на посаду ректора Бердянського державного педагогічного інституту імені П.Д. Осипенко, яку він обіймав упродовж 15 років і був наймолодшим серед ректорів вищих навчальних закладів України. У 1971 обраний членом-кореспондентом АПН СРСР, оскільки за підсумками роботи Бердянський державний педагогічний інститут увійшов до п’ятірки кращих вишів Радянського Союзу.

Глибоко усвідомлюючи значення педагогічної праці, розуміючи надзвичайно високі вимоги до вчителя, В. Демиденко робить вагомий внесок у зміст освіти майбутнього вчителя. Йдеться про започаткування ним у 1971—1972 навчальному році факультативного курсу «Елементи педагогічної сценічності» для студентів Бердянського державного педагогічного інституту (БДПІ), мета якого —допомогти студентам опанувати основами педагогічної техніки як важливим компонентом педагогічної майстерності.

Із 1981 В. Демиденко очолює кафедру педагогіки і психології БДПІ. У 1984 захистив докторську дисертацію. У полі його наукових інтересів були проблеми морального виховання, актуальні питання психології вищої школи таін.  Завдяки йому в 1992 в БДПІ була відкрита аспірантура зі спеціальності «Педагогічна та вікова психологія», а з 2001 —кафедру психології, де доклав чимало зусиль для відкриття в університеті спеціальності «Практична психологія». У 1992 обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України.

Працюючи над актуальними проблемами навчання та виховання підростаючої особистості, В. Демиденко низку своїх праць присвятив спадщині відомих педагогів та психологів: «В. Сухомлинський та проблема здоров’я і школа» (1993),»Методичну спадщину К. Зіньківського —в початкову школу» (1996), «Слово про Л. Виготського» (1996), «Питання психології навчання та виховання у науковій спадщині К. Ушинського» (1999).

Одним із напрямків дослідження В. Демиденка був мовленнєвий розвиток особистості, зокрема місце слова в психічному розвитку учнів («Образ і слово в засвоєнні історичного матеріалу» (1966), «Великий учитель —слово» (1993), «Роботі над словом —першочергову увагу» (2002). Останні роки життя Василь Купріянович досліджував проблему розумового розвитку, результати якого втілилися в праці «Навчання, виховання та розумовий розвиток» (2002).

Помер Василь Демиденко20 грудня 2004 р.